Ухвала суду № 77764082, 06.11.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.11.2018

Справа № 320/8833/18

1-кс/320/3918/18

УХВАЛА

Іменем України

06 листопада 2018 року м. Мелітополь

Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальова Ю.В., секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Зінченка Євгена Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_2, про скасування арешту майна,

за участі:

заявника - ОСОБА_1,

слідчого - Бойкова О.П., -

ВСТАНОВИЛА:

Адвокат ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «МАГМА» звернувся до суду зі скаргою про скасування арешту, накладеного згідно ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2018 року, на наступне майно в зборі, яке розташоване за адресою: м. Мелітополь, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 35, власником та користувачем якого є ТОВ «Веко Пром» (код ЄДРПОУ 41403103, юридична адреса: 69068, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Омельченка, буд. 7, кв. 65), а саме: 6500 літрів палива - газ (відповідно до показів датчику), які були опечатані 23.10.2018 в ході проведення огляду. Однак, ОСОБА_2, який є власником даного майна, не був присутній при розгляді питання про арешт майна. Вказує, що слідчим надані суду пояснення та правову позицію, яка не відповідає реальним обставинам справи, чим введено суд в оману, а тому арешт на майно накладено необґрунтовано. Слідчим у своєму клопотанні вказано, що зазначене майно належить ТОВ «Веко Пром» та використовується ним на праві власності. Однак це не відповідає дійсності, оскільки майно на яке накладено арешт - належить ОСОБА_2, яке він передав ТОВ «Веко Пром» на підставі договору відповідального зберігання № 2/18 від 01.10.2018. На теперішній час, договори щодо користування майном, які були укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Веко Пром» розірвані, будь-які правовідносини між ними припинені, а отже відсутні правові підстави для використання ТОВ «Веко Пром» арештованого майна.

Згідно ст.173 КПК України під час винесення ухвали про арешт майна не було враховано достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням. Крім того, накладення арешту на майно призвело до того, що ОСОБА_2 обмежений в праві вільно користуватися даним майном. На час розгляду клопотання слідчого про арешт, ОСОБА_2, власник майна, участь не приймав, пояснення з цього приводу не надавав. Будь-яких доказів, що вказують на вчинення власником майна кримінального правопорушення, органом досудового розслідування суду не надано, про підозру ані ОСОБА_2, ані іншій особі не повідомлено. Крім того, санкція ст. 272 КК України конфіскацію не передбачає, особа, що скоїла злочин не встановлена, причетність ОСОБА_2, як власника майна, до скоєння злочину теж не встановлена і немає підстав вважати, що вона (особа) буде нести цивільну відповідальність за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 272 КК України наступає кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого. Об'єктивна сторона злочину характеризується: діянням - порушенням правил безпеки підчас виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві, наслідками у вигляді загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 272) або у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 272); причинним зв'язком між діянням і наслідками. Крім того, обов'язковими ознаками об'єктивної сторони складу цього злочину є обстановка і місце його вчинення.

Між тим, як вбачається зі змісту клопотання слідчого, фактичний склад злочину у діях невстановлених осіб (за змістом ухвали) полягає у здійсненні господарської діяльності без відповідного пакету погоджувальних документів, що кореспондується з положенням ст. 164 КУпАП та передбачає відповідну адміністративну відповідальність у виді накладення штрафу. З огляду на викладене, відповідно до ст. 170 КПК України, майно, що було вказане у клопотанні слідчого ніяким чином не є ані доказом безпосереднього вчинення злочину, що передбачений ст. 272 КК України, ані доказом щодо відсутності дозвільних документів, що викладені у клопотанні слідчого. Так, згідно до ч. З ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Згідно з ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України 19 листопада 2012 р № 1104 затверджено «Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення. їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження» (надалі за текстом - Порядок"). Відповідно до п. п. 9-11 зазначеного Порядку. Для обліку речових доказів у кожному органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, відповідальною особою ведеться книга обліку речових доказів (далі - книга обліку) за формою згідно з додатком 1, яка нумерується, прошнуровується, засвідчується підписом керівника слідчого підрозділу і скріплюється печаткою органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ. Книга обліку зберігається у відповідальної особи. Взяття на облік речових доказів проводиться не пізніше наступного дня після їх вилучення (отримання) шляхом внесення відповідного запису до книги обліку. У разі коли облік речових доказів у книзі обліку не може бути проведений своєчасно з об'єктивних причин (значна віддаленість місця вилучення (отримання) речових доказів від місцезнаходження органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ тощо), такий облік повинен проводитися в день їх фактичної доставки. Якщо день, в який повинен бути проведений облік речових доказів, припадає на святковий або інший неробочий день, їх облік проводиться у перший після нього робочий день Запис про вилучені (отримані) речові докази робиться у книзі обліку відповідальною особою на підставі протоколу, в якому зафіксовано факт їх вилучення (отримання), поданого слідчим, який здійснює кримінальне провадження Як вбачається з клопотання слідчого про арешт майна та з доданих до нього додатків, слідчим не надано відомостей та будь-яких документів, їх копій про взяття на облік речових доказів (що повинні міститись (відомості) у книзі обліку речових доказів), тощо. Зазначені відомості могли бути підтвердженням того, що оглянуте та описане 23.10.2018 р. слідчим майно, під час кримінального провадження визнано речовими доказами.

