Рішення № 77760957, 29.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2564/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Яловець М.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови від 20.06.2018 №ПЛ1096/162/АН/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 446760 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відносини між позивачем та фізичними особами регулюються нормами цивільного законодавства, а не трудового, а тому оскаржувана постанова винесена необґрунтовано та протиправно.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. У відзиві на позовну заяву зазначив, що у зв'язку із виявленими порушеннями законодавства про працю щодо позивача прийнято рішення про накладення штрафу /а.с. 46-52/.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом від 29.05.2018 № 80 "Про проведення заходів державного контролю" головному державному інспектору Маковій А.С. доручено провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 /а.с. 55/.

Згідно направлення на проведення заходу державного контролю від 29.05.2018 № 863 головному державному інспектору Управління Маковій А.С. доручено провести невиїзне інспектування на предмет додержання законодавства про працю у діяльності ФОП ОСОБА_3 /а.с. 53/.

У період із 29 по 30 травня 2018 року проведено невиїзне інспектування, за результатами якого складений акт від 30.05.2018 №ПЛ1156/162/АН /а.с. 56-64/.

За результатами інспекційного відвідування виявлено порушення частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням керівника шляхом заміни трудового договору цивільно-правовим. Зокрема, цивільно-правові угоди, укладені ФОП ОСОБА_3 з громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, мають ознаки трудових договорів.

Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.06.2018 №ПЛ1156/162/АН/П/ПТ/ТД-ФС, якою за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, на підставі абз 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено на ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 446760 грн /а.с. 73/.

Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку постанові Управління Держпраці у Полтавській області, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 Положення про Управління Держпраці у Полтавській області, затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 № 75 (у новій редакції), одним із основних завдань Управління Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - Порядок 295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів, тощо.

Підстави для проведення інспекційного відвідування визначені пунктом 5 Порядку № 295.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, в тому числі і за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами інспекційного відвідування виявлено порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.

ФОП ОСОБА_3 надано інспектору цивільно-правові договори, укладені з гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які мають ознаки трудових договорів, а саме:

термін дії угод з ОСОБА_5 - з 12.01.2018 по 31.12.2018, з ОСОБА_4 - з 22.02.2018 по 31.12.2018, з ОСОБА_7 - з 24.01.2018 по 31.12.2018, з ОСОБА_6 - з 11.04.2018 по 31.12.2018;

пунктами 1.1 цивільно-правових договорів визначено: «Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги) - перевезення ПММ». Конкретний обсяг робіт не визначено;

пунктами 2.2 даних угод обумовлено: «За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду згідно акту виконаних робіт». Згідно наданих актів прийому-передачі виконаних робіт оплата проводиться в останній день кожного місяця за певний період роботи, конкретний обсяг робіт не визначено;

розділами 3 вищевказаних цивільно-правових договорів передбачено матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених зобов'язань за цією угодою відповідно до чинного законодавства.

Отже, відносини за цивільно-правовими угодами, укладеними між ФОП ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 протягом січня-квітня 2018 року та гр. ОСОБА_6 протягом квітня 2018 року фактично є договором і угодою сторін.

Вищевикладене свідчить про наявність у вказаних договорах ознак трудового договору та дає підстави вважати, що між ФОП ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 мали місце трудові відносини.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

В силу того, що діюче законодавство забороняє вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин, посилання позивача на укладення цивільно-правових угод саме по собі не може звільняти від відповідальності за допущення до роботи працівників без оформлення трудових відносин, якщо вказані угоди спрямовані на приховування фактично існуючих трудових відносин між найманим працівником та позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Положеннями ч. 3 ст. 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно частин 1, 2 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналізуючи норми Цивільного кодексу України, а саме статті 628, 901, тощо, за цивільно-правовим договором відносини регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним. Тобто дві рівноправних сторони домовляються: про виконання робіт або надання послуг, із зазначенням їх вичерпного переліку в договорі. Факт виконання обов'язково оформляють актом виконаних робіт/наданих послуг; конкретні строки виконання робіт/надання послуг або кожного окремого їх етапу; вартості виконання робіт, надання послуг.

Виконавець за договором отримує оплату не за процес праці, а за результат.

В даному випадку правовідносини між ФОП ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.

Згідно з цим Порядком штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, в тому числі на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Згідно рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ПЛ1156/162/ АН/П/ПТ/ТД від 30.05.2018 прийнято рішення розглянути справу про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 за порушення законодавства про працю відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України 20.06.2018 о 10.00 год. /а.с. 69/.

Про розгляд справи ФОП ОСОБА_3 повідомлено листом Управління від 07.06.2018 № 02-12/2831 /а.с. 70-72/.

За результатами розгляду справи винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.06.2018 №ПЛ1156/162/АН/П/ПТ/ТД-ФС.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.06.2018 №ПЛ1156/162/АН/П/ПТ/ТД-ФС обґрунтовано та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, довів правомірність власного рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08 листопада 2018 року.

Суддя А.Б. Головко