Рішення № 77761579, 30.10.2018, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/951/17

Провадження № 2/535/5/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Загнійко А.В.,

при секретарі судового засідання Момот Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу №535/951/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та визнання майна спільною сумісною власністю, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, збільшеним під час судового розгляду, про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з березня 2008 року по 14.02.2012 року; та визнання одноповерхового житлового будинку (об'єкт нежитлової нерухомості) А-1 з двох кімнат та двох тамбурів, житловою (загальною) площею 76.1 кв.м, площа за внутрішнім обміром 80.6 кв.м, з будівельними матеріалами та конструктивними елементами, які були внесені у створення та будівництво даного житлового будинку, розташованого по суміжній межі двох земельних ділянок площею 0,15 га, належної на праві приватної власності ОСОБА_2 за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та площею 0.175 га, належної на праві приватної власності ОСОБА_1 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2; визнання незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.05.2013 року, виданого Реєстраційною службою Котелевського районного управління юстиції Полтавської області, на одноповерховий житловий будинок (об'єкт нежитлової нерухомості) А-1, із зазначенням 2008 року забудови з цегли, зі складовими у виді кімнати 1 площею 37,1 кв.м, кімнати 2 площею 29,0 кв.м, тамбурів І та ІІ, загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м, за внутрішнім обміром 80,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 забудованого і розташованого по суміжній межі одночасно двох земельних ділянок площею 0,15 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), та площею 0,175 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 скасувавши при цьому державну реєстрацію права власності на зазначену забудову за ОСОБА_2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона проживала з відповідачем як жінка та чоловік однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою та у будь-якому іншому шлюбі з березня 2008 року по 14.02.2012 року. Крім того, зазначила, що ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_5, починаючи з травня-червня 2008 року проживав з нею (ОСОБА_1.) однією сім'єю. Відповідачу у 2008 році було передано у приватну власність дві земельні ділянки, на межі яких він розпочав будівництво житлового будинку. Початок будівельних робіт припав на період спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1, тому позивач як дружина у цивільному шлюбі домовилася з відповідачем за рахунок спільних коштів, спільної організації, спільного господарства, із застосуванням спільних зусиль та залученням родичів сторін, забудувати житловий будинок по АДРЕСА_1 (надалі - житловий будинок) для наступного спільного проживання. Будівельні та конструктивні матеріали для будівництва придбавались з весни 2008 року по 2010 роки. Позивачка займалася приватизацією земельних ділянок. Будівництво було практично завершено до кінця 2008 року, але будівельно-облаштувальні роботи продовжувалися до літа 2011 року. Самовільно збудований житловий будинок, який розташований на суміжній межі двох земельних ділянок, був узаконений рішенням виконкому селищної ради 02.12.2008 року. На підтвердження права позивачки ОСОБА_1 на частину збудованого житлового будинку відповідач подарував позивачу земельну ділянку площею 0,175 га за цією ж адресою з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Право власності на житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності від 28.05.2013 року, після припинення шлюбних відносин між ними. Після завершення будівництва житлового будинку ОСОБА_2 вирішив використовувати його для торгівельної діяльності, у тому числі як магазин з кафе, на що у серпні 2008 року отримані дозволи на оренду приміщення для ФОП ОСОБА_1 Оскільки відповідач після припинення шлюбних відносин став заперечувати будь-яке майнове право позивача на житловий будинок, позивач просить встановити факт її спільного проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з березня 2008 року по 14.02.2012 року та посилаючись на положення СК України, в тому числі ст.74 цього Кодексу, визнати житловий будинок їх спільною сумісною власністю. Крім того, просить визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок, що збудований і розташований на суміжній межі одночасно двох земельних ділянок, скасувавши при цьому державну реєстрацію права власності на зазначену забудову за відповідачем, посилаючись на порушення її права власності як забудовника самочинного об'єкта нерухомого майна, яке збудовано, у тому числі, на земельній ділянці, що належить їй на праві власності, та незалучення її до узаконення права власності на спільне самочинне будівництво разом з ОСОБА_2

Ухвалою судді від 17.10.2017 року провадження у зазначеній справі відкрито з призначенням попереднього судового засідання. Ухвалою суду від 26.10.2017 року було задоволено частково клопотання позивачки про витребування доказів та відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про забезпечення позову, ухвала суду в цій частині залишена в силі ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15.11.2017 року.

На підставі ухвали суду від 24.11.2017 року справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні. Ухвалою суду від 13.12.2017 року провадження по справі подовжено на 15 днів за клопотанням представника позивача.

