Рішення № 77748012, 05.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2018Справа № 910/10853/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код 33908322)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Н; ідентифікаційний код 33637321)

про стягнення 100 000, 00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про стягнення 100000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/7066679, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду належних доказів (касовий чек, поштова квитанція з описом вкладення тощо) надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

30.08.2018 до Господарського суду міста Києва Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" надійшла заява про усунення недоліків, до якої було додано доказів надіслання (опис вкладення в цінний лист з відбитком поштового штемпеля про відправку від 29.08.2018 та фіскальний чек від 29.08.2018) відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 відкрито провадження у справі №910/10853/18; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строки для подання сторонами заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/10853/18 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення (у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання) та поштовим конвертом, в якому ухвала суду направлялась на адресу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3017298601665432, виданої Національною поліцією України, та постанови Ірпінського міського суду Київської області від 29.11.2017 у справі №367/7427/17 (провадження №3/367/2803/2017), яка набрала законної сили 12.12.2017, встановлено, що 24.10.2017 ОСОБА_1, керуючи автомобілем Рено, державний номер НОМЕР_2, порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Рено, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

17.03.2017 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (страхувальник, вигодонабувач) укладено Генеральний договір №140/17-Т/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, наведеними у Додатку № 2, серед яких автомобіль Рено, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до Додатку № 2 до вказаного договору добровільного страхування строк дії договору встановлено з 14.06.2017 по 13.06.2018.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до рахунку №VSK0013998 від 19.12.2017, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс», вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, становить 523581 грн. 50 коп.

Згідно із Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, №1132 від 10.01.2018, складеним суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-Асистуюча компанія «Фаворит», вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,35) становить 269749 грн. 43 коп.

Згідно зі страховим актом №006.01148717-1 від 26.02.2018, складеним Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування», розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування становить 309593 грн. 15 коп., на підставі якого та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивачем 03.03.2018 було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у розмірі 309593 грн. 15 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 218 від 03.03.2018 на суму 309593 грн. 15 коп., копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/7066679 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп. (відповідно до копії Полісу АК/7066679, долученої позивачем до позовної заяви).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування за Полісом АК/7066679 у розмірі 100000 грн. 00 коп. (так як ліміт відповідальності відповідача (страховиком) за вказаним Полісом за шкоду, заподіяну майну, обмежується сумою 100000 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/7066679, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АК/7066679).

Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 24.10.2017.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1304гс16 відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається зі Звіту №1132 від 10.01.2018, складеному суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-Асистуюча компанія «Фаворит», в ньому встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, становить 0,35 (Ез = 0,35), з огляду на що вказане значення коефіцієнта фізичного зносу повинно бути прийняте при визначенні розміру страхового відшкодування за Полісом АК/7066679.

У позовній заяві позивач зазначив, що він отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

При цьому, позивач послався на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002.

Тобто, вказані твердження позивача зводяться до того, що він не звертався до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АК/7066679.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АК/7066679 (копії відповідної заяви, доказів її направлення відповідачу/отримання відповідачем).

Однак, суд не погоджується з вказаними твердженнями позивача (щодо відсутності у нього обов'язку звертатися до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом) з огляду на таке.

У статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічна правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Суд зазначає, що за правилами п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, враховуючи викладене, для отримання страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, повинна подати страховику за договором обов'язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, враховуючи положення ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов'язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З огляду на те, що п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий подає страховику заяву на виплату страхового відшкодування, враховуючи що у спірних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика за договором страхування майна та нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора (страховик виступає замість потерпілого), - положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі щодо порядку та умов здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування, поширюються і на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами.

Отже, для реалізації новим кредитором (страховиком за договором майнового страхування) права на отримання страхового відшкодування необхідним є подання страховику за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності заяви на виплату страхового відшкодування (в порядку п. 35.1 ст. 35 вказаного закону).

Таким чином, правове регулювання відносин (зобов'язання) не може змінюватись (в тому числі, не застосовуватись ті чи інші норми закону) у випадку заміни кредитора у зобов'язанні. Так само, заміна кредитора у спірних правовідносинах не може змінювати правовий статус страховика (відповідача), в тому числі його права і обов'язки, так як незалежно від особи, яка отримує право на страхове відшкодування (потерпілий чи особа, яка його замінює), страховик за полісом несе відповідальність виключно в межах договірних зобов'язань, які виникли з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та в порядку, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд зазначає, в даному випадку заява про виплату страхового відшкодування не є досудовою претензією, а є складовим елементом юридичного складу, за наявності якого у відповідача (страховика за Полісом) настає обов'язок з виплати страхового відшкодування.

Обов'язок у страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальної (Полісом) з виплати страхового відшкодування виникає за наявності всіх елементів юридичного складу, зокрема: настання страхового випадку - ДТП; подання заяви на виплату страхового відшкодування та інших, передбачених п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», документів.

Крім того, строк виконання відповідачем (страховиком за Полісом) обов'язку з виплати страхового відшкодування визначається моментом подання заяви про виплату страхового відшкодування (п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Водночас, незвернення потерпілою особою (новим кредитором) до страховика за договором обов'язкового страхування із заявою на виплату страхового відшкодування свідчить про відсутність порушених прав позивача, оскільки, як встановлено судом, строк виконання страховиком за договором обов'язкового страхування свого обов'язку з виплати страхового відшкодування визначається моментом подання потерпілою особою (позивачем як новим кредитором) заяви на виплату страхового відшкодування.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що позивач не звертався до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АК/7066679 (відповідно до тверджень позивача, викладених у позовній заяві), суд дійшов висновку, що станом на дату розгляду справи у суді права позивача не є порушеними, так як строк виконання страховиком за договором обов'язкового страхування свого обов'язку з виплати страхового відшкодування визначається моментом подання потерпілою особою (позивачем як новим кредитором) заяви на виплату страхового відшкодування, та строк прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування і строк виплати страхового відшкодування (або прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування) за Полісом АК/7066679 не настав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення прав (інтересів) позивача відповідачем, у зв'язку з чим відмовляє у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про стягнення страхового відшкодування за Полісом АК/7066679 у розмірі 100000 грн. 00 коп.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення до суду у випадку подання ним у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку заяви відповідачу про виплату страхового відшкодування та відмови останнім у виплаті такого відшкодування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову у позові повністю.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про стягнення 100 000 грн. 00 коп. - відмовити.

2. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.11.2018

Суддя Д.О. Баранов