Рішення № 77745570, 09.11.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/2974/18

РІШЕННЯ

іменем України

09 листопада 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.08.2018 №957 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 05 квітня 2018 року №399 "Про демонтаж тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_2

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржене рішення є протиправним та таким, що належить скасувати, оскільки винесене безпідставно та з порушенням норм законодавства. Вказала, що здійснює підприємницьку діяльність в тимчасовій споруді АДРЕСА_2 на схід від ринку "Вікторія". При цьому, між позивачем та Кам'янець-Подільською міською радою укладено договір №31-2017р від 05.05.2017 про пайову участь власників тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в утриманні об'єктів благоустрою на території м. Кам'янець-Подільського, який дійсний до 25.03.2020. Не повідомивши про розірвання зазначеного договору, відповідачем 23.08.2018 винесено рішення №957, яким пункт 1 рішення доповнено підпунктом такого змісту: "від 23 березня 2017 року №322 "Про погодження паспорта прив'язки підприємцю ОСОБА_1, та надання дозволу по встановленню тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_2 Фактично доповнено перелік тимчасових споруд, які підлягають демонтажу, віднесенням до неї тимчасової споруди АДРЕСА_2 на схід від ринку "Вікторія".

Зазначає, що рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.03.2017 №322 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому не може бути в подальшому скасоване органом місцевого самоврядування.

27.09.2018 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначив, що позивачем не обґрунтовано, які саме його права, свободи або інтереси порушено оскарженим рішенням.

Вказав, що пунктом 2.2.3 договору №31-2017 від 05.05.2017 передбачено обов'язок позивача демонтувати тимчасову споруду при зміні містобудівної ситуації.

Разом з тим, в рішенні №399 від 05.04.2018 передбачено, зокрема, що у зв'язку із зміною містобудівної ситуації, виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради вирішив визнати такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету в тому числі і рішення від 23.03.2017 №322, згідно рішення від 23.08.2018 №957. Тобто, по АДРЕСА_2 відбулися зміни містобудівної ситуації, що передбачено договором №31-2017 від 05.05.2017 та в зв'язку з чим було винесено рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради №399 від 05.04.2018, та надалі - оскаржене рішення.

Зазначив, що відповідно до витягу з плану зонування території міста Кам'янець-Подільський, рекреаційна зона озеленених територій загального користування Р-2 визнана для повсякденного відпочинку населення і включає парки, аквапарки, сквери, сади, бульвари, водойми та інші озеленені території. Водночас, відповідно до п.14.2.5 державних будівельних норм Б.2.2.-12:2018 "Планування і забудова територій", розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається: на землях заповідників, заказників, ботанічних садів, дендрологічних парків; пам'яток природи, заповідних зон і зон регульованої рекреації національних природних парків і регіональних ландшафтних парків; у межах прибережних захисних смуг і визначених зон охоронюваного ландшафту; на землях озеленених територій загального користування населених пунктів; включаючи землі міських лісів, лісопарків, лугів, лугопарків, гідропарків, зон стаціонарної рекреації національних природних парків і регіональних ландшафтних парків, якщо об'єкти, які проектуються не призначені для відпочинку та спорту.

03.10.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити заявлені позовні вимоги. Зазначила, що КП "Муніципальною поліцією" позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказала, що за змістом відповідей відповідача від 06.06.2018 №2/02-14-2595 та від 10.08.2018 №м/1102-02-01 згідно Генерального плану, історико-архітектурного опорного плану, меж і режимів використання зон охорони пам'яток історичних ареалів міста Кам'янець-Подільський, затвердженого рішенням 22 сесії VI скликання Кам'янець-Подільської міської ради від 28.02.2012 №75, Плану зонування території міста Кам'янець-Подільський (затверджений рішенням 81 сесії Кам'янець-Подільської міської ради VI скликання №7/81 від 17.03.2015) територія обмежена вулицями Дружби народів - Нігинське шосе - Васільєва та територією ринку "Вікторія" відноситься до земель рекреаційного призначення. Тому вважає, що зміни містобудівної ситуації, були затверджені в 2012-2015 році, у той час як паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_2, який дійсний до 25.03.2020, затверджувався, відповідно рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.03.2017.

Зазначила, що пунктом 2.2.2 договору №31-2017р від 05.05.2017 передбачено демонтаж тимчасових споруд, при зміні містобудівної ситуації, яка в період з 2017 року по 2018 рік Кам'янець-Подільською міською радою не вносилася.

