Рішення № 77748234, 09.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2018Справа № 910/11664/18За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»

до Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж»

про стягнення 16367,87 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про примусове стягнення на користь Позивача суми відсотків та пені у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором овердрафту №13-12-15 від 27.04.2015.

У наданих відзиві на позов та доповненнях проти відзиву Відповідач вимоги позову відхиляє, зокрема, з підстав, що був позбавлений можливості виконати зобов'язання як перед Позивачем, так і перед іншими своїми кредиторами, у тому числі і працівниками, у зв'язку з віднесенням Позивача, як банку, до неплатоспроможних, введення тимчасової адміністрації у банку та припинення здійснення банком платежів. Також Відповідач зауважив, що суму заборгованості, на яку нарахована спірна сума процентів, та пеня у зв'язку з їх несплатою, Відповідачем було погашено шляхом примусового списання коштів на рахунок державної виконавчої служби 03.02.2017, тому на думку Відповідача нарахування процентів і пені після погашення заборгованості є неправомірним, і неправомірність нарахування Позивач на думку Відповідача також визнає у своїх листах.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому заперечує, що віднесення банку до неплатоспроможних завадило Відповідачу виконати зобов'язання, а щодо погашення суми заборгованості, то зарахування коштів на рахунок Позивача за його твердженнями відбулося 27.02.2017, тому саме з цієї дати він вважає, зокрема, тіло кредиту погашеним та відсотки нараховує по 26.02.2017. Листування з Відповідачем на думку Позивача не містило твердження про визнання помилки у нарахуванні, і пропозиції про врегулювання спору.

Заперечень на відповідь на відзив від Відповідача у встановлений судом строк не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору №13-12-15 від 27.04.2015 про овердрафтне кредитування зі змінами та доповненнями, зокрема, з додатковим договором №4 від 23.10.2015 (далі разом - Кредитний договір) Позивач, як Банк, надав Відповідачу, як Позичальнику, овердрафт (за правовою природою - кредитування рахунка згідно зі ст. 1069 ЦК України) у гривні у межах загальної суми ліміту кредитування - 750000 грн., із терміном дії овердрафту (періоду, протягом якого Позичальник має право користуватися овердрафтом, остаточна дата погашення) до 22.04.2016 включно, а Позичальник зобов'язується повернути його і сплатити, зокрема, визначені цим договором платежі за користування кредитом.

За умовами Кредитного договору, кошти надавалися Відповідачу на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності; у договорі сторони погодили умови кредитування, а також порядок та строки нарахування і сплати процентів.

Виконання Позивачем умов Договору та надання Відповідачу овердрафту у межах встановленого Кредитним договором ліміту визнається обома сторонами, та оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, то дана обставина не підлягає доказуванню згідно зі ст. 75 ГПК України.

Так само обома сторонами визнається, не є спірною, і тому не підлягає доказування за ст. 75 ГПК України обставина, що 19.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. було вчинено виконавчий напис для стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в розмірі 712231,43 грн., з яких:

- заборгованість за овердрафтом - 560205,20 грн.;

- заборгованість за відсотками - 87549,19 грн.;

- заборгованість за щомісячною комісією - 1000 грн.;

- пеня за прострочення терміну повернення кредиту - 54306,23 грн.;

- пеня за прострочення термінів сплати відсотків - 4534,99 грн.;

- пеня за прострочення сплати комісії - 43,97 грн.;

- плата за порушення грошового зобов'язання - 4591,85 грн.

Залученими до справи належними у розумінні ст. 76 ГПК України доказами підтверджується, що в порядку примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Київ (ВП № 52525101) за платіжною вимогою № 1610/1 від 25.01.2017 було списано з Відповідача на рахунок РВДВС, зокрема, вказану суму коштів - 712231,43 грн.

Як убачається з відмітки банку на платіжній вимозі, її було проведено банком 03.02.2017.

При цьому, вказана сума коштів була перерахована РВДВС Позивачу не 03.02.2017, а 27.02.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 370 від 27.02.2017.

Спір у справі виник між сторонами з тих підстав, що на думку Відповідача, оскільки заборгованість за тілом кредиту була з нього списана 03.02.2017, то у Позивача були відсутні подальші підстави нараховувати проценти за користування кредитом та пеню за несвоєчасну сплату процентів.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У Кредитному договорі сторони погодили, що виконанням зобов'язання з погашення заборгованості, проведеним належним чином, буде зарахування кредитних коштів (обнуління заборгованості) та процентів за користування кредитом на рахунок Позивача.

З описаних вище доказів судом встановлено, що оскільки зарахування суми заборгованості на рахунок Позивача відбулося 27.02.2017, а не 03.02.2017, то Позивач правомірно нараховував проценти за користування кредитом по 26.02.2017 включно.

Примусове списання коштів РВДВС з рахунку Відповідача є способом (процедурою) примусового виконання передбаченого законом виконавчого документу - виконавчого напису нотаріусу, а не способом належного виконання зобов'язання за Кредитним договором у розумінні ст. 599 ЦК України. Тому для Позивача, як для кредитора у зобов'язанні, у даному випадку не має різниці якою датою РВДВС списало кошти, для Позивача визначальним є дата, коли ці кошти були зараховані на його рахунок і зобов'язання припинилося виконанням, проведеним належним чином.

Заперечення Відповідача проти позову, що він не міг виконати зобов'язання перед Позивачем у зв'язку з введенням у банку тимчасової адміністрації судом розглянуто та відхилено, оскільки обставина введення у банку кредитора тимчасової адміністрації не є обставиною, яка звільняє боржника від виконання зобов'язання перед банком, у тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів кредитору з рахунків, відкритих у інших банках, внесенням у касу готівки тощо.

Заперечення проти позову, що віднесення Позивача до категорії неплатоспроможних для Відповідача стало несподіванкою, та що у самого Відповідача наявна заборгованість по зарплаті перед працівниками, судом розглянуті та відхилені як такі, що не стосуються предмету спору у справі.

Посилання Відповідача на існування форс-мажорної обставини судом відхиляється як таке, що не підтверджено допустимими доказами згідно зі ст. 77 ГПК України (висновок торгово-промислової палати, ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Щодо листування з Позивачем, на яке посилається Відповідач, то воно не містить визнання відсутності боргу або його прощення, натомість є листуванням з питання врегулювання спору, що не знайшло свого кінцевого розв'язання, так як даний спір було передано в суд.

Отже, матеріали справи не містять доказів погашення Відповідачем заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 14120,24 грн.

Невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі призвело до накопичення заборгованості та порушення Відповідачем положень статей 525, 526, 629, 1054 та 1069 ЦК України.

Відповідач розрахунок заборгованості Позивача, доданий до позову, не спростував та свого контр-розрахунку не надав. Судом цей розрахунок перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним.

З огляду на наведене, вимоги про стягнення 14120,24 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, виходячи з положень ст.ст. 610-612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені за п. 8.2 Кредитного договору, ст. 549 ЦК України та з урахуванням погодженого сторонами у вказаному пункті договору розширеного строку нарахування пені поза встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України строк.

Відповідач розрахунок пені, доданий до позову, не спростував та свого контр-розрахунку не надав. Судом цей розрахунок перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним.

З огляду на наведене, вимоги про стягнення 2247,63 грн. пені по процентам за користування кредитом визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, у які Позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» (м. Київ, вул. Саксаганського, 67; ідентифікаційний код 04012750) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А; ідентифікаційний код 19364259) 14120 (чотирнадцять тисяч сто двадцять) грн. 24 коп. заборгованості, 2247 (дві тисячі двісті сорок сім) грн. 63 коп. пені, а також 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.