Окрім того, вважає, що на даний час діє «Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» (надалі за текстом - Інструкція), затверджена Наказом від 27.08,2010 р. №51/401/649/471/23/125 Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України. Відповідно до п. 5 цього Наказу, керівникам відповідних структурних підрозділів органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, а також керівникам апаратів судів організувати вивчення Інструкції про речові докази в редакції 2010 року співробітниками на місцях, створити всі необхідні умови для забезпечення вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, що вилучається у кримінальних справах, у суворій відповідності до вимог чинного законодавства та даної Інструкції. Частиною третьою пункту 11 цієї Інструкції встановлено наступне: «Після огляду речові докази приєднуються до справи постановою працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, ухвалою суду або постановою судді. Про існування постанови про приєднання речових доказів до справи вбачається додатково з наступних пунктів Інструкції: 45;50;51 тощо.

Отже, можна стверджувати, що відсутність постанови слідчого «про приєднання речових доказів до кримінального провадження» виключає можливість визнання таких доказів речовими та виключає подальший арешт і зберігання таких доказів. Окрім того, описане та арештоване майно є громіздким, потребує спеціальних умов та витрат по його зберіганню. Як речовий доказ - не містить слідів кримінального правопорушення. Згідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин не можливо без зайвих труднощів, або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. Тобто, слідчий, у відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України, спочатку повинен був прийняти процесуальне рішення щодо повернення (або відмови в поверненні) майна власнику - ОСОБА_2, а вже потім, приймати процесуальне рішення про передачу майна на відповідальне зберігання та звертатись до слідчого судді з відповідним клопотанням про арешт майна.

У судовому засіданні заявник підтримав подану скаргу за викладених у ній підставах.

Слідчий у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, зазначав, що арештоване майно визнано речовим доказом, з приводу чого 23.10.2018 ним прийняті відповідні постанови.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши документи, якими обґрунтовуються доводи скарги, слідчий суддя прийшла до наступних висновків.

Встановлено, що Мелітопольським ВП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018081280000149, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України

Так, ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2018 року за клопотанням слідчого накладено арешт на строк досудового розслідування, на наступне майно в зборі, яке розташоване за адресою: м. Мелітополь, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 35, власником та користувачем якого є ТОВ «Веко Пром» (код ЄДРПОУ 41403103, юридична адреса: 69068, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Омельченка, буд. 7, кв. 65), а саме: 6000 літрів палива - газ (відповідно до показів датчику), які були опечатані 23.10.2018 в ході проведення огляду, заборонивши посадовим особам ТОВ «Веко Пром» та іншим особам користуватися, відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися вищеперерахованим майном.

Прийняття вказаного судового рішення було обумовлено необхідністю запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, відчуження майна та забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні та можливості застосування спеціальної конфіскації.

Як убачається з копій договору відповідального зберігання № 2/18 від 01.10.2018 та акту приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання до вказаного договору від 01.10.2018, додаток № 1, ОСОБА_2 є клієнтом, а ТОВ «Веко Пром» - хранителем зазначеного вище арештованого майна. /а.с. 10-12,13/.

Згідно копії акту приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання до вказаного вище договору від 24.10.2018, додаток № 2, ОСОБА_2 прийняв, а представник ТОВ «Веко Пром» в особі ОСОБА_3 здав з відповідального зберігання зазначене вище арештоване майно. /а.с. 14/.

Будь-яких доказів, що вказують на вчинення власником майна кримінального правопорушення, органом досудового розслідування суду не надано, на теперішній час підозра у вчиненні кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_2, або іншій особі, не повідомлена.

Арешт майна, відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як зазначено у ст.170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. 3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Окрім того, в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі Агосі проти Об'єднаного Королівства). Тобто заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Як було наголошено у поданій скарзі та визначено кримінальним процесуальним законодавством, санкція ст. 272 КК України спеціальну конфіскацію не передбачає, що свідчить про відсутність підстав для її забезпечення шляхом накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.

Крім того, згідно п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин не можливо без зайвих труднощів, або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Отже, враховуючи усе перелічене вище, зважаючи на те, що майно, на яке накладено арешт, не містить слідів кримінального правопорушення, є великооб'ємним за своєю ємкістю та потребує спеціальних умов та витрат по його зберіганню, його подальший арешт негативно впливатиме на господарську діяльність ОСОБА_2, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для подальшого застосування арешту майна.

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання про скасування арешту з майна.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100, 110, 170,174,369, 371-372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2018 року, на наступне майно, яке розташоване за адресою: м. Мелітополь, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 35, власником та користувачем якого є ОСОБА_2, а саме: 6000 літрів палива - газ (відповідно до показів датчику), які були опечатані 23.10.2018 в ході проведення огляду.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Ю.В. Ковальова