Рішення № 77737413, 09.11.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1360/18

2/707/977/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2018 року Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Ліпатовій К.Г.

за участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебувала з 17 вересня 1983 року по 30 січня 2007 року в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5. Спочатку вони проживали в будинку батьків відповідача за адресою вул. ОСОБА_6 (Крупської), 33 с. Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області. Оскільки даний будинок був старим, вони його знесли і на цьому ж подвір’ї побудували новий будинок, в який вони заселилися з листопада 1988 року. Після розірвання шлюбу позивач залишилась проживати в даному будинку, а відповідач пішов жити до іншої жінки. Спірний будинок будувався за відповідними рішеннями і дозволами сільської ради і Черкаським об’єднаним бюро технічної інвентаризації відповідним чином проведеного його реєстрацію з присвоєнням інвентарного і реєстраційного номера відповідно № 899 і 1377, про шо свідчать записи в технічних паспортах на житловий будинок, виготовлених станом на 16 травня 1989 року та 25 липня 2007 року. Позивачка просить суд поділити житловий будинок за № 33 по вулиці Героїв Чорнобиля(Крупської), с. Руська Поляна , Черкаського району, Черкаської області, та визнати за нею право власності на ? частину даного житлового будинку.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що хоч право власності на нове домоволодіння не було зареєстровано, суд може захистити право позивачки на частину майна, оскільки позивачка також приймала участь у будівництві спірного будинку.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, та показав, що дійсно відповідач разом з позивачем за період шлюбу побудували новий будинок за адресою: вул. ОСОБА_6 (Крупської), 33, с.Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області, однак дане домоволодіння зареєстроване за бабою відповідача ОСОБА_7, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25 травня 1971 року Руськополянською селищною радою. Баба відповідача померла, після її смерті спадщину ніхто не прийняв. Тобто даний будинок не зареєстрований за відповідачем, ним не набуто право власності на нього, тому й спору про поділ майна не може бути. Просив суд відмовити у задоволені позову. Також зазначив, що шлюб між сторонами розірвано у 2007 році, і просив суд застосувати строк позовної дівності відповідно до ст. 72 СК України, оскільки пройшов трирічний строк з дня розірвання шлюбу для звернення з позовом до суду про поділ майна.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Сторони по справі перебували в шлюбі з 17 вересня 1983 року по 30 січня 2007 року.

За час шлюбу вони збудували житловий будинок за адресою вул. ОСОБА_6 (Крупської), 33, с. Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області, загальною площею 99,2 кв.м., даний факт був визнаний представником відповідача в судовому засіданні, а також підтверджується матеріали справи, а саме рішенням виконавчого комітету Руськополянської сільської ради № 87 від 30 серпня 2007 року «Про оформлення права власності», планом забудови земельної ділянки, технічними паспортами на даний будинок від 16 травня 1989 року та 25 липня 2007 року.

Рішенням Руськополянської сільської ради № 87 від 30 серпня 2007 року доручено Черкаському обєднаному бюро технічної інвентаризації зареєструвати та видати свідоцтво на право власності на домоволодіння по вулиці Героїв Чорнобиля (Крупської),33, в с.Руська Поляна – власник ОСОБА_5.

Як пояснив представник відповідача, будинок повністю добудований та експлуатується за призначенням, але будинок не прийнятий до експлуатації і не здійснена його державна реєстрація, оскільки відповідач свідомо не бажає цього робити.

Той факт, що будівництво нового будинкуздійснювалося спільними зусиллями сторін по справі, підтвердив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8. він покзав, що його батьки розлучилися в січні 2007 року, і батько виїхав з даного будинку. Будинок повністю побудований і він разом з матір’ю в ньому проживали до 07 жовтня 2017 року, а потім змушені були виїхати, оскільки відповідач приходив напідпитку та погрожував відібрати будинок.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що будинок не є спільним сумісним майном сторін по справі, оскільки рахується зареєстрований за бабою відповідача ОСОБА_7, оскільки з досліджених у судовому засіданні технічних паспортів на домоволодіння за адресою: вул. ОСОБА_6 (Крупської), 33, с.Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області, встановлено, що будинок під літ. Г-1 був побудований після будинку під літ. А-1, який дійсно був зареєстрований за бабою відповідача. Усі дозволи на будівництво нового будинку видавалися на ім’я відповідача. Крім того, згідно довідки – характеристики на будинок, що рахувався за ОСОБА_7 вбачається що вказаний будинок під А-1 знесений.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Оскільки на спірний будинок не здійснена державна реєстрація права власності на будинок, то він не може бути об'єктом права власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Контитуції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обгрутованим.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Контитуції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов'язаний надати суб'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отож, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Таким чином, спірний будинок збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об’єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право у майбутньому на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна.

Доводи представника відповідача про те що даний будинок не введений в експлуатацію судом не приймаються, оскільки відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна, а спірний будинок побудований у 1988 році та нього виготовлений технічний паспорт, тому введення його в експлуатацію не потребується.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, то суд вважає, що вона не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивачка проживала та користувалась даним будинком до 07 жовтня 2017 року, що не заперечувалося у судовому засіданні представником відповідача, а тому їй стало відомо про порушення свого права в жовтні 2017 року, коли відповідач зробив її проживання у будинку неможливим, внаслідок постійних візитів напідпитку із заявами, що будинок належить виключно йому. Відтак строк позовної давності позивачкою не пропущено.

Враховуючи наведені обставини та виходячи зі змісту позовних вимог, а також положеннь ст. 5 ЦПК України, суд приходить до висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту свого права, а саме поділ спірного будинку, не є ефективним засобом захисту такого права, а також не ґрунтується на положеннях закону, оскільки право власності на будинок не зареєстровано, а тому поділу не підлягає. Зважаючи та те, що будинок збудований за час шлюбу за спільні кошти та спільною працею подружжя та є об’єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але відповілач свідомо не бажає здійснювати реєстрацію будинку, відтак позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, тому суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково та визнати за позивачкою право співзабудовника на 1/2 частину збудованого за час шлюбу, але не зареєстрованого житлового будинку № 33 за адресою: с.Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області вул. Героїв Чорнобиля, загальною площею 99,2 кв.м, що буде ефективним способом захисту порушеного права позивача, відображеного, зокрема, у Постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі 6-47цс16.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивачки понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 704 грн 80 коп.

На підставі ст. ст. 60, 63, 69, 70 СК України, ст.ст. 317, 321, 331 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право як співзабудовника на 1/2 частину збудованого за час шлюбу, але не зареєстрованого житлового будинку № 33 за адресою: с. Руська Поляна Черкаського району Черкаської області, вул. Героїв Чорнобиля, загальною площею 99,2 кв.м.

У задоволенні позовних вимог щодо поділу будинку та визнання 1/2 права власності на будинок відмовити.

Стягути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 704 грн. 80 коп. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Черкаський районний суд шляхом подачі в 30 денний строк з дня складення повного судового рішення - апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Позивач:ОСОБА_2, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1, ІК НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_5, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_1, ІК НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2018 року.

Суддя: Л. Б. Соколишина