Постанова № 77763189, 05.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 638/15932/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.08.2018 р. (постановлену суддею Семіряд І.В., повний текст якої складено 20.08.2018 р.) по справі № 638/15932/17

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту комунального господарства Харківської міської ради третя особа Харківська міська рада про визнання протиправним акту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, в якому, з подальшими уточненнями, просив: визнати незаконним акт Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою комунального Департаменту господарства Харківської міської ради № 384/13 від 22.04.2013 р. про виявлення самовільно розміщених об'єкту літ. «А-1», пл. 217,1 кв. м, по вул. АДРЕСА_1 (в подальшому - акт № 384/13 від 22.04.2013 р.); поновити гарантовані конституційні права, порушені внаслідок дій на підставі акту № 384/13 від 22.04.2013 р.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.08.2018 р. провадження у справі закрито.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить: скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.08.2018 р.; визнати незаконним акт Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою комунального Департаменту господарства Харківської міської ради № 384/13 від 22.04.2013 р.; визнати незаконними п.п. 8, 9 Переліку рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р. про внесення нежитлових будівель літ. «А-1», за адресою: АДРЕСА_1, з логотипами «Металлопластиковые окна», «Ателье бытовых услуг», «Пицца Петрович» на знесення з формулюванням «самовільно розміщенні»; визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р. в частині зносу капітальної будівлі літ. «А-1» по вул. АДРЕСА_1, площею 217,1 кв. м; зобов'язати Виконавчий комітет Харківської міської ради виключити п.п. 8, 9 з Переліку рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р.; відновити гарантовані конституційні права, порушені внаслідок неправомірних дій на підставі оскаржуваного акту № 384/13 від 22.04.2013 р. та п.п. 8, 9 рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р.; розглянути скаргу та зобов'язати відповідачів відновити порушені конституційні гарантії недоторканості і нерушимості нерухомого майна, законно зареєстрованого на праві власності в м. Харкові по вул. АДРЕСА_1, літ. «А-1» від 30.05.2006 р. РПВН 5074937 номер вилучення 10793276, номер запису 2467 та повернути сторони в первинне положення до зносу нежитлової будівлі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки вказаний спір є публічно-правовим, так як позивачем оскаржується акт суб'єкта владних повноважень.

Харківська міська рада надала до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки позивачем оскаржується акт, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не впливає на права та обов'язки позивача, не порушує його прав і законних інтересів, у зв'язку з чим не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства, оскільки не порушує прав і законних інтересів позивача, так як відображення в оскаржуваному акті відповідних висновків не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". Зогляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз вищезазначених норм закону вказує, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Таким чином, при визначенні питання, до юрисдикції якого суду відноситься ця справа, суд першої інстанції повинен виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі акту обстеження земельної ділянки № 1126/13 від 15.03.2013 р., складеному головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради, Інспекцією з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою комунального Департаменту господарства Харківської міської ради виявлено факт самовільно розміщеного майна по вул. АДРЕСА_1, а саме, нежитлової будівлі літ. «А-1», 40/100 частин якої належить ОСОБА_1, про що складено оскаржуваний акт № 384/13 від 22.04.2013 р.

24.04.2013 р. Харківською міською радою прийнято рішення № 258 «Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан».

Як вбачається зі змісту цього рішення, воно прийнято, із урахуванням, в тому числі, акту № 384/13 від 22.04.2013 р., і ним вирішено звільнити територію м. Харкова від самовільно розміщеного об'єкту, а саме, нежитлової будівлі літ. «А-1», за адресою: АДРЕСА_1, з логотипами «Металлопластиковые окна», «Ателье бытовых услуг», «Пицца Петрович».

Відповідно до ч. ч. 2, 3 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Згідно із пп. 7 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки на підставі оскаржуваного акту № 384/13 від 22.04.2013 р., Харківською міською радою, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення, яким реалізовано його власні повноваження в організації благоустрою населеного пункту, тобто, зазначений спір є публічно-правовим і повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позов ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.08.2018 р. та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Проте, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 про: визнання незаконними п.п. 8, 9 Переліку рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р. про внесення нежитлових будівель літ. «А-1», за адресою: АДРЕСА_1, з логотипами «Металлопластиковые окна», «Ателье бытовых услуг», «Пицца Петрович» на знесення з формулюванням «самовільно розміщенні»; визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р. в частині зносу капітальної будівлі літер «А-1» по вул. АДРЕСА_1, площею 217,1 кв. м; зобов'язання Виконавчого комітету Харківської міської ради виключити п.п. 8, 9 з Переліку рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р.; відновлення гарантовані конституційні права, порушених внаслідок неправомірних дій на підставі оскаржуваного акту № 384/13 від 22.04.2013 р. і п.п. 8, 9 рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р.; розгляд скарг та зобов'язання відповідачів відновити порушені конституційні гарантії недоторканості і нерушимості нерухомого майна, законно зареєстрованого на праві власності в м. Харкові по вул. АДРЕСА_1, літ. «А-1» від 30.05.2006 р. РПВН 5074937 номер вилучення 10793276, номер запису 2467 та повернення в первинне положення до зносу нежитлової будівлі, оскільки ці вимоги не вирішувалися судом першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 238, 243, 308, 320, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.08.2018 по справі № 638/15932/17 скасувати.

Справу №638/15932/17 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Курило В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 12.11.2018 р.