Рішення № 77756020, 09.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 року м.Київ справа № 810/1352/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації в якому просить суд:

- рішення (лист) Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 05.01.2018 № 02-59-30 визнати протиправним та скасувати;

- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації визнати за ОСОБА_1 статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримавши право на встановлення їй статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, вона звернулась у встановленому законодавством порядку до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області з пакетом документів щодо видачі їй посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області подані нею документи були передані до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення їй статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та видачі посвідчення встановленого зразка.

Водночас, листом від 05.01.2018 № 02-59-30 Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації відмовив їй у наданні статусу потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії посилаючись на Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VІІІ, яким внесено зміни до Закону України "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 № 791а-XII та виключено зону посиленого радіологічного контролю з числа зон що зазнали радіоактивного забруднення.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача, оскільки вважає, що викладені в ньому доводи, не відповідають вимогам законодавства.

Звертав увагу суду, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, не тягне за собою позбавлення її статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання її на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років.

Позивач також зауважила, що в силу закону отриманий до 01.01.2015 статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, зберігається за нею довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.

З огляду на зазначене, позивач стверджує, що зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не впливають на її право отримати посвідчення категорії 1 за наслідками встановлення причинного зв'язку хвороби з Чорнобильською катастрофою.

Крім того, проходження нею огляду в МСЕК після 01.01.2015, тобто після набрання чинності Законом № 76-VІІІ, не має правового значення для вирішення питання щодо визнання за нею статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, оскільки на момент проходження цього огляду вона вже мала статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який зберігається за нею довічно (або до зміни на іншу категорію).

За наведених обставин, позивач стверджує, що рішення відповідача про відмову визнати її постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення є протиправним.

Разом з тим, позивач переконана, що за наявності у неї посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, а також довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідача є лише один можливий варіант вчинення дій - прийняти рішення про визнання за нею статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастроф та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Викликано для участі у судовому засіданні учасників справи (їх представників) та запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву. Разом з цим, у вказаній ухвалі відповідачеві роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явку уповноважених представників до суду не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили та будь-яких заяв або клопотань до суду не надали. При цьому, судом встановлено, що про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у передбачений законодавством строк, про що свідчать дані наявних в матеріалах справи поштових повідомлень про вручення рекомендованого відправлення зі штриховими ідентифікаторами за № 0113327966595, 0113327966609.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

07.08.2003 ОСОБА_1 отримала посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_1 (категорія 4).

28.11.2017 позивач отримала довідку до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0770388, відповідно до якої з 20.11.2017 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності по захворюванню пов'язаному з впливом аварії на ЧАЕС (довічно).

Експертним висновком Центральної МЕК МОЗ та МНС України від 13.11.2017 було встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язване з впливом аварії на ЧАЕС.

Судом встановлено, що позивач керуючись приписами статті 14 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" звернулась до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради з заявою про заміну посвідчення потерпілого від ЧАЕС 4 категорії на посвідчення потерпілого від ЧАЕС 1 категорії внаслідок встановлення у неї факту захворювання пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС та визначення другої групи інвалідності.

Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради районної державної адміністрації в свою чергу направило відповідний пакет документів до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

Листом (рішення) про розгляд звернення та надання роз'яснення від 05.01.2017 № 02-59-30 Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації було відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Вказану відмову відповідач обґрунтував тим, що, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII виключено абзац п'ятий частини другої статті Закону України "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а також виключено статті 2 (визначення категорій зон радіоактивного забруднення) та 23 (компенсації та пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії).

Відповідач зазначає, що у зв'язку з внесенням до законодавства цих змін з 01.01.2015 відсутній факт проживання будь-яких осіб на території зони посиленого радіоекологічного контролю та відповідно, потерпілі від Чорнобильської катастрофи 4 категорії в розумінні вказаного законодавства не мають законодавчо обґрунтованого права на отримання посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Разом з цим, Департамент у цьому листі вказує про те, що Закон зворотної дії в часі не має, і особа, потерпіла від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії, вже є потерпілою, що підтверджується відповідним посвідченням. Прикінцевими положеннями Закону не було передбачено, що раніше видані посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, вважаються недійсними та (або) підлягають вилученню.

