Рішення № 77766154, 06.11.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1414/18

06 листопада 2018 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача - не з'явився

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

третіх осіб - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №564/1414/18 за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (м.Київ, вул.Кирилівська 40), ОСОБА_4 (АДРЕСА_3) про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, звернулася до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що відповідач, керуючи автомобілем Mitsubishi, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2104, під керуванням ОСОБА_5, власником якого є позивач. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 55069,42 грн., що перевищує його ринкову вартість на момент дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи викладене, позивачу завдано матеріального збитку на суму вартості транспортного засобу - 28078,98 грн. Завдані збитки відповідачем у добровільному порядку не відшкодовано. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача завдані збитки, моральну шкоду та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія", подано суду пояснення щодо позову, в якому третя особа пояснила, що у страхової компанії відсутні підстави для виплати позивачу страхового відшкодування, оскільки вона не скористалася своїм правом на отримання страхового відшкодування від страховика та не зверталася до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" у передбачений законом строк (1 рік з дати дорожньо-транспортної пригоди) для отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну її майну. Розгляд справи просить проводити за відсутності уповноваженого представника.

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третьою особою, ОСОБА_4, подано суду пояснення щодо позову, в якому він заперечує позов та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивачем заявлено до стягнення ринкову вартість автомобіля, однак не вирішено питання про передачу його рештків відповідачу, після здійснення такої оплати. Окрім того, третя особа зазначає, що позивачем не подано доказів факту заподіяння їй моральних страждань на заявлену суму.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити. Пояснив суду, що позивач визнає транспортний засіб фізично знищеним та погоджується на передачу його рештків відповідачу після здійснення ним оплати суми завданих збитків. Щодо винесення заочного рішення у справі заперечує.

Відповідач вкотре в судове засідання не з'явився, про наявність об'єктивних причин, які б перешкоджали з'явитись в судове засідання не повідомив. Третя особа, ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання відповідача та третьої особи, яких належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов наступних висновків.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8, ОСОБА_2 є власником автомобіля марки ВАЗ, моделі 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 /а.с.11/.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mitsubishi L-200, реєстраційний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ номер 1196469 /а.с. 31,32, 46/.

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (ОСЦПВВНТЗ) подано до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" 15.10.2015 /а.с.30, 47,48 на звороті/.

Деталізований перелік пошкоджень виявлених під час огляду представником страхової компанії наведений у Актах огляду /а.с.49-52/.

Згідно довідки №74692529 про дорожньо-транспортну пригоду від 25.12.2015 складеної відділом управління превентивної діяльності ГУНП в Рівненській області, 13.10.2015 на 356 км 950 м автодороги М-06 Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) сталася дорожньо-транспортна пригода у виді зіткнення за участі легкового автомобіля Mitsubishi L-200, реєстраційний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, водієм транспортного засобу був ОСОБА_3, та за участі легкового автомобіля ВАЗ-2104, реєстраційний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2. Дорожньо-транспортна пригода сталася в наслідок порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_3 /а.с.29/.

Згідно звіту №233П про оцінку автомобіля НОМЕР_3, складеного 12 травня 2016 року Приватним підприємством "Експерт-СервісАльфа" (Експертний центр післяаварійного захисту), матеріальний збиток, завданий власникові ВАЗ 2104 реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 28078,98 грн. /а.с.12-24/.

Зазначена сума відповідає ринковій вартості транспортного засобу.

Вартість відновлювального ремонту підтверджується доданою до звіту про оцінку автомобіля ремонтною калькуляцією №0940 від 12.05.2016 та становить 55069,42 грн. /а.с.17-18/.

