Ухвала суду № 7775829, 09.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 р.Справа № 22-а-10311/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Чміленко Н.С.

за участю:

представника позивача - Чеховський Д.Ю.

представників відповідача - Лисенко М.В., Літкевич О.В.

прокурора - Іванчак В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 25.11.2008р. по справі№2-а-1029/08/2070

за позовом Приватного підприємства "Деметра"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області за участю прокуратури Харківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП «Деметра», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, Головного Управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень і стягнення заборгованості, в якому просив: визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 00011192310/0 від 06.06.2007 р., № 0001182310/0 від 06.06.2007 р., № 0001202310/0 від 06.06.2007 р., № 0000171620/0 від 27.06.2007 р., № 0001792310/0 від 05.12.2006 р.; стягнути з Державного бюджету України суму заборгованості по податку на додану вартість за червень 2006 року в розмірі 942 065 гривень, за липень 2006 року в розмірі 510 078 гривень, за серпень 2006 року в розмірі 501 069 гривень, за вересень 2006 року в розмірі 99 619 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2008 р. по справі №2-а-1029/08/2070 позов задоволено та визнано нечинними повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова: № 001182310/0 від 06.06.2007 р.; № 00011192310/0 від 06.06.2007 р.; № 0001202310/0 від 06.06.2007 р.; № 0001792310/0 від 05.12.2006 р.; № 0000171620/0 від 27.06.2007 р. та стягнено з Державного бюджету України на користь ПП «Деметра» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за: червень 2006 року в розмірі 942065 гривень; липень 2006 року в розмірі 510078 гривень; серпень 2006 року в розмірі 501069 гривень; вересень 2006 року в розмірі 99619 гривень, а всього 2052831 гривня.

Відповідач із зазначеною постановою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушені норми матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2008 р. по справі №2-а-1029/08/2070 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача та прокуратури підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просили її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Також подав суду клопотання про відкликання позову в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Деметра» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за: червень 2006 року в розмірі 942065 гривень; липень 2006 року в розмірі 510078 гривень; серпень 2006 року в розмірі 501069 гривень; вересень 2006 року в розмірі 99619 гривень, а в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2008 р. по справі №2-а-1029/08/2070 просив залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 16.03.2007 р. по 20.04.2007 р. працівниками ДПІ у Ленінському районі була проведена перевірка ПП «Деметра» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10 жовтня 2005 р. по 31 грудня 2006 р.

За результатами перевірки складено акт № 1071/23-304/31149163 від 08 травня 2007 р., яким було встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.2.1. п. 5.2. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7.4.1., 7.4..4., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0001202310/0 від 06 червня 2007 р. про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень-вересень 2006 року на 500 806 гривень; податкове повідомлення-рішення № 0001182310/0 від 06 червня 2007 р., яким було визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 1375856,75 гривень та суму штрафних санкцій в розмірі 1195258,48 гривень; податкове повідомлення-рішення № 00011192310/0 від 06 червня 2007 р., яким визначено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 474 968 гривень та суму штрафних санкцій в розмірі 237 484 гривні.

27 червня 2007 р. ДПІ у Ленінському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000171620/0 від 27 червня 2007 р., відповідно до якого з яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2006 року на 75 406 гривень, за липень 2006 року на 417 608 гривень.

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування у податковому повідомлення-рішенні зазначено порушення з боку позивача п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкове повідомлення-рішення № 0000171620/0 від 27 червня 2007 р. прийняте на підставі акту перевірки № 1411/16-204/31149163 від 21 червня 2007 р.

Також 22 листопада 2006 р. співробітниками ДПІ у Ленінському районі було складено акт перевірки № 897/23-504/31149163. На підставі акту перевірки начальником прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001792310/0 від 05 грудня 2006 р., яким підприємству було зменшено суму заявленого відшкодування за серпень 2006 року на 501 069 гривень.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передача товарів на підставі договорів комісії не є продажем таких товарів.

Згідно з п. п. 7.9.1. п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», майно отримане по договорам комісії не є об'єктом оподаткування податком на прибуток.