Таким чином, відповідач роз'яснює позивачу, що за умови неузгодженості чинного законодавства, а також відсутності чіткого трактування норм Закону України від 28.12.2014 № 76- VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" виникли труднощі щодо видачі посвідчень особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії громадянам, які до 01.01.2015 проживали на території зони посиленого радіологічного контролю та мають посвідчення потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Крім того, відповідач вказує, що Київська обласна державна адміністрація та департамент соціального захисту населення Київської облдержадміністрації неодноразово звертались до Міністерства соціальної політики України, як до органу законодавчої ініціативи з проханням терміново подати відповідні пропозиції до Кабінету Мінісірів України, з урахуванням критичної ситуації, що склалась в області.

Проте, Мінсоцполітики України висловило свою позицію, що на встановлення статусу особи постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі відповідного посвідчення, мають право громадяни щодо яких встановлено причинний зв'язок захворювання та інвалідності пов'язаних з впливом аварії на Чорнобильській АЕС до 01.01.2015 року. Визначення зазначеного статусу громадянам щодо яких встановлено причинний зв'язок захворювання інвалідності з впливом аварії на Чорнобильській АЕС після 01.01.2015 можливий за умов внесення відповідних змін до чинного законодавства.

Одночасно позивача було проінформовано Департаментом, що наразі у Верховній Раді України очікує розгляду проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадянин, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 6656, яким передбачено доповнення п.1 ч.1 статті 14 зазначеного Закону.

За ініціативою департаменту та за підписом голови Київської облдержадміністрації направлено відповідні листи до депутатів Верховної Ради України від Київщини щодо підтримки зазначеного законопроекту.

Також, відповідач у листі від 02.03.2018 № 562/02-49 повідомив позивачу, що з ініціативи департаменту Київська обласна держава адміністрація звернулась до Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України з метою забезпечення належного соціального захисту вказаної категорії громадян та надання можливої допомоги у врегулюванні ситуації що склалась.

Проте, враховуючи викладене, відповідач зазначає, що на даний час (зокрема, до внесення відповідних змін у чинне законодавство) вирішити питання про видачу ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії не видається можливим.

Позивач, вважаючи протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації щодо надання їй статусу постраждалої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії із видачею відповідного посвідчення, звернулась за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.

Основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.

Так, за приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до пункту 1, 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

До четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Судом встановлено, що позивач отримала посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_1 та відповідний статус 07.08.2003. При цьому, суд зауважує, що вказане посвідчення не було визнано недійним та/або вилучене у позивача.

Відповідно до частин 1-3 статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 зі змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 Посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Статтею 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Положення статті 15 Закону № 796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку № 51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.

Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII абзац п'ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключено.

Цим же Законом було виключено статтю 2 ("Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій") та статтею 23 ("Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4") Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказані зміни до Закону вступили в силу з 01.01.2015.

Проте, як було встановлено судом, позивач станом на час встановлення медико-соціальною експертною комісією причинного зв'язку її інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС вже мала статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

При цьому, суд враховує, що відповідно до приписів статті 12 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на отримання статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії - 1, пов'язане саме з фактом встановлення причинного зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС.

Тобто, вказані зміни в законодавстві стосуються виключно питання правового режиму відповідної території, яка зазнала радіоактивного забруднення та не відносяться до інших питань, врегульованих законодавчими актами, зокрема, щодо визначення статусу та пільг осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, суд звертає увагу, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відбулось.

Так, з аналізу приписів вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

Отже, зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для видачі особі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема категорії - 1, є одночасна сукупність таких умов: 1) встановлення цій особі інвалідності та 2) - наявність довідки МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок настання інвалідності особи із аварією на ЧАЕС.

