Рішення № 77745451, 08.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року м. Житомир справа № 0640/4206/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства обороги України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 27 січня 2017 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від Г 2 червня 2018 року № 65;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, без урахуванням раніше виплаченої суми, та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язані; х та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні - зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, без урахуванням раніше виплаченої суми, та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язані; х та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

В обґрунтування позову зазначає, що станом нам 27.01.2017 не був військовослужбовцем, в т.ч. і строкової служби, ні військовозобов'язаним резервістом. Вказує, що відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на Постанову КМУ №975 в редакції, яка вступила в дію вже після встановлення позивачу другої групи інвалідності. Зазначає, що вичерпний перелік підстав за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється визначено ст. 16-4 Закону. Вважає дії відповідача протиправними.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Житомирський обласний військовий комісаріат надіслав до суду пояснення до позову, які зареєстровані відділом документального забезпечення суду 06 вересня 2018 року за вх. №18174/18. У пояснення представник третьої особи зазначає, що згідно пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці МСЕК. Вказує, що у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 182700,00 грн.

Відповідач надіслав до суду відзив, що надійшов до суду 13 вересня 2018 року. У відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивача звільнено зі строкової військової служби у 1984 році, а отже граничний строк отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", сплив після закінчення трьох місяців з моменту звільнення його зі строкової військової служби. Однак, первинно інвалідність 3-ї групи йому встановлена тільки з 2015 року, тобто пізніше ніж три місяці після звільнення з такої служби (через 31 рік ). Відтак, підстави для виплати позивачу спірної грошевої допомоги, відсутні. Зазначає, що позовні вимоги Позивача зумовлені виключно помилковим трактуванням правових норм ст. 16 Закону. Позивач не врахував, що приписами зазначеної статті законодавець серед осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, розмежовує такі категорії осіб як військовослужбовці (для них право на допомогу не обмежено жодними часовими рамками) та військовослужбовці строкової служби (для них обов'язковою умовою набуття права на допомогу визначено часові рамки встановлення інвалідності - в межах трьох місяців після звільнення із служби).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 07.11.2018.

В судовому засіданні 07.11.2018 суд, заслухавши думку представників сторін, протокольною ухвалою на підставі письмової заяви представника позивача від 07.11.2018, перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

На електронну адресу суду від відповідача надійшли письмову пояснення до яких додано копію рішення у справі №806/2653/18.

Суд, розглянувши позовну заяву та відзив, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Республіці Афганістан у період з 26.12.1982 по 25.12.1984.

Як вбачається з витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №137 від 19.01.2015 поранення, контузія, захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 17).

З матеріалів справи вбачається, що згідно Довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №083944 позивачу із 16 лютого 2015 року встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 19)

Сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_1 призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 182700,00 грн.

Під час повторного огляду 31 січня 2017 року, ОСОБА_1 із 27 січня 2017 року встановлено другу групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Дані обставини підтверджуються Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №901490, копія якої міститься в матеріалах адміністративної справи. (а.с.4)

Позивач у позові вказує та представником відповідача не заперечувалось, що у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №65 від 22.06.2018, Комісія, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому у запасі ОСОБА_1. Вказано: "Відповідно до пункту 2 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та підпункту 3 пункту 6 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні), та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 р. № 335) розмір одноразової грошової допомоги для інвалідів ІІ групи з числа осіб, звільнених зі строкової військової служби становить 90-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. У зв'язку зі змінами в законодавстві підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги немає". (а.с. 20)

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час встановлення II групи інвалідності), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що була чинною на час встановлення позивачу другої групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України, від 25.12.2013, №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок №975).

Пунктом 2 Постанови КМУ №975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком №975, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 12 Порядку №975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до п. 13 Порядку №975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд відмічає, що відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, відповідач посилається виключно на п. 2 ст. 16-2 Закону та пп. 3 п. 6 Порядку №975 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 р. № 335) розмір одноразової грошової допомоги для інвалідів ІІ групи з числа осіб, звільнених зі строкової військової служби становить 90-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. У зв'язку зі змінами в законодавстві підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги немає.

З огляду на встановлене, суд не бере до уваги аргументи представника відповідача, викладені у відзиві, у якому вказано, що оскільки позивача звільнено зі строкової військової служби у 1984 році, а отже граничний строк отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", сплив після закінчення трьох місяців з моменту звільнення його зі строкової військової служби. Однак, первинно інвалідність 3-ї групи йому встановлена тільки з 2015 року, тобто пізніше ніж три місяці після звільнення з такої служби (через 31 рік !).

Відповідно до п. 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Окрім того, суд відмічає, що другу групу інвалідності позивачу встановлено з 21 січня 2017 року, а тому відповідач, відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 другої групи інвалідності, позивачу діяв неправомірно посилаючись норму, яка набрала законної сили 18 травня 2017 року.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідач вказує, що позивач проходив військову службу ще у 1984 році, а тому норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до нього не застосовуються.

З даного питання Верховний Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі №333/2340/17(2-а/333/132/17) провадження №К/9901/2063/18 зазначив наступне.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року" від 7 червня 2001 року №2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року. Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання. Так, вищезазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає. Позивач є громадянином України, а тому має право, гарантоване Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювань, які пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

За встановлених судом обставин належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на Міноборони обов'язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із прийняттям відповідного рішення згідно з вимогами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 816/978/16) та від 22 травня 2018 року (справа № 285/1538/17).

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, , 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства обороги України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи з 27 січня 2017 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 2 червня 2018 року № 65.

Зобов'язати Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2013 року № 975 з урахуванням встановлених судом обставин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.В. Лавренчук

Повний текст складено 08.11.2018