Рішення № 77725871, 23.10.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12003/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

судді - Бедьо В.І.

за участі секретаря - Пазяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "БМ Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, за яким просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в розмірі 44 160 грн. та стягнути суму сплачено судового збору за подання позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.03.2015 року у справі № 308/11989/14-ц позовні вимоги АТ «БМ Банк» до ОСОБА_1. було задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 18/12/130911 станом на 02.09.2014 року в сумі 173 166, 96 грн.

Постановою державного виконавця 22.06.2015 року закінчено виконавче провадження про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у зв’язку з його виконанням.

Проте, як зазначає позивач, за період з 02.09.2015 року (дата, на яку розрахована заборгованість рішення суду від 23.03.2015 року) і по 22.06.2015 рік (дата надходження грошових коштів на сплату боргу, що надішли до ДВС ) продовжували нараховуватись відсотки та комісія за користування кредитом у відповідності до умов договору.

Позивач вказує на те, що станом на 08.02.2017 рік заборгованість відповідача перед позивачем становить 44 160 грн.: прострочені проценти – 3 996, 51 грн.; донраховані проценти – 14387, 43 грн. ; пеня за несвоєчасно погашені проценти – 4909, 90 грн; пеня за несвоєчасно погашений кредит – 20 866, 86 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.05.2017 року відкрито провадження у даній справі та призначено її судовий розгляд .

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 48, ст.436).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, жодних заяв та письмових пояснень від нього на адресу суду не надходило.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 13.09.2011 року уклали Кредитний договір № 18/12/130911, за умовами якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах строковості, поворотності та платності грошові кошти в сумі 282 947, 45 гривень на строк до 12.09.2016 року.

Оскільки відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1.

Так, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.03.2015 року у справі № 308/11989/14-ц позовні вимоги АТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 18/12/130911 станом на 02.09.2014 року в сумі 173 166, 96 грн.

Позивач звернувся до Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області із заявою про примусове виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця 22.06.2015 року закінчено виконавче провадження про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у зв’язку з його виконанням .

Проте, як зазначає позивач, за період з 02.09.2015 року (дата, на яку розрахована заборгованість рішення суду від 23.03.2015 року) і по 22.06.2015 рік (дата надходження грошових коштів на сплату боргу, що надішли до ДВС ) продовжували нараховуватись відсотки та комісія за користування кредитом у відповідності до умов договору.

Позивач вказує на те, що станом на 08.02.2017 рік заборгованість відповідача перед позивачем становить 44 160 грн.: прострочені проценти – 3 996, 51 грн.; донраховані проценти – 14387, 43 грн. ; пеня за несвоєчасно погашені проценти – 4909, 90 грн; пеня за несвоєчасно погашений кредит – 20 866, 86 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії кредитного договору № 18/12/130911, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_1 сторонами визначено до 12 вересня 2016 року.

Однак з огляду на несвоєчасне повернення кредитних коштів ОСОБА_1М кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту.

ВС у провадженні № 61-2404 св 18 справа № 564/2199/15-ц від 14.02.2018 року підкреслив, що згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами до 12.09.2016 року, був правомірно змінений кредитором на повернення всією сумою в термін 30 днів з моменту отримання вимоги.

Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту.

ВС також зазначив, що у кредитора відсутнє право стягувати з боржника інфляційні витрати, є лише право стягувати 3% річних, які передбачені ст. 625 ЦК України.

Разом з тим заборгованість розрахована банком за період за період з 02.09.2015 року (дата, на яку розрахована заборгованість рішення суду від 23.03.2015 року) і по 22.06.2015 рік (дата надходження грошових коштів на сплату боргу, що надішли до ДВС ).

Суд звертає увагу на те, що з моменту закінчення строку дії договору припиняються кредитні зобов'язання за кредитним договором, а залишаються виключно боргові зобов'язання по сплаті боргу, визначеного судовим рішенням, тобто банк має право виключно на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних (платежі передбачені ч. 2 ст. 625 ЦКУ).

Таким чином, оскільки позивач достроково звернувся з вимогою про повернення кредитної заборгованості, а Ужгородським міськрайