Рішення № 77761028, 01.11.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 р. Справа № 1840/3105/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ейсмонт М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 1840/305/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 10.04.2018 № 0012831-0000-1812.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичним особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, при цьому суму податку розраховано, виходячи з наявної у базі ДФС інформації про те, що за ОСОБА_1 зареєстровано дві двокімнатні квартири кожна площею по 50,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням та зазначає, що є власником лише 1/2 частки квартири площею по 50,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, а тому відповідно чинного податкового законодавства не повинен сплачувати вищевказаний податок.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що як вбачається з даних інформаційної бази податкового органу, за позивачем зареєстрована двокімнатна квартира за реєстраційним номером № 15124046, за адресою: АДРЕСА_1. загальною площею 50,5 кв.м, дата державної реєстрації 19.06.2006 на підставі свідоцтва про право власності 18.01.1999; двокімнатна квартира за реєстраційним номер № 151124117, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 50,5 кв. м, дата державної реєстрації 19.06.2006 на підставі свідоцтва про право власності 18.01.1999. На переконання відповідача, дані факти свідчать про те, що контролюючий орган, при нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оформлене податковим повідомленням рішенням № 00128311-0000-1812 від 10.04.2018 на суму 328,00 грн. керувався виключно інформацією, яка міститься в базі податкового органу, а отже діяв в порядку та в межах норм, передбачених чинним податковим законодавством.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частка двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 18.01.1999 (а.с. 15), технічним паспортом (а.с. 12-14).

10.04.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012831-0000-1812, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 328, 00 грн. (а.с. 11).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п.п. 266.1.1. п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.2.1. п. 266.1 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно із п.п. 266.2.1 та п.п. 266.3.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України).

Відповідно до п.п. 266.4.1. п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.

Як встановлено з матеріалів справи, при визначенні позивачу податкового зобов'язання спірним податковим повідомлення-рішенням відповідач керувався відомостями з інформаційної бази ДФС України (а.с. 47-49) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 34), відповідно до яких за ОСОБА_1 зареєстровано двокімнатна квартира за реєстраційним номером № 15124046, за адресою: АДРЕСА_1. загальною площею 50,5 кв. м, дата державної реєстрації 19.06.2006 на підставі свідоцтва про право власності 18.01.1999; двокімнатна квартира за реєстраційним номер № 151124117, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 50,5 кв. м, дата державної реєстрації 19.06.2006 на підставі свідоцтва про право власності 18.01.1999.

Контролюючим органом було розраховано суму податку, що підлягала сплаті згідно такого розрахунку: загальна площа квартир - 101, кв.м (50.5+50.5). пільга - 60 кв. м.. площа, що оподатковується - 41 кв. м (101 кв. м - 60 кв.м.), ставка податку - 16 грн. за метр квадратний (0.5% мінімальної заробітної плати: мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 становить 3200.00 грн.); сума податку - 656 грн. (41 кв. м. *16 грн.) та сформовано два податкових повідомлення рішення на загальну суму 656 грн.

Проте, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, жодних належних доказів, які б спростовували цей факт відповідачем суду надано не було.

Посилання відповідача, на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про перебування у власності позивача двох квартир за вказаною адресою суд не бере до уваги, оскільки зазначена інформація не є правовстановлюючим документом, що належним чином підтверджує право власності на нерухоме майно.

Крім того, суд звертає увагу, що навіть за наявності вищевказаної інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення застосовано формальний підхід до встановлення обставин, що є підставами для нарахування податку. Зокрема, наявна в реєстрі інформація про перебування у власності позивача двох квартир з різними реєстраційними номерами, проте з однаковою адресою, площею та підставою виникнення права власності, очевидно свідчить про те, що існує лише один об'єкт нерухомого майна. При цьому, відповідачем при розрахунку суми податкового зобов'язання було безпідставно двічі враховано площу одного об'єкта житлової нерухомості.

Суд, також, вважає за необхідне зазначити, що позивач зверталась до Виконавчого комітету Путивльської міської ради, Путивльського бюро технічної інвентаризації та проектування, Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області із заявою та запитами на отримання публічної інформації, в яких просила повідомити на підставі якого документу та коли саме присвоєно реєстраційний номер на нерухоме майно на ім'я позивача за адресою АДРЕСА_1, а також за неіснуючою адресою: АДРЕСА_1 та надати належним чином завірені копії таких документів (а.с. 16, 18, 21, 24).

Листами Виконавчого комітету Путивльської міської ради від 03.07.2018 № 1189, від 20.07.2018 № 1253, Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 23.07.2018 (а.с. 17, 19-20, 24-25) відповіді по суті поставлених запитань надано не було.

Листом Путивльського бюро технічної інвентаризації та проектування від 17.07.2018 № 83 (а.с. 22) повідомлено, що згідно заказу ОСОБА_1 від 16.06.2006 на відчуження 1/2 частки квартири за адресою АДРЕСА_1, в єдиному державному реєстрі 19.06.2006 було відкрито розділ № 151224117. В даному розділі помилково було вказано АДРЕСА_1, замість АДРЕСА_8. З 01.01.2013 року, Єдиний Державний реєстр прав власності на нерухоме майно було передано до Державної реєстраційної служби. Доступу до нього Пу тивльське БТІ не має, вносити зміни не має можливості.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач є власником 1/2 частки об'єкта житлової нерухомості площею 50,5 кв.м., який не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно відповідно до норм п.п. 266.2.1, п.п. 266.3.1 п. 266.2, п.п. 266.4.1, п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1-2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналізуючи наведені відповідачем доводи, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено конкретних доказів, що позивач володіє об'єктами житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м., які підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно у розмірі 328, 00 грн.

Згідно із п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 10.04.2018 № 0012831-0000-1812 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2018 № 0012831-0000-1812 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 10.04.2018 № 0012831-0000-1812.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (41500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, ідентифікаційний код 39456414) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 09.11.2018.