Згідно з п. п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат не включається майно надане платником на підставі договорів комісії.

Таким чином, вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказують, що лише майно передане платником по договорам комісії до складу валових витрат не включається. Сплата комісійної винагороди відноситься до складу валових витрат на підставі п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, які понесло підприємство на оплату комісійної винагороди комісіонерам за 2006 рік у розмірі 5503427 гривень.

Як вбачається з акту № 1071/23-304/31149163 від 08.05.2007 р. висновок ДПІ у Ленінському районі м. Харкова ґрунтується на тому, що позивач передавав товари отримані згідно з договорами комісії у подальшу комісію та за реалізацію цього товару нараховував комісіонерам комісійну винагороду яка більше комісійної винагороди яку у свою чергу отримував позивач. Таким чином позивач здійснювало збиткові операції в наслідок чого порушило вимоги п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом із цим у відповідності до акту перевірки, у ході перевірки встановлено, що ніякої зміни вартості товару, а ні позивачем, а ні комісіонером не було зроблено. Також відповідачем у акті перевірки було вказано, що порушень при формуванні валового доходу позивачем не допускалося, тобто, валовий дохід було сформовано у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. Таким чином, перевіркою не підтверджено факт збільшення валового доходу підприємства на 5503 427 гривень. Отже, підстав збільшувати валовий дохід у підприємства не має, і як наслідок у підприємства відсутні підстави нараховувати податок на прибуток на суму збільшення валового доходу.

Посилання відповідача на те, що підставою виключення із складу валових витрат збитків у сумі 50503427 гривень, оскільки згідно вимог діючого законодавства для цілей оподаткування мають значення тільки прибуткові операції, так як саме з прибутку держава отримує податок, і з цих підстав отримані збитки не можуть включатися до складу валових витрат, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки первинними документами позивача підтверджено, що ніякої зміни вартості товару ні позивачем, ні подальшим комісіонером зроблено не було, товар отриманий згідно договорів комісії, в свою чергу, частково був наданий у подальшу комісію без зміни вартості товару, тобто, ніяких збиткових операцій позивач не проводив.

Відповідно до вимог ст. ст. 1011, 1013 ЦК України, по договору комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за доручення іншої сторони (комітента) за плату укласти одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента, а комітент повинен сплатити комісіонеру плату у розмірах та порядку встановленому договором комісії.

Відповідачем не доведено, що на комісію було передано той самий товар, що був у свою чергу отриманий у комісію, а не з інших підстав (за договорами купівлі-продажу, тощо).

Розмір комісійної винагороди, відповідно до вимог Наказу Міністерства фінансів України № 246 від 20 жовтня 1999 р., яким затверджено Стандарт бухгалтерського обліку «Запаси» - не включається до складу собівартості продукції. У зв’язку з чим розмір комісійної винагороди ніяким чином не впливає на вартість продукції.

Товарно-матеріальні цінності було передано на реалізацію іншим суб'єктам господарювання згідно з договорами комісії. Про хід реалізації товару комісіонер звітує комітенту щомісячно актами виконаних робіт. Товар було продано комісіонером, про що він звітував комітенту. Надані документи також свідчать, що зменшення вартості товару не відбулось, ніяких ознак збитковості таки операції не містять.

Згідно з вимогами п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відноситься суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Сплата комісійної винагороди - є оплата послуг комісіонера по продажу продукції і як наслідок є витратами пов'язаними з продажем продукції. Таким чином, віднесення до складу валових витрат сплаченої комісійної винагороди повністю відповідає вимогам діючого законодавства з питань оподаткування прибутку підприємств.

Позивач правомірно відніс розмір сплаченої комісійної винагороди комісіонеру до складу валових витрат відповідно до вимог п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пункт 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить будь яких виключень щодо не віднесення до складу валових витрат комісійної винагороди.

Розмір комісійної винагороди комісіонеру не впливає на вартість товару, який реалізується комісіонером.