Звернула увагу на те, що в оскарженому рішенні не вказано, яким саме методом та за чий рахунок має бути здійснений демонтаж, також не зазначено куди саме зобов'язано підприємців перенести свої тимчасові споруди для продовження здійснення підприємницької діяльності та хто має відшкодовувати нанесені збитки та витрачені кошти за здійснення благоустрою.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2018 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.03.2017 №322 "Про погодження паспорта прив'язки підприємця ОСОБА_1 та надання дозволу на встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_2, погоджено паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності підприємцю ОСОБА_1, площею 15,0 м2 під номером АДРЕСА_2, терміном до 25.03.2020.

05.05.2017 між Кам'янець-Подільською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір про пайову участь власників тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в утриманні об'єктів благоустрою на території м. Кам'янець-Подільського №31-2017, предметом якого є визначення для ОСОБА_1, яка є власником тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності АДРЕСА_2, на схід від ринку "Вікторія", розміру пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою, для встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на території міста Кам'янця-Подільського, відповідно до рішення 41 сесії міської ради від 16.04.2013 №108 "Про затвердження Положення про пайову участь власників тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в утриманні об'єктів благоустрою на території міста Кам'янця-Подільського". Згідно пункту 2.2.3. договору, ОСОБА_1 зобов'язується демонтувати тимчасову споруду: при скасуванні дозволу, після закінчення терміну дії дозволу або цього договору, а також у разі виникнення потреби для реконструкції, ремонту чи будівництва об'єктів на місці розташування конструкцій або при зміні містобудівної ситуації. Договір діє з моменту його підписання сторонами до 25.03.2020.

05.04.2018 виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради винесено рішення №399 "Про демонтаж тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_2

Рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.08.2018 №957 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 05 квітня 2018 року №399" доповнено пункт 1 рішення підпунктом такого змісту: "від 23 березня 2017 року №322 "Про погодження паспорта прив'язки підприємця ОСОБА_1 та надання дозволу на встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_2

Позивач, вважаючи що рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.03.2018 №957 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 05 квітня 2018 року №399" порушено його права та законні інтереси, звернувся з позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За приписами частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Під актами органів та посадових осіб органу місцевого самоврядування законодавець розуміє рішення (стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування, серед іншого, включає виконавчі органи міської ради.

Разом з тим, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших публічно-правових відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому, залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативно-правові і такі, що не мають нормативно-правового характеру, тобто індивідуальні.

Згідно з частиною 12 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Наведені положення свідчать, що регуляторний акт має нормативно-правовий характер і є обов'язковим до виконання.

Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків, чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований. До того ж, обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії, є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Суд встановив, що ні оскаржене рішення, ні рішення №322 від 23.03.2017 не є регулятивними нормативно-правовими актами в розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Тобто, є індивідуальними актами.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.03.2018 №957 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 05 квітня 2018 року №399" є рішенням органу місцевого самоврядування індивідуальної дії та обов'язковим до виконання на території міста Кам'янця-Подільського за умови винесення його в межах наданих виконавчому комітету повноважень.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 встановлено, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на певній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення і скасування. Зі змісту статті 144 Конституції України та частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності законам України визнаються незаконними у судовому порядку. Однак, Конституційним Судом вказано, що це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою змінити або скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності законам України).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У той же час, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Пункт 4 мотивувальної частини вказаного рішення визначив, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб'єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

За змістом рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 05.04.2018 №399 та з врахуванням рішення відповідача від 23.08.2018 №957, рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.03.2017 №322 не скасоване та не змінене, а визнано таким, що втратило чинність. Проте, за своєю суттю рішенням від 23.08.2018 №957 відповідачем фактично скасовано індивідуальний акт - рішення від 23.03.2017 №322.

При цьому, позивачем на підставі рішення від 23.03.2017 №322 укладено договір про пайову участь власників тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в утриманні об'єктів благоустрою на території м. Кам'янець-Подільського №31-2017 від 05.05.2017, погоджений паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_2, сплачуються кошти пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою на території міста Кам'янця-Подільського.

Отже, рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.03.2017 №322 є виконаним.

Рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.03.2017 №322 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути в подальшому скасований органом місцевого самоврядування.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на підпункт 8 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" як на підставу прийняття цього рішення, є необґрунтованим та безпідставним у зв'язку із наступним.

Згідно з підпунктом 8 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі.

Однак, зазначене повноваження не виключає обов'язку позивача дотримуватись умов, за яких ним з власної ініціативи може бути скасоване його рішення індивідуальної дії від 23.03.2017 №322.

Щодо посилання відповідача на те, що згідно з пунктом 2.2.3 договору від 05.05.2017 №31-2017 в нього наявне право вимагати від позивача демонтувати тимчасову споруду, суд зазначає наступне.

За змістом відповідей виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 06.06.2018 №2/02-14-2595 та від 10.08.2018 №м/1102-02-01, наданих на звернення позивача, згідно Генерального плану, історико-архітектурного опорного плану, меж і режимів використання зон охорони пам'яток історичних ареалів міста Кам'янець-Подільський, затвердженого рішенням 22 сесії VI скликання Кам'янець-Подільської міської ради від 28.02.2012 №75, Плану зонування території міста Кам'янець-Подільський (затверджений рішенням 81 сесії Кам'янець-Подільської міської ради VI скликання №7/81 від 17.03.2015) територія обмежена вулицями Дружби народів - Нігинське шосе - Васільєва та територією ринку "Вікторія" відноситься до земель рекреаційного призначення.

Таким чином, станом на момент укладення договору від 05.05.2017 №31-2017, вже існувала та містобудівна ситуація, про зміну якої зазначає відповідач, виносячи оскаржене рішення.

Отже, посилання відповідача на те, що згідно з пунктом 2.2.3 договору від 05.05.2017 №31-2017 він має право вимагати від позивача демонтувати тимчасову споруду при зміні містобудівної ситуації є помилковим, оскільки фактично зміни містобудівної ситуації не відбулося.

Між сторонами в цьому випадку реалізовуються договірні відносини. Суд звертає увагу, що до повноважень адміністративних судів не належить розгляд питання про розірвання договірних взаємовідносин.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.03.2018 №957 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 05 квітня 2018 року №399" є рішенням органу місцевого самоврядування, винесеним поза межами наданих виконавчому комітету повноважень та, відповідно, не є обов'язковим до виконання на території міста Кам'янця-Подільського.

Частиною 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Положеннями статті 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно до частиною 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до преамбули договору від 05.05.2017 №31-2017 та додаткової угоди №1 до вказаного договору, позивач є власником тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності АДРЕСА_2, на схід від ринку "Вікторія".

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в пункті 70 рішення у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини", заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Оскільки відповідачем порушено принцип належного урядування, внаслідок допущення помилок, що вплинули на майнові права позивача, останній не повинен зазнавати негативних наслідків допущених не ним помилок.

Такі висновки є справедливими: перед тим, як особа набуде прав на тимчасову споруду, їй доводиться пройти складну та тривалу бюрократичну процедуру і вона обґрунтовано розраховує на її цілковиту законність.

Суд враховує, що відповідачем не дотримано принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Сутність вказаного принципу ЄСПЛ cформував, зокрема, у пункті 26 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, зазначивши, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини від 02.03.2005 у справі "Von Maltzan and Others v. Germany").

Статтю 1 вказаного Першого протоколу слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто, наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13.12.2001 в справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Європейський суд з прав людини зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці Європейського суду з прав людини дістають правову охорону як майно. Поняття "законні очікування" (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та "юридичної визначеності" (legal certainty). Європейський суд з прав людини розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради неправомірно визнавши рішення від 23.03.2017 №322 таким, що втратило чинність, допустив порушення принципу верховенства права та юридичної визначеності, елементами якого є "законні очікування". Позивач, вчинивши передбачені законодавством дії, спрямовані на використання нею, як власником, тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності АДРЕСА_2, на схід від ринку "Вікторія", мала законні очікування отримувати прибуток та вчиняти інші дії, спрямовані на покращення ефективності здійснення її права власності.

Також слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі "Щокін проти України" від 14.10.2010. Так, у пунктах 50, 51 вказаного рішення зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Отже, рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.03.2018 №957 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 05 квітня 2018 року №399", яким фактично скасовано погодження паспорта прив'язки позивачу та надання дозволу на встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, згідно якого ОСОБА_1 отримала дозвіл та подальше позбавлення її цього дозволу (майна) на підставі того, що орган місцевого самоврядування допустив помилку, є неприпустимим.

Щодо твердження позивача про непритягнення її до відповідальності згідно статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає, що питання наявності чи відсутності підстав притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вирішується адміністративним судом та не пов'язано з предметом даного спору.

Суд критично оцінює твердження відповідача щодо відсутності обґрунтування позивачем порушення його прав, свобод або інтересів оскарженим рішенням. Так, будь-які дії, рішення чи бездіяльність щодо тимчасової споруди, яка знаходиться у власності позивача, безпосередньо стосується її прав та інтересів як власника.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не підтвердив, а позивач спростував правомірність оскарженого рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та наявні підстави для їх задоволення.

Згідно з нормами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та врахуванням підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 23.08.2018 №957 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 05 квітня 2018 року №399".

Судові витрати не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 32300 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1) Відповідач:Виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради (Майдан Відродження 1, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, 32300 , код ЄДРПОУ - 04060542)

Головуючий суддя Д.Д. Гнап