Відповідно до ухвали Котелевського районного суду Полтавської області від 22.12.2018 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та визнання майна спільною сумісною власністю продовжено у порядку загального позовного провадження, згідно з пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, в редакції, чинній станом на 15.12.2017 року.

Позивачка 22.12.2017 року подала до суду заяву про збільшення позовних вимог: про визнання незаконним й скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Вказана заява прийнята ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 22.12.2017 року. Запропоновано відповідачу надіслати (надати) до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 16.01.2018 року по даній справі призначено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на час провадження експертизи провадження по справі зупинено.

25.06.2018 року до Котелевського районного суду Полтавської області надійшов висновок комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №257/258 від 01.06.2018 року, у зв'язку з чим провадження по справ поновлено ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 06.08.2018 року.

Відповідно до ухвали Котелевського районного суду Полтавської області від 24.09.2018 року провадження по справі №535/951/18 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №535/1087/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Провадження по справ поновлено ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 09.10.2018 року.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 09.10.2018 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, та заборонено ОСОБА_2 особисто та/або через уповноважених ним третіх осіб у будь-який спосіб та будь-яким чином вчиняти дії по реєстрації, перереєстрації, зміні технічного стану або/та відчуження одноповерхового житлового будинку А-1, та вносити зміни до технічної характеристики й параметрів земельних ділянок площами 0,15 га та 0.175 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, до вирішення справи по суті та вступу в законну силу судового рішення. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Під час судового розгляду позивач та її представник ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреностей від 26.10.2017 року та 17.09.2018 року (том 1 а.с.40; том 2 а.с.210), позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у позовних заявах. Позивач ОСОБА_1 20.10.2018 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище після реєстрації шлюбу на ОСОБА_6 (том 3 а.с.92). Станом на день ухвалення судом рішення по справі паспорт громадянина України у зв'язку зі зміною прізвища позивач не отримала.

Відповідач та його представник - адвокат ОСОБА_4, який діяв на підставі угоди про надання правової допомоги від 24.10.2017 року та ордера ПТ №093942 від 30.10.2018 року (том 1 а.с.37, 38; том 3 а.с.51), позовні вимоги не визнали у повному обсязі у зв'язку з безпідставністю, та пояснили, що обставини справи, в тому числі щодо факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вже встановлені судовим рішенням по іншій цивільній справі; на час укладення договору дарування позивачу належної відповідачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідачу не було відомо, що на ній знаходиться частина житлового будинку збудованого раніше, і це підтверджується відповідними довідками; підстав для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та його державної реєстрації відсутні, про отримання відповідачем свідоцтва про право власності на нерухоме майно позивач знала ще під час судового розгляду справи за її позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; заявили клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представників позивача та відповідача, допитавши свідків, у тому числі позивача в якості свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 13.05.2009 року, ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, на підставі рішення 33 позачергової сесії 5 скликання Котелевської селищної ради від 18.11.2008 року є власником земельної ділянки площею 0,15 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4 (том 2 а.с.165)

Рішенням виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області «Про узаконення самовільно збудованих споруд в домоволодіннях громадян» від 02.12.2008 року №316, з врахуванням висновку відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Котелевської райдержадміністрації, керуючись ст.ст. 31, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконкомом селищної ради було прийнято рішення про узаконення самовільно збудованого житлового будинку у домоволодінні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, та доручено Колективному підприємству «Інвентаризатор» провести обміри і включити дані споруди до обліку в домоволодінні (том 2 а.с.52).

Згідно з рішенням третьої сесії VІ скликання Котелевської селищної ради Полтавської області від 30.12.2010 року, відповідно до заяви ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_2, надано новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_1 (том 2 а.с.53).

У матеріалах інвентаризаційної справи КП «Інвентаризатор» №5367, та у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1, зазначено, що житловий будинок А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є 2008 року побудови (том 2 а.с.54-107, 159-164).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, виданих 28.05.2013 року реєстраційною службою Котелевського районного управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_2 є власником житлового будинку, 2008 року побудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці НОМЕР_4, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (том 2 а.с.97-99).

Згідно з договором дарування земельної ділянки від 04.07.2009 року, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,175 га за АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - НОМЕР_5, та належала дарувальнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_6, зареєстрованого у Котелевському виїзному офісі Полтавського реєстраційного офісу Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010954500260 від 13.05.2009 року. Дарувальник гарантував, що ця земельна ділянка вільна від будь-яких обтяжень чи обмежень щодо використання за її цільовим призначенням. Цей факт підтверджується довідкою, виданою відділом держкомзему у Котелевському районі Полтавської області від 01.07.2009 року за №05-01-26/953 та довідкою, виданою відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Котелевської райдержадміністрації Полтавської області від 01.07.2009 року за №728 (том 1 а.с.210).

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 14.04.2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20.07.2015 року, було відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначено у рішенні Котелевського районного суду Полтавської області від 14.04.2015 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна, та визнання за нею права власності на 1/2 частку нерухомого майна - житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з літа 2008 року по лютий 2012 року, вона проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 Під час спільного проживання, в липні 2009 року, ОСОБА_2 подарував їй земельну ділянку площею 0,175 га яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці, а також на земельній ділянці, належній ОСОБА_2 площею 0,15 га, вони, за спільні кошти та спільним трудом, за допомогою її батьків, влітку 2009 році, почали будувати житловий будинок, будівництво якого було закінчено цього ж року. У ході судового розгляду позивач зазначила, що вона почала проживати з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з літа 2008 року, а будівництво вказаного будинку, розпочали у жовтні-листопаді 2008 року. При цьому, в позовній заяві та в наданих письмових тезисах виступу в судових дебатах, взагалі вказувала, що будівництво спірного будинку розпочали вже у 2009 році, після того, як ОСОБА_2 подарував їй земельну ділянку площею 0,175 га., і продовжували будівництво в 2010 році. На момент припинення їх фактичних шлюбних відносин, у лютому 2012 року, житловий будинок, на її думку є недобудованим.

Згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2015 року рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 14.04.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20.07.2015 року залишено в силі (том 1 а.с.14-25).

Отже, відповідно до рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 14.04.2015 року, яке набрало законної сили, судом вже було розглянуто майновий спір між сторонами з приводу нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого встановлювалися обставини щодо факту проживання сторін по справі однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, та було відмовлено у задоволенні позову з підстав ненадання беззаперечних доказів того, що житловий будинок, розташований за вищевказаною адресою, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя; доводи позивачки про те, що вони побудували житловий будинок у період спільного проживання та вона брала участь своїми коштами та трудом у будівництві, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Звернення позивача до суду у порядку позовного провадження з окремою позовною вимогою про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з березня 2008 року по 14.02.2012 року, пов'язаний з вирішення спору щодо визнання одноповерхового житлового будинку (об'єкт нежитлової нерухомості) А-1 з двох кімнат та двох тамбурів, житловою (загальною) площею 76.1 кв.м, площа за внутрішнім обміром 80.6 кв.м, з будівельними матеріалами та конструктивними елементами, які були внесені у створення та будівництво даного житлового будинку, розташованого по суміжній межі двох земельних ділянок, які належать на праві приватної власності сторонам по справі, спільною сумісною власністю сторін по справі.

Під час розгляду справи (у тому числі у підготовчому судовому засіданні), позивач та її представник не бажали уточнити позовні вимоги, які були неконкретизовані, оскільки позивач просила визнати одноповерховий житловий будинок, який одночасно зазначила і як об'єкт нежитлової нерухомості, спільною сумісною власністю сторін.

Позивач стверджує про те, що вона звертається до суду з позовом не про поділ майна подружжя, а про визнання придбаного майна спільним сумісним - тобто визнання зазначеного у позовній заяві нерухомого майна з будівельними матеріалами та конструктивними елементами, які були внесені у створення та будівництво даного житлового будинку, спільною сумісною власністю сторін по справі, та посилається на норми чинного законодавства, що регулюють майнові відносини подружжя, в тому числі осіб, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Однак, як зазначалося вище, судом вже розглядався спір між сторонами, предметом якого були відносини щодо права спільної сумісної власності подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) щодо спірного нерухомого майна.

Визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були внесені у створення та будівництво даного житлового будинку, який є об'єктом завершеного будівництва, чинним законодавством не передбачено.

У ході судового розгляду не встановлено, що спірне нерухоме майно віднесено до об'єкту нежитлової нерухомості.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 20.12.2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення істинної спільної межі між земельними ділянками, що відповідає державному акту на право приватної власності на землю, визнано та затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, провадження по справі закрито. Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 08.12.2014 року, виконавчий лист по цивільній справі № 535/943/13-ц, виданий 31.03.2014 року на підставі ухвали Котелевського районного суду Полтавської області від 20.12.2013 року, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Як встановлено вище, спірний житловий будинок відповідачем збудовано у 2008 році. Земельна ділянка площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, передана у приватну власність відповідачу на підставі рішення Котелевської селищної ради від 18.11.2008 року, державний акт на право власності на вказану земельну ділянку видано 13.05.2009 року.

