Рішення № 77748081, 30.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018Справа № 910/7970/18Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трапеза»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Данилов К.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трапеза" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання рішення Антимонопольного комітету України недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Антимонопольний комітет України неповно з'ясував усі обставини справи, тому рішення № 675-р від 07.12.2017 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства. За наведених обставин, позивач просить визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 07.12.2017 у справі № 127-26.13/24-17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трапеза" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення та надання доказів, що підтверджують ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги або вказівки щодо неможливості їх подання разом із позовною заявою; надання доказів які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

13.07.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.

Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 07.08.2018.

У підготовче засідання 07.08.2018 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача заявив усне клопотання про перенесення підготовчого засідання для надання можливості підготовки та подання відзиву на позовну заяву.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 04.09.2018.

03.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що 04.09.2018 представник позивача буде брати участь в судових засіданнях Одеського апеляційного господарського суду та Приморського районного суду м. Одеси.

04.09.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує з підстав пропуску позивачем строку для звернення до суду з позовом.

У підготовче засідання 04.09.2018 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що позивачем не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 183 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання позивача судом відмовлено.

Крім того, відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 04.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 суд повідомив учасників справи про те, що у зв'язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці, розгляд даної справи, призначений на 09.10.2018 не відбудеться та ухвалив призначити розгляд справи № 910/7970/18 на 04.10.2018.

03.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник позивача на час проведення підготовчого засідання, яке призначено на 04.10.2018 перебуває у відрядженні в м. Маріуполь.

У підготовче засідання 04.10.2018 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що позивачем не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 183 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання позивача судом відмовлено.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.10.2018.

У підготовче засідання 23.10.2018 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 23.10.2018 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 суд ухвалив: закрити підготовче провадження у справі № 910/7970/18, призначити справу до судового розгляду по суті на 30.10.2018.

У судове засідання 30.10.2018 з'явився представник відповідача, представник позивача у судове засідання не з'явився.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 30.10.2018, за відсутності представника позивача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 30.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Судом встановлено, що 07.12.2017 Антимонопольним комітетом України (далі - Комітет, відповідач) прийнято рішення № 675-р у справі № 127-26.13/24-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким, зокрема:

визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трапеза» вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 28.10.2016 №127-26/09-11519.

За порушення, передбачене в п.1 резолютивної частини Рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Трапеза» штраф у розмірі 126300 грн. 00 коп. (п. 2 Рішення).

Не погоджуючись з Рішенням Антимонопольного комітету України, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання Рішення недійсним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Отже, приписами вищевказаної статті закону передбачено чіткий строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлено.

З матеріалів справи вбачається, що копія Рішення була надіслана відповідачем позивачу листом від 19.12.2017 № 127-26/09-13403 «Про надсилання рішення».

З сукупного аналізу долучених до відзиву документів судом встановлено, що відповідно до відомостей відправлення рекомендованої письмової кореспонденції з поштового відділення Київ-35 від 20.12.2017, відповідно до якої Комітетом направлено ТОВ «Трапеза» поштове відправлення №0303507907957, позивач отримав Рішення Комітету 01.02.2018, що підтверджується відомостями щодо відстеження статусу поштових відправлень на офіційному веб-сайті ПАТ «Укрпошта» щодо відправлення 0303507907957.

Отже, враховуючи приписи ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", спірне Рішення повинно бути оскаржене позивачем до 02.04.2018 включно (01.04.2018 - вихідний день).

Разом з тим, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом шляхом подання позовної заяви до відділення зв'язку (№ відправлення 6501210002236).

На поштовому конверті відсутня відмітка відділення поштового зв'язку щодо дати приймання для відправлення позовної заяви, що адресована Господарському суду міста Києва, однак вказаний поштовий конверт містить номер відправлення: 6501210002236.

Здійснивши перевірку відомостей щодо відстеження статусу поштових відправлень на офіційному веб-сайті ПАТ «Укрпошта» щодо відправлення № 6501210002236, судом встановлено, що вказане відправлення прийняте до пересилання відділенням поштового зв'язку у м. Одеса 15.06.2018.

З огляду на наведене, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 15.06.2018 шляхом подання позовної заяви до відділення зв'язку 15.06.2018, позовна заява є такою, що подана позивачем до суду з пропуском встановленого частиною 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» двомісячного строку для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.

Враховуючи те, що позивач пропустив двомісячний строк для оскарження Рішення, а пропущений строк не може бути відновлено, він є присічним, то у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

Так, встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів. При цьому, закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

При цьому, з огляду на пропуск позивачем встановленого законом строку на оскарження рішення Антимонопольного комітету України, що є підставою для відмови в позові, суд не досліджує та не надає оцінку тим доводам, які викладені учасниками в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.11.2018

Суддя Ю.В. Картавцева