Ухвала суду № 77761105, 09.11.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3902/18

Номер провадження 1-кс/311/1483/2018

09.11.2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 року м. Василівка

Слідчий суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., при секретарі Осінцевій Л.А., за участю прокурора Олійник Є.В., слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1, розглянувши клопотання слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2, яке погоджено з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_3, про арешт майна,

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080190000763 від 03 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

07.11.2018 року слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області з клопотанням, яке погоджено з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_3, про арешт майна.

На обґрунтування поданого клопотання слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 зазначає, що нею здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080190000763 від 03 листопада 2018 року та досудовим розслідуванням встановлено, що 02.11.2018 року надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 02.11.2018 року о 20-23 годині за адресою: Василівський район м. Василівкка, траса Траса, старший сержант поліції, 341 км. було зупинено автомобіль ДАФ д/н АЕ 0481 О, який перевозив металобрухт, та документи викликають сумніви, в кузові а/м фрагменти машини. При виїзді СОГ на місце події було встановлено, що на відкритій ділянці місцевості, яка розташована на 341 км. автодороги «Харків-Сімферополь» біля стаціонарного посту поліції в м. Василівка» зупинено автомобіль «DAF XF 105.460», державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3Е» н/пр-бортовий-Е VAVSAP3386H236974 державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.. Також встановлено, що в напівпричепі даного автомобіля знаходяться металобрухт, серед якого виявленні елементи автомобілів, а саме: двигун, двері, крила, фрагменти кузову, блок циліндрів, тощо.

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також у зв’язку з невідкладністю та першочерговістю проведення слідчих дій, 02.11.2018 в період часу з 20 години 55 хвилин по 21 годину 20 хвилин слідчим СВ Василівського ВП ГУ НП в Запорізькій області лейтенантом поліції ОСОБА_5 було проведено огляд відкритої ділянки місцевості, яка розташована на 341 км. автодороги «Харків-Сімферополь» біля стаціонарного посту поліції в м. Василівка, де знаходиться автомобіль «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3Е» н/пр-бортовий-Е VAVSAP3386H236974 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після проведення огляду вищевказане майно було долучено в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження.

ОСОБА_6 надано працівникам поліції документи на перевезення вантажу, а саме: акт про джерело походження металів чорних (вторинних); посвідчення №41879 про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційних безпечність металів чорних (вторинних); ОСОБА_5 приймання металів чорних вторинних №; Відомості про вантаж; Товарно-транспортна накладна; Відомості про вантаж; Товарно-транспортна накладна, які викликають сумнів в дійсності, оскільки відповідно до ОСОБА_5 приймання металів чорних (вторинних) №, постачальник та одержувачем є одне й те саме товариство. Також, відповідно до товарно-транспортної накладної №0014 від 02.11.2018 року, замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем є одне товариство, зареєстроване за однією адресою, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 39.

05.11.2018 року, в період часу з 09 години 30 хвилин по 11 годину 16 хвилин, слідчим СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 проведено додатковий огляд відкритої ділянки місцевості, яка розташовано біля стаціонарного посту поліції на 341 км. а/д «Харків-Сімферополь» в м.Василівка, де на вказаній ділянці розташований автомобіль DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 помаранчевого кольору, з бортовим причепом-контейнером державний номерний знак НОМЕР_2. При огляді причепу встановлено, що в ньому знаходиться металобрухт, серед якого виявлено різні елементи автомобілів, тобто певні частини зі слідами розпилу. При огляді виявлено елементи кузову, ззовні схожих на кузов автомобілів «ВАЗ» 2101-2106, «Москвич». При огляді на одному з елементів кузову виявлено металеву бірку з наступними цифрами: М 626921Ч та 68?2529 (? – цифра, яку неможливо розпізнати). Також при огляді виявлено блок циліндрів, на якому вибито напис «ВАЗ 2103» та мається номер: 2103, 4209570. Також при огляді виявлено блок циліндрів, на якому вибито наступне: 72-011-00 КП, КЛЗ_ 1983, та інший металобрухт.

07.11.2018 року заступником начальника Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 винесено постанову про перекваліфікацію скоєного діяння з ч.1 ст.185 КК України на ч.1 ст.213 КПК України.