Згідно з договором дарування земельної ділянки від 04.07.2009 року, ОСОБА_8 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,175 га за АДРЕСА_1 Цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - НОМЕР_5, та належала дарувальнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_6, зареєстрованого у Котелевському виїзному офісі Полтавського реєстраційного офісу Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010954500260 від 13.05.2009 року. Дарувальник гарантував, що ця земельна ділянка вільна від будь-яких обтяжень чи обмежень щодо використання за її цільовим призначенням. Цей факт підтверджується довідкою, виданою відділом держкомзему у Котелевському районі Полтавської області від 01.07.2009 року за №05-01-26/953 та довідкою, виданою відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Котелевської райдержадміністрації Полтавської області від 01.07.2009 року за №728 (том 1 а.с.210).

Згідно з висновком комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №257/258 від 01.06.2018 року, частина одноповерхового житлового будинку (зі складовими у виді частини кімнати 1-2, частини кімнати 1-3, частини тамбуру ІІ, площею 0,6 кв.м., частина огороджуючи конструкцій стін площею 8,1 кв.м.) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 займає територію земельної ділянки площею 0,175 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_6 від 13.05.2009 року, кадастровий номер НОМЕР_5; площа земельної ділянки під частиною житлового будинку - займає 33,1 кв.м. із загальної площі 0,175 га даної земельної ділянки (том 2 а.с.142-157).

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено під час судового розгляду, частина житлового будинку відповідача, побудованого у 2008 році, розташована на земельній ділянці, яка належить на праві власності позивачу, що була їй подарована відповідачем 04.07.2009 року.

Захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння, передбачений ст.391 ЦК України.

Згідно з положеннями цієї статті власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст.41 Конституції, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Таким чином, за вказаних умов позивач, як власник земельної ділянки, і відповідач, як власник житлового будинку, розташованого на ній, не можуть у повному обсязі здійснювати свої права власності, що пов'язано з тісним зв'язком капітальної споруди з землею, що свідчить про колізію прав власників земельної ділянки і житлового будинку, частина якого розташована на земельній ділянці позивача.

Отже, суд приходить до переконання, що позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно й скасування державної реєстрації права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_2, обрала неналежний спосіб захисту, який не дозволяє ефективно запобігти колізії прав сторін і водночас забезпечити баланс інтересів власника земельної ділянки і власника житлового будинку.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Покази допитаних у ході судового розгляду свідків, у тому числі позивача, допитаної в якості свідка, висновків суду не спростовують.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги відповідача не підлягають до задоволення у повному обсязі, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються. Відповідачем про понесення ним судових витрат не заявлено.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст.12, 13, 77-82, 89, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з березня 2008 року по 14.02.2012 року; визнання одноповерхового житлового будинку (об'єкт нежитлової нерухомості) А-1 з двох кімнат та двох тамбурів, житловою (загальною) площею 76.1 кв.м, площа за внутрішнім обміром 80.6 кв.м, з будівельними матеріалами та конструктивними елементами, які були внесені у створення та будівництво даного житлового будинку, розташованого по суміжній межі двох земельних ділянок площею 0,15 га, належної на праві приватної власності ОСОБА_2 за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та площею 0.175 га, належної на праві приватної власності ОСОБА_1 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.05.2013 року, виданого Реєстраційною службою Котелевського районного управління юстиції Полтавської області, на одноповерховий житловий будинок (об'єкт нежитлової нерухомості) А-1, із зазначенням 2008 року забудови з цегли, зі складовими у виді кімнати 1 площею 37,1 кв.м, кімнати 2 площею 29,0 кв.м, тамбурів І та ІІ, загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м, за внутрішнім обміром 80,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 забудованого і розташованого по суміжній межі одночасно двох земельних ділянок площею 0,15 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), та площею 0,175 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 скасувавши при цьому державну реєстрацію права власності на зазначену забудову за ОСОБА_2, - відмовити повністю.

Судові витрати сторонам не відшкодовуються.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 - мешканка АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; ОСОБА_2 - мешканець АДРЕСА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, поштовий індекс 38600, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 09.11.2018 року.

Суддя