Позивач не має збитків від своєї діяльності, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток наданих до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п п. 7.7.1. п 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення то:

а)          бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)          залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про ПДВ» встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що внаслідок незаконного зменшення розміру валових витрат по податку на прибуток (комісійна винагорода), відповідачем безпідставно нараховано податок на додану вартість в сумі 474968 гривень та штрафні санкції в сумі 237484 гривні (податкове повідомлення-рішення № 0001192310/0 від 06.06.2007 р.).

Доводи відповідача, що зазначене рішення прийнято правомірно, так як внаслідок виключення із складу валових витрат за 2-3 квартали 2006 року 5503427 гривень, яка частково була включена в цей період до податкового кредиту, здійснено відповідне корегування, оскаржуваним повідомленням-рішенням, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова виключення із складу валових витрат за 2-3 квартали 2006 року суми 5503427 гривень було проведено неправомірно, із порушенням діючого податкового законодавства, у зв’язку з чим похідне рішення ДПІ Ленінського району м. Харкова також було прийнято з порушенням законодавства.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем неправомірно зменшено суми бюджетного відшкодування: за червень 2006 року на 366552 гривень, за липень 2006 року на 34635 гривень, за вересень 2006 року на 99619 гривень податковим повідомленням-рішенням № 0001202310/0 від 06 червня 2007 р.; за червень 2006 року на 25406 гривень, за липень 2006 року на 417608 гривень податковим повідомленням-рішенням 0000171620/0 від 27 червня 2007 р.; за серпень 2006 року на 501069 гривень податковим повідомленням-рішенням № 0001792310/0 від 05 грудня 2006 р.

Доводи відповідача, що зазначені зменшення заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки вони були проведені внаслідок виключення зі складу податкового кредиту 2-3 кварталів 2006 року сум по збитковим операціям, що в свою чергу призвело до зміни задекларованого значення податку на додану вартість (різниця між податковим кредитом і податковим зобов’язанням замість від’ємної стала позитивною) і коригуванню підлягають і задекларовані позивачем суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а також внаслідок ненаданням позивачем під час перевірки податкові накладні, якими підтверджував факт формування податкового кредиту, судова колегія вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що за звітний період позивач правомірно сформував розмір валових витрат та правомірно відніс розмір сплаченої комісійної винагороди, порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» не допустив, у зв’язку з чим усі рішення прийняті із-за неправильного, на думку відповідача, формування валового доходу є такими, що не відповідають вимогам діючого податкового законодавства. Щодо ненадання позивачем під час проведення податкових накладних, то дані доводи спростовуються матеріалами справи, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ці доводи не відповідають дійсності, так як позивачем під час перевірки надавалися всі відповідні податкові накладні за рахунок, яких було сформовано податковий кредит звітного періоду.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови правильно встановлено обставини справи та вона ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги.

Щодо клопотання представника позивача про відкликання позову в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Деметра» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за: червень 2006 року в розмірі 942065 гривень; липень 2006 року в розмірі 510078 гривень; серпень 2006 року в розмірі 501069 гривень; вересень 2006 року в розмірі 99619 гривень, судова колегія відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, скасовує оскаржувану постанову в цій частині та залишає без розгляду позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Деметра» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за: червень 2006 року в розмірі 942065 гривень; липень 2006 року в розмірі 510078 гривень; серпень 2006 року в розмірі 501069 гривень; вересень 2006 року в розмірі 99619 гривень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районім. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.11.2008 р. по справі№2-а-1029/08/2070 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Деметра» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за: червень 2006 року в розмірі 942065 гривень; липень 2006 року в розмірі 510078 гривень; серпень 2006 року в розмірі 501069 гривень; вересень 2006 року в розмірі 99619 гривень скасувати та в цій частині позовні вимоги Приватного підприємства «Деметра» залишити без розгляду.

В іншій частині Постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.11.2008 р. по справі№2-а-1029/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Філатов Ю.М.

Судді(підпис)

(підпис)Водолажська Н.С. Гуцал М.І. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 16.11.2009 р.