Постанова № 77763058, 07.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 р. Справа № 2040/5790/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 (суддя Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 20.08.18) по справі № 820/5790/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області Харківська міська рада

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа: Харківська міська рада, в якому просить суд: скасувати прийняті Головним управлінням ДФС України в Харківській області податкові повідомлення-рішення №5574-1303 від 16.05.2017 на суму 12405,68 грн., податкове повідомлення-рішення №489948-1307-2030 від 23.05.2018 на суму 12412,76 грн. та податкове повідомлення-рішення №489949-1307-2030 від 23.05.2018 на суму 881,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені із порушенням норм податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №5574-1303 від 16.05.2017, податкове повідомлення-рішення №489948-1307-2030 від 23.05.2018 та податкове повідомлення-рішення №489949-1307-2030 від 23.05.2018. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні) 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198).

Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд її задовольнити.

Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідачем прийняті рішення щодо заборгованості по орендній платі за землю, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, яка виникла на підставі податкових повідомлень -рішень: №5574-1303 від 16.05.2017 на суму 12405,68 грн.; №489948-1307-2030 від 23.05.2018 на суму 12412,76 грн.; №489949-1307-2030 від 23.05.2018 на суму 881,22 грн.

Колегією суддів встановлено, що 19.09.2005 між Харківською міською радою Харківської області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення ХХІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 28.04.2004 №66/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться: АДРЕСА_2. (а.с. 13-15)

Пізніше позивачем продано нежитлові приміщення першого поверху №17-1-:-17-2 в літ "Г-2" загальною площею 25,2 кв.м. у будинку АДРЕСА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 05.09.2007 (а.с. 17 зворотній бік).

Зазначені нежитлові приміщення знаходились на земельній ділянці, переданій позивачу на підставі зазначеного вище договору оренди.

У звязку із наведеним, позивач не погодився із такими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час продажу нежитлової будівлі до покупця перейшло і право оренди на земельну ділянку, а тому позивач не мав сплачувати орендну плату, а у відповідача не було підстав нараховувати останньому суми за несплату орендної плати.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно скасуванню не підлягає з огляду на таке.

Так, колегією суддів встановлено, що 05.09.2007 позивач продав належні йому об'єкти нерухомого майна, а тому і право оренди земельної ділянки, яка знаходиться під приміщеннями (разом із обов'язком щодо сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів), перейшло до покупця цих нежитлових приміщень.

Відповідно до п.40 договору оренди землі від 19.09.2005 перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладання договору оренди з новим власником будинків та споруд.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, який діяв під час виникнення спірних відносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час продажу нежитлової будівлі до покупця перейшло і право оренди на земельну ділянку, а тому позивач не мав сплачувати орендну плату, а у відповідача не було підстав нараховувати останньому суми за несплату орендної плати.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 по справі № 820/5790/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 12.11.18.