Постанова № 77763067, 06.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сидоренко Р.В.

06 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 583/3762/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люкс-49" на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.09.2017 по справі № 583/3762/16-а, ухвалену в м. Охтирка, Сумська область, вул. Незалежності, 7, 42700, о 12:44, повний текст рішення складено 13.09.2017р.

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люкс-49"

до Охтирської міської ради в особі відділу містобудування та архітектури третя особа ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування висновку відділу містобудування та архітектури Охтирської міської ради до проекту щодо відведення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2016р. позивач, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люкс-49» (надалі - ОСББ "Люкс-49, позивач) звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумьскої області з адміністративним позовом до Охтирської міської ради в особі відділу містобудування та архітектури (надалі - відповідач), третя особа ОСОБА_1, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок відділу архітектури та містобудування Охтирської міської ради до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, надану у власність для будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний висновок відповідача є протиправним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, а також не відповідає положенням нормативних документів щодо протипожежних розривів та відстаней.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.09.2017р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

26.07.2018р. відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 18.04.2014р. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про проведення державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люкс-49» керівником якого зазначена Євстаф’єва О.А., місцезнаходження - АДРЕСА_1. (а.с. 10)

26.12.2013р. третя особа по справі ОСОБА_1 звернулася до Охтирської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,01 га. для будівництва індивідуального гаражу за рахунок земель громадської та житлової забудови, розташована в АДРЕСА_2; заява була зареєстрована за №1899/1.1-07.

13.02.2014р. позивач, керуючись приписами п. 7, ст. 118 Земельного Кодексу України, замовив в ТОВ «ЗЕМ-ЦЕНТР» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу площею 0,01 га. за адресою: АДРЕСА_2, (а.с. 50, на звороті).

14.02.2014р. позивач надав письмове повідомлення до Охтирської міської ради, в якому повідомив про замовлення ним відповідно до п. 7, ст. 118 Земельного Кодексу України проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,0100 га., для будівництва індивідуального гаражу, за рахунок земель громадської та житлової забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 51, на звороті).

Розроблений таким чином проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 26.09.2014р. погоджено Управлінням Держземагенства в Охтирському районі Сумської області (а.с. 14, 60 на звороті) та відділом архітектури та містобудування Охтирської міської ради (а.с. 15, 61).

Зокрема, у висновку відділу архітектури та містобудування Охтирської міської ради зазначено про те, що у відповідності до схеми зонування території плану зонування території міста земельна ділянка знаходиться у зоні змішаної багатоквартирної житлової забудови, міська забудова. Згідно зі схемою планувальних обмежень плану зонування території міста ділянка по АДРЕСА_2, містобудівних та архітектурних обмежень не має. Земельну ділянку по АДРЕСА_2, на яку розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, можливо використовувати в порядку визначених вимог та положень плану зонування території м. Охтирка. Зважаючи на те, що відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального гаражу, відповідає вимогам генерального плану міста, планування території міста та схеми інженерної підготовки території, відділ містобудування погоджує вищезазначений проект землеустрою.

В подальшому 29.09.2014р. земельну ділянку по АДРЕСА_2, було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.

Розглядаючи матеріали справи та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За правилами ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

В спірних правовідносинах позивач оскаржує дії відповідача стосовно складеного висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки третій особі, надану у власність для будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_2, яку в подальшому зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.

Таким чином, позивач подаючи даний адміністративний позов має намір оскаржити право третьої особи на володіння земельної ділянки, а отже у відносинах, що склались наявний спір про право, а тому, спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

За правилами п. 1 ч. ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

За таких обставин суд першої інстанції не врахував суть спірних правовідносин та дійшов необґрунтованого висновку про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами ЦПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

З урахуванням зазначених обставин та норм права, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку адміністративного судочинства, тому ухвалене судове рішення від 13.09.2017р. підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люкс-49" задовольнити частково.

Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.09.2017 по справі № 583/3762/16-а скасувати.

Провадження по справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люкс-49" до Охтирської міської ради в особі відділу містобудування та архітектури третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування висновку відділу містобудування та архітектури Охтирської міської ради до проекту щодо відведення земельної ділянки закрити.

Роз'яснити позивачу право звернення до суду загальної юрисдикції за правилами та в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.С. РезніковаСудді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц В.В. Старостін Повний текст постанови складено 12.11.2018.