Таким чином, посилання державних органів на те, що територія, на якій проживає позивач з 01.01.2015 не є зоною радіоактивного забруднення, взагалі не стосуються спірного права особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення категорії 1.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 65 Закону № 796 видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Аналогічна правова позиція закріплена приписами пункту 10 Порядку № 51 де зазначено, що видача посвідчень провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Отже, видача посвідчень потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі 1 категорії у даному випадку належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації.

При цьому, суд звертає увагу, що Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, який є структурним підрозділом державної адміністрації, діє на підставі Положення про Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 05.02.2013 № 43 та відповідно до пункту 34 цього Положення серед повноважень цього органу є, зокрема, виконання таких функцій, як організація та координація роботи, пов'язаної з визначенням статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що в даному випадку саме Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації є уповноваженим органом для видачі посвідчення особи постраждалої від Чорнобільської катастрофи категорії 1.

Разом з цим, суд зауважує, що підставою для видачі відповідного посвідчення є подання місцевого органу виконавчої влади за місцем проживання цієї особи. В даному випадку таким органом є Білоцерківська міська рада Київської області.

Як встановлено судом з листа від 05.01.2018 № 02-59-30 саме Білоцерківська міська рада Київської області направила відповідні документи позивача до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

Таким чином, судом встановлено, що позивач на законних підставах та з дотриманням визначеної законодавством процедури звернулась з заявою до уповноваженого органу про надання їй статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення.

При цьому, у ході розгляду даної справи судом встановлено, що доводи відповідача, викладені у листі від 05.01.2018 № 02-59-30, яким позивачу було відмовлено у видачі посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофою 1 категорії, не ґрунтуються на вимогах законодавства.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відмова Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофою 1 категорії є протиправною.

Проте, суд зауважує, що рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Отже, з наведеного вбачається, що приймаючи рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення, адміністративний орган здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, обираючи з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Проте, оскільки відмова Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофою 1, викладена у листі Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 05.01.2018 № 02-59-30 не ґрунтується на вимогах законодавства, суд дійшов висновку, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У свою чергу, щодо позовної вимоги зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації визнати за ОСОБА_1 статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати їй посвідчення встановленого зразка, суд зазначає, що відповідно до вимог Закону № 796-ХІІ та Порядку № 51 видача відповідного посвідчення є виключно дискреційними повноваженнями Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Водночас, суд враховує, що відмова відповідача у видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофою 1 категорії мотивована єдиною підставою, яка, у свою чергу, визнана судом у цій справі протиправною, а тому будь-які інші перешкоди для видачі позивачу відповідного посвідчення відсутні.

У свою чергу, суд звертає увагу, що як вже зазначалось, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (стаття 65 Закону № 796-XII). Проте, як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивачем не було заявлено позовних вимог щодо зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання відповідної районної державної адміністрації (місцевого органу виконавчої влади за місцем проживання).

Разом із цим, суд враховує, що Європейським судом з прав людини у пункті 145 рішення від 15.11.1996 року по справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" вказано про те, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

У свою чергу, приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видати відповідне посвідчення.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Необхідність здійснення правосуддя саме на підставі принципу верховенства права (а не законності) закріплена також в статті 129 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду жодних доводів та доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції відносно відсутності у осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, категорії 4 права на отримання статусу постраждалих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 за умови наявності причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою після 01.01.2015.

У свою чергу, на підставі наявних у справі доказів та встановлених в ході судового розгляду справи обставин, позивачем доведено суду її законне право на отримання посвідчення потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофою 1 категорії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у рішенні суд також вирішує питання щодо судових витрат.

Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI про судовий збір відноситься до категорії осіб звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях - судові витрати на його користь стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 77, 90, 143, 205, 242 - 246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення (лист) Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 05.01.2018 № 02-59-30 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

3. Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії 1, та видати ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.