Рішення № 77761390, 09.11.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 р. Справа № 818/512/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправною бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адмінстративного суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 неотриманої за період з 01.07.2015 року по 30.09.2017 року пенсії;

- зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, суму неотриманої пенсії за період з 01.07.2015 по 30.09.2017 на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше отримувачем пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, до липня 2014 року перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Пролетарського району м. Донецька. З серпня 2014 позивача взято на облік в Сумському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області, яке виплачувало позивачу пенсію до червня 2015 року. З липня 2015 року відповідач припинив нарахування та виплату пенсії позивачу. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 стала на облік департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради, отримала довідку внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку з чим з жовтня 2017 виплату пенсії позивачу було поновлено. Позивач звернулась до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із запитом стосовно підстав невиплати пенсії за період з 01.07.2015 по 30.09.2017, у відповідь на який відповідач повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті як внутрішньо переміщена особа лише з 19.10.2017, тому підстави для виплати пенсії за період з 01.07.2015 по 30.09.2017 відсутні. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії за вищевказаний період протиправною, такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 15.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що з моменту прийняття Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ від 20.10.2014 підставою для одержання пенсії внутрішньо переміщеними особами є довідка про взяття на облік тимчасово переміщеної особи. Вказана довідка підтверджує фактичне місце проживання особи на тій чи іншій території України. Водночас, рішення про призначення соціальної виплати приймає Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Відповідач звертає увагу на те, що позивач стала на облік до Департаменту соціального захисту населення та отримала довідку лише 19.10.2017 року, 24.10.2017 року позивач звернулася до управління із заявою про поновлення виплати їй пенсії. Рішенням комісії (протокол від 10.11.2017 № 43) було ухвалено рішення призначити ОСОБА_1 пенсію, яку управлінням і було призначено позивачу. З дня її призначення, тобто з жовтня 2017 року управлінням виплачується пенсія позивачу. Таким чином, підстави для виплати пенсії позивачу в період з 01.07.2015 по 30.09.2017 у управління відсутні, оскільки позивачем не було одержано відповідну довідку, що підтверджувала його статус внутрішньо переміщеної особи та надавала підстави для виплати пенсії на території м. Суми. Крім того, відповідач зауважує, що позивачем подано позовну заяву з порушенням строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України, оскільки про невиплату пенсії позивачу було відомо з 01.07.2015, коли йому припинили її виплату.

Ухвалою суду від 12.03.2018 провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18.

Ухвалою суду від 08.10.2018 провадження у справі було поновлено.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, до липня 2014 року перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Пролетарського району м. Донецька, що підтверджується посвідченням № 43095 (а.с. 12).

У серпні 2014 року позивача взято на облік в Сумському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області, розпочато виплату пенсії з 01.08.2014, що підтверджується розпорядженням Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (а.с. 42).

Як встановлено зі змісту позовної заяви та не заперечувалось відповідачем у письмовому відзиві з 01.07.2015 Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області припинило нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1

19.10.2017 позивача взято на облік в департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради, видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000373374 (а.с. 11).

24.10.2017 позивач звернулась до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про поновлення виплати пенсії (а.с. 25).

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, викладеним у протоколі від 10.11.2017 № 43 (а.с. 23-24), призначено пенсію ОСОБА_1

На підставі заяви позивача від 24.10.2017 та рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, викладеного у протоколі від 10.11.2017 № 43, Сумським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області поновлено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017.

10.01.2018 позивач звернулась до відповідача із запитом (а.с. 13), в якому просила надати такі відомості: номер та дату рішення керівника Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, на підставі якого позивачу не була нарахована та виплачена пенсія за період з серпня 2015 року по жовтень 2017 року - якщо таке рішення приймалось, або якщо такого рішення не існує - реєстраційні дані (назва, номер, і дата) розпорядчого документа Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, на підставі якого позивачу не була нарахована та виплачена пенсія за вказаний період.

Листом від 16.01.2018 № 1165/11-23 (а.с. 14) відповідач повідомив позивача, що виплата пенсії внутрішньо перемішеним особам здійснювалася відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції", за умови отримання ними довідки внутрішньо переміщеної особи. Зазначені виплати, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі особам до 01 лютого 2015 р. такої довідки. Оскільки позивачем до управління не надавалася вказана довідка, до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради за видачею довідки позивач у період з 01 .02.2015 по 18.10.2017 не звертався, а згідно з Єдиною базою даних про внутрішньо переміщених осіб перебуває на обліку в Департаменті з 19.10.2017, тому підстави для виплати позивачу пенсії за період з 01.07.2015 по 30.09.2017 відсутні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

22.11.2014 набув чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку за місцем перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк України".

При цьому суд зазначає, що у даному випадку ОСОБА_1 взято на облік внутрішньо переміщених осіб, їй видана довідка від 19.10.2017 № 0000373374.

Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Як встановлено судом, виплата пенсії ОСОБА_1 припинена у зв'язку із відсутністю довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за період з липня 2015 по жовтень 2017 року.

При цьому судом не встановлено, а відповідачем не зазначено у відзиві та не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України" (набрало статусу остаточного 07.02.2014 року) право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд звертає увагу відповідача на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає бездіяльність Сумського об'єднаного УПФУ такою, що не відповідає зазначеним приписам Основного Закону, оскільки виплата пенсії позивачу була припинена за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2016 № 637 суд вважає безпідставним, оскільки встановлення нормативно-правовим актом розширеного кола підстав для припинення виплати пенсії суперечить вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який має вищу юридичну силу.

Згідно із п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач - Сумське об'єднане управління ПФУ, припиняючи виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", діяв не на підставі та у спосіб, що визначені законом, атому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.07.2015 по 30.09.2017 та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вказаний період є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо строку звернення до суду, який на думку відповідача пропущений позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У письмовому відзиві відповідач зазначає, що про порушення своїх прав позивач дізнався чи повинен був дізнатись у липні 2015 року, коли йому припинено виплату пенсії.

Однак, як встановлено з матеріалів справи, відповідач не надав суду жодного доказу повідомлення ОСОБА_1 про те, що виплату пенсії їй припинено з 01.07.2015 та з яких підстав. Водночас, про підстави припинення виплати пенсії ОСОБА_1 дізналася лише, лише направивши відповідачу запит, на який було надано відповідь листом від 16.01.2018. До Сумського окружного адміністративного суду позивач звернулась 14.02.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 4), тобто строк звернення до суду пропущено не було.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Згідно із ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 грн.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви у розмірі 704, 80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправною бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.07.2015 по 30.09.2017.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. С. Бандери, 43, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40383837) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (40034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) пенсію за період з 01.07.2015 по 30.09.2017 на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше отримувачем пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 40383837) на користь Державного бюджету України (рахунок 34312206084030, МФО 899998, банк отримувача - Державне казначейство України, код ЄДРПОУ 37970593, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко