Постанова № 77748744, 05.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Білова О.В.

05 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5172/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 по справі №2040/5172/18, повний текст складено 27.08.2018, за адресою: вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2018, позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просив суд:

- визнати дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини неправомірними по направленню позивачу відповіді № 1/7-Н304338.17/20-24 від 02.01.2018 на його заяву від 24.11.2017 на сороковий день без проміжної відповіді;

- зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини принести позивачеві у письмовій формі вибачення за направлення відповіді № 1/7-Н304338.17/20-24 від 02.01.2018 на його заяву від 24.11.2017 на сороковий день без проміжної відповіді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із зверненням, на яке отримав відповідь на сороковий день без винесення проміжної відповіді, що на його думку, порушує вимоги Закону України "Про звернення громадян" та його права.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини неправомірними по направленню позивачу відповіді № 1/7-Н304338.17/20-24 від 02.01.2018 на його заяву від 24.11.2017 на сороковий день без проміжної відповіді.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем, ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на часткове порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив скасувати частково рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 та прийняти нове судове рішення в частині зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини принести позивачеві у письмовій формі вибачення за направлення відповіді № 1/7-Н304338.17/20-24 від 02.01.2018 на його заяву від 24.11.2017 на сороковий день без проміжної відповіді.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 24.11.2017 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив, що в цей час в Україні чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення, прийнятий більше 50 років тому. В даному Кодексі порушуються права людини, а саме: відсутнє право на касаційне оскарження, розгляд апеляційної скарги здійснюється суддею одноособово, встановлені стислі терміни для складання протоколів про адміністративні правопорушення. У зв'язку з чим позивач просив пояснити бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини по ініціюванню внесення зміні до КУпАП.

У відповідь позивач отримав від відповідача лист № 1/7-Н304338.17/20-24 від 02.01.2018, в якому відповідач повідомив, що відповідно до статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини таким правом не наділений. Отже, позивачу свої пропозиції стосовно внесення змін до вищезгаданого Кодексу слід надіслати безпосередньо до вищезазначених осіб або до Уряду.

Позивач вважає, що несвоєчасне надання відповіді на його звернення на сороковий день без проміжної відповіді порушує його права.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв всупереч ЗУ "Про звернення громадян", а тому дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є неправомірними. В частині позовних вимог про зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини принести позивачеві у письмовій формі вибачення за направлення відповіді № 1/7-Н304338.17/20-24 від 02.01.2018 на його заяву від 24.11.2017 на сороковий день без проміжної відповіді, суд першої інстанції зазначив, що вказані вимоги не відповідають повноваженням при вирішенні справи, закріпленим КАС України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років. При розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення. Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду. Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою 24.11.2017, то відповідач мав надати відповідь позивачеві до 26.12.2017 (з урахуванням вихідних днів), або до 26.12.2017 повідомити позивача про продовження терміну розгляду заяви позивача, в той час як відповідь відповідач надав 02.01.2018.

Колегія суддів зазначає, що доказів прийняття відповідачем рішення про продовження строків розгляду заяви позивача, відповідачем до першої та апеляційної не надано. Також не повідомлено про причини надання відповіді у строк, який складає більше одного місяця.

Також, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідачем надано відповіді на звернення позивача поза межами строку, встановленого статтею 20 Закону України "Про звернення громадян", суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані дії не відповідають приписам Закону України "Про звернення громадян".

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання дій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини неправомірними по направленню позивачу відповіді № 1/7-Н304338.17/20-24 від 02.01.2018 на його заяву від 24.11.2017 на сороковий день без проміжної відповіді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини принести позивачеві у письмовій формі вибачення за направлення відповіді № 1/7-Н304338.17/20-24 від 02.01.2018 на його заяву від 24.11.2017 на сороковий день без проміжної відповіді, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняття судового рішення про зобов'язання принести вибачення не відповідає повноваженням суду при вирішенні справи, закріпленим в ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також, суд першої інстанції зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в п. 35 постанови Верховного Суду від 19.07.2018 по справі № 280/1130/16-а за позовом ОСОБА_2 до Голови Коростишівської районної державної адміністрації - начальника штабу цивільного захисту Коростишівського району ОСОБА_2 про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відшкодування шкоди, Верховний Суд дійшов до висновку про те, що прийняття судового рішення про зобов'язання принести вибачення не відповідає повноваженням при вирішенні справи, закріпленим в ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017).

Щодо посилань позивача ОСОБА_1 щодо невірного застосування судом першої інстанції висновків п. 35 постанови Верховного суду від 19.07.2018, оскільки ним принято рішення відповідно КАС України в редакції до 15.12.2017, колегія суддів не бере до уваги та вважає їх недоцільними, оскільки вказана в п. 35 норма закону, а саме ст. 162 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) на данний час продубльована в чинній ст. 245 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 по справі № 2040/5172/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя В.В. СтаростінСудді А.О. Бегунц С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 09.11.2018.