Слідчий вважає, що тимчасово вилучене майно має істотне значення для проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки зберегло на собі сліди скоєного кримінального правопорушення, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення і в подальшому необхідне для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні, тому, для досягнення дієвості кримінального провадження та з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, знищення, пошкодження, псування, втрати, передачі, пересування, відчуження виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене під час огляду майно та вважає необхідним застосувати такий захід кримінального провадження як арешт майна, у зв’язку з чим вимушений звернутися до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить застосувати захід забезпечення кримінального провадження – арешт майна на предмети, а саме: 1) автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ 317153 належить ОСОБА_9; 2) напівпричепу «SCHWARZMULLER SPA-3Е» н/пр-бортовий-Е VAVSAP3386H236974 державний номерний знак НОМЕР_2, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ 317153 належить ОСОБА_9; 3) металобрухту, що відповідно до ОСОБА_5 про джерело походження металів чорних (вторинних) складає 15040 тон; 4) зв’язка ключів автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1, в кількості 2 шт; 5) свідоцтва про реєстрацію автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1, серії СХМ 317153 на ім’я ОСОБА_9; 6) свідоцтва про реєстрацію напівпричепу «SCHWARZMULLER SPA-3Е» н/пр-бортовий-Е VAVSAP3386H236974 державний номерний знак НОМЕР_2, серії СХМ 584051 на ім’я ОСОБА_9 та заборонити ОСОБА_9, ОСОБА_6 та іншим особам розпоряджатися, відчужувати та користуватися зазначеним вище майном до прийняття рішення про скасування арешту.

В судовому засіданні слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 підтримав подане клопотання про арешт майна та просить клопотання слідчого Кудря К.С. задовольнити у повному обсязі за викладеними у ньому підставами.

В судовому засіданні прокурор Олійник Є.В. підтримала клопотання слідчого Кудря К.С. про арешт майна та просить клопотання задовольнити у повному обсязі за підставами, які викладеними у ньому.

В судове засідання володілець (користувач) майна ОСОБА_6 не з’явився, про день та час розгляду клопотання слідчого про арешт майна був повідомлений своєчасно та належним чином, за допомогою телефонограми ним висловлено прохання проводити судове засідання у його відсутність, рішення просить прийняти на розсуд суду.

Особа, відносно якої вирішується питання про накладення арешту, власник транспортних засобів ОСОБА_9 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду клопотання слідчого про арешт майна був повідомлений судом своєчасно та належним чином, за допомогою телефонограми, проте про причини неявки суду не повідомлено, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано.

Особа, відносно якої вирішується питання про накладення арешту, власник брухту чорного металу, уповноважений представник ТОВ «МММ-Метал» в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду клопотання слідчого про арешт майна були повідомлені судом своєчасно та належним чином, за допомогою телефонограми, однак про причини неявки суду не повідомлено, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки суду не представлено.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення та думку слідчого, який підтримав клопотання про арешт майна та просить клопотання задовольнити у повному обсязі за підставами, викладеними у ньому, думку прокурора, яка підтримала заявлене слідчим Кудря К.С. клопотання про арешт майна та просить клопотання задовольнити у повному обсязі за підставами, викладеними у ньому, повно та всебічно дослідивши додані до клопотання матеріали, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на вилучене під час огляду майно, та проаналізувавши докази на обґрунтування заявленого клопотання у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про арешт майна частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно положень ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об?єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно приписів ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до вимог ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави, у зв’язку з якими потрібно здійснити арешт майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати (частина 1). До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (частина 2).

У клопотанні цивільного позивача, слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди (частина 3). Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (частина 4).

Та, відповідно, на обґрунтування клопотання, у разі необхідності накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову (при його наявності), відповідні підстави у поданому до суду клопотання слідчим не відображені, про наявність у кримінальному провадженні потерпілих осіб (фізичних та/або юридичних) у клопотанні слідчим не зазначено.

Крім того, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя за приписами ст.ст.94,132,173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки за ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до норм глав 10 та 17 КПК України правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Проте, вищевказані вимоги КПК України слідчим не дотримані.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Крім того, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя за приписами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки за ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Коем проти Бельгії" від 22.06.2000 року зазначив, що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «ОСОБА_5 проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див.Рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст.173 КПК України).

Обов’язок доведення необхідності застосування цього засобу забезпечення та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між обставинами кримінального провадження та інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Тобто, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Однак, з клопотання слідчого не вбачається, що слідчий не дотримався вищезазначених вимог Закону.

До клопотання про арешт майна слідчим долучено наступні документи: витяг з кримінального провадження за №12018080190000763 від 03.11.2018 року; рапорт інспектора сектору моніторингу Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 від 02.11.2018 року, протокол огляду місця події від 02.11.2018 року, рапорт інспектора СРПП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 від 02.11.2018 року, заяву ОСОБА_4 про дозвіл на огляд від 02.11.2018 року, постанову про долучення до кримінального провадження речовим доказом від 03.11.2018 року, ОСОБА_5 про джерело походження металів чорних (вторинних) від 02.11.2018 року, Товарно-транспортну накладну №0014 від 02.11.2018 року, письмові пояснення ОСОБА_4 від 02.11.2018 року, заяву ОСОБА_4 про дозвіл на огляд від 05.11.2018 року, протокол огляду від 05.11.2018 року, постанова про перекваліфікацію скоєного діяння від 07.11.2018 року, постанова про долучення до кримінального провадження речовим доказом.

Як вбачається з матеріалів клопотання, постановою заступника начальника Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 від 07 листопада 2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018080190000763 від 03.11.2018 року, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, перекваліфіковано з ч.1 ст.185 КК України на ч.1 ст.213 КПК України (порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом).

Згідно постанови слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 від 08 листопада 2018 року по кримінальному провадженню № 12018080190000763 визнано речовими доказами: 1) автомобіль «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_3; 2) напівпричеп «SCHWARZMULLER SPA-3Е» н/пр-бортовий-Е VAVSAP3386H236974 державний номерний знак. АЕ 7439 ХМ з наявним в ньому металобрухтом, що відповідно до ОСОБА_5 про джерело походження металів чорних (вторинних) складає 15040 тон; 3) зв’язку ключів автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_3, в кількості 2 штук; 4) свідоцтво про реєстрацію автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_3, серії СХМ 317153 на ім’я ОСОБА_9; 5) свідоцтво про реєстрацію напівпричепу «SCHWARZMULLER SPA-3Е» н/пр-бортовий-Е VAVSAP3386H236974 державний номерний знак НОМЕР_2, серії СХМ 584051, на ім’я ОСОБА_9. Та речові докази - автомобіль «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_3; напівпричеп «SCHWARZMULLER SPA-3Е» н/пр-бортовий-Е VAVSAP3386H236974 державний номерний знак. АЕ 7439 ХМ з наявним в ньому металобрухтом, що відповідно до ОСОБА_5 про джерело походження металів чорних (вторинних) складає 15040 тон, - передані на відповідальне зберігання ТОВ «Ірида», яке розташовано за адресою: м.Василівка пров. Кам»янський, 11.

Відповідно до п.1 ч.2 та ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2, ч.3, ч.4 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Загальними підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і арешт майна, КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту, слідчий зазначає, що вилучені під час огляду речі є предметом та об`єктом вчинення кримінального правопорушення та арешт необхідно накласти з метою збереження речових доказів.

Згідно з ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, якими є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Крім того, у відповідності з ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Вивчивши матеріали клопотання слідчого, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів клопотання, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12017080190000282 за правовою кваліфікацією - ч.1 ст.185 КК України, на теперішній час перекваліфіковано на ч.1 ст.213 КК України.

Приймаючи до уваги те, що вищевказане майно є речовим доказом і не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна брухту чорного металу може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, тому слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт та тимчасово заборонити розпоряджатися та користуватися вказаним майном, а саме: брухтом чорного металу, який є предметом даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, до прийняття рішення про скасування арешту.

Відповідно до вимог ст.173 КПК України, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна. Суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів клопотання цивільний позов у кримінальному провадженні № 12018080190000763 не заявлений, підозра будь-якій особі не повідомлена.

Слідчий у поданому в клопотанні не конкретизував, не обґрунтував та в судовому засіданні слідчим не доведено як само по собі накладення арешту на майно, а саме: 1) автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_3; 2) напівпричепу «SCHWARZMULLER SPA-3Е» н/пр-бортовий-Е VAVSAP3386H236974 державний номерний знак.АЕ 7439 ХМ; 3) зв’язки ключів автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1, в кількості 2 штук; 4) свідоцтво про реєстрацію автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_3, серії СХМ 317153 на ім’я ОСОБА_9 та свідоцтво про реєстрацію напівпричепу «SCHWARZMULLER SPA-3Е» н/пр-бортовий-Е VAVSAP3386H236974 державний номерний знак НОМЕР_2, серії СХМ 584051, на ім’я ОСОБА_9, - може бути використано в рамках даного кримінального провадження № 12018080190000763, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого саме ч.1 ст.213 КК Украйни.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт вказаного у клопотанні майна, згідно ст.173 КПК України, враховує зазначені в клопотанні підстави для арешту, наслідки арешту майна для власника, оскільки санкція ст.213 КК України не передбачає конфіскації майна, тому суд вважає нерозумним і неспіврозмірним обмеження права власності на вказані у клопотанні вантажні транспортні засоби, у зв”язку з чим слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування найменш обтяжливого способу арешту, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності власника та користувача вказаних у клопотанні вантажних транспортних засобів – ОСОБА_9, а тому в задоволенні клопотання слідчого про арешт вказаних у клопотанні вантажних транспортних засобів слідчий суддя вважає необхідним відмовити.

З огляду на вищевикладене, вважаю необхідним клопотання слідчого задовольнити частково: в задоволенні клопотання про накладення арешту на зазначені в клопотанні транспортні засоби: автомобіль «DAF XF 105.460» та напівпричеп «SCHWARZMULLER SPA-3Е» з документами на них у вигляді свідоцтв про реєстрацію та двох ключів від автомобіля марки «DAF XF 105.460» належить відмовити.

Разом з тим, з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та з метою унеможливлення зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна, та враховуючи ті обставини, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості щодо кримінального правопорушення, які в подальшому перекваліфіковано на ч.1 ст.213 КК України, предметом якого є металобрухт, що вилучений в ході проведення огляду напівпричепу «SCHWARZMULLER SPA-3Е» державний номерний знак НОМЕР_2, н/пр-бортовий-Е, тому клопотання слідчого в частині накладення арешту на вказаний брухт чорного металу підлягає задоволенню та слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на вказаний металобрухт загальною вагою 15040 тон (згідно ОСОБА_5 про джерело походження металів чорних (вторинних)), який належить ТОВ «МММ-МЕТАЛ» та на теперішній час переданий на відповідальне зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірида», що розташовано за адресою: Запорізька область м.Василівка провул.Кам»янський, 11.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 167, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 про накладення арешту – задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене під час огляду місця події від 02.11.2018 року, а саме: брухт чорного металу, загальною вагою 15040 тон, згідно ОСОБА_5 про джерело походження металів чорних (вторинних), який належить ТОВ «МММ-МЕТАЛ», що розташований за адресою: м.Кривий Ріг вул.Славна,39 (код ЄДРПОУ- 40765108) та який переданий на відповідальне зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірида» за адресою: Запорізька область м.Василівка провул.Кам»янський, 11.

Заборонити власнику брухту чорного металу загальною вагою 15040 тон (згідно ОСОБА_5 про джерело походження металів чорних (вторинних)) ТОВ «МММ-МЕТАЛ» в особі директора ОСОБА_12 та будь-яким іншим особам розпоряджатися та користуватися зазначеним вище майном до прийняття рішення про скасування арешту.

В іншій частині заявленого клопотання – відмовити.

Вилучене під час огляду місця події від 02.11.2018 року майно, а саме: 1) автомобіль «DAF XF 105.460», 2007 року випуску, жовтого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який на праві власності належить ОСОБА_9, який мешкає за адресою: Дніпропетровська область м.Кривий Ріг мікрорайон 5-й Зарічний буд.88 кв.4; 2) напівпричеп «SCHWARZMULLER SPA-3Е», 2006 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, н/пр-бортовий-Е, який на праві власності належить ОСОБА_9, мешкає за адресою: Дніпропетровська область м.Кривий Ріг мікрорайон 5-й Заріний буд.88 кв.4; 3) зв’язку ключів від автомобіля «DAF XF 105.460», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, у кількості 2 (двох) штук; 4) свідоцтво про реєстрацію автомобіля «DAF XF 105.460», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, серії СХМ 317153 на ім’я ОСОБА_9; 5) свідоцтво про реєстрацію напівпричепу марки «SCHWARZMULLER SPA-3Е» н/пр-бортовий-Е, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, серії СХМ 584051, на ім’я ОСОБА_9 ОСОБА_13 - негайно повернути особі, у якої вказане майно було вилучено, а саме: користувачу (володільцю) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який фактично мешкає за адресою: м.Кривий Ріг вул.Достоєвського юуд.119 та/або власнику вищевказаного майна – ОСОБА_9, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Слідчим СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2, ОСОБА_1 вирішити питання щодо подальшого збереження вищевказаного майна, на який накладений арешт.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчими у кримінальному провадженні № 12018080190000763.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчих СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2, ОСОБА_1, процесуального прокурора Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_3

Копію ухвали направити власнику арештованого майна представнику ТОВ «МММ-МЕТАЛ», що розташований за адресою: м.Кривий Ріг вул.Славна,39, власнику транспортних засобів ОСОБА_9

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом п'яти днів з дня оголошення, відповідно до п.9 ч.1 ст.309, ст.395 КПК України.

Слідчий суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_14