Згідно постанови Апеляційного суду Рівненської області від 15.04.2016 по справі №564/2645/15-п, скасовано постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 11.01.2016 щодо ОСОБА_3, а справу закрито провадженням у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

При винесенні вказаної постанови судом апеляційної інстанції встановлено, що 13 жовтня 2015 року близько 11 год. 30 хв. на автодорозі Київ-Чоп 356 км. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_4, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, який рухався в попутному напрямку та здійснював поворот ліворуч, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.12.1, 13.1 ПДР. За результатами апеляційного розгляду, суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи вини ОСОБА_3 у порушенні ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та наявність в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова Апеляційного суду Рівненської області є остаточною та набрала законної сили.

Згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02.05.2018 по справі №564/2144/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_3 та ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", про стягнення матеріальної шкоди /а.с.27-28/.

При винесенні вказаного рішення, з показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом встановлено, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення після дорожньо-транспортної пригоди, реєстраційне посвідчення на автомобіль НОМЕР_6, знаходилося у водія ОСОБА_3, який його і надав. На підставі договору позички транспортного засобу, який було укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, останній на момент дорожньо-транспортної пригоди на законних підставах керував транспортним засобом Mitsubishi L-200, д.н.з. НОМЕР_2.

Зазначене рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно приписів ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.15 Постанови пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (далі Постанова пленуму), якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.14 Постанови пленуму, ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт того, що позивач визнає транспортний засіб фізично знищеним та дав свою згоду на передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт вчинення відповідачем, ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, наявність вини у його діях та причинно-наслідковий зв'язок між порушенням чиненим відповідачем та наслідками у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів, встановлено постановою Апеляційного суду Рівненської області від 15.04.2016 по справі №564/2645/15-п та рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 02.05.2018 по справі №564/2144/17, сума завданої матеріальної шкоди підтверджується звіту №233П про оцінку автомобіля, ремонтними калькуляціями та не спростована відповідачем.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, судом враховується наступне.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.3 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Так, згідно пояснень представника позивача та як випливає із самої позовної заяви, заподіяна позивачу моральна шкода полягає у нервовому стресі, отриманому в той момент, коли вона вперше дізналася від свого чоловіка, ОСОБА_5, про пошкодження її автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позбавлення можливості у повній мірі користуватись та розпоряджатись власним транспортним засобом негативно вплинуло на кожного члена сім'ї, а особливо на позивача. Позивач та її чоловік змушені були звертатись до суду, державних та приватних установ, адвоката, писати листи, запити, що додатково вимагало від них витрачання особистого часу, який міг бути використаний для сім'ї. Заподіяна моральна шкода полягає також в моральних (душевних) стражданнях з приводу пошкодження майна. Позбавлення можливості використовувати транспортний засіб відповідно до його цільового призначення негативно впливало на позивача, оскільки були порушені її ділові та особисті плани, змінений звичайний розпорядок дня. Ухилення відповідача від добровільного відшкодування спричиненої шкоди заподіює позивачу додаткові моральні та психічні страждання, а також негативно вплинуло на відносини з рідними.

Окрім того, судом враховується те, що відповідач протягом тривалого часу, а саме з 2015 року, не відшкодовує завдану матеріальну шкоду в добровільному порядку.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що їй саме в результаті протиправних дій відповідача, ОСОБА_3, було заподіяно моральну шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст.23 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума моральної шкоди 15000 грн. є співразмірною, справедливою і розумною.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги від 01.06.2018, акту прийому-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 01.06.2018 за період з 01.06.2018 по 06.11.2018, адвокатом надано послуг з правової допомоги на загальну суму 5000 грн. Оплата виконаних робіт на суму 5000 грн. підтверджується платіжним дорученням №@2PL251006 від 26.09.2018.

Окрім того, відповідно до ч.4 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2466,80 грн. судового збору. Таким чином, витрати по сплаті судового збору у вказаній сумі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7) 28078 /двадцять вісім тисяч сімдесят вісім/ гривень 98 копійок завданої майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7) 15000 /п'ятнадцять тисяч/ гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7) 2466,80 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7) 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7) після відшкодування шкоди передати ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1) рештки автомобіля ВАЗ 2104, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення - 12.11.2018.

СуддяВ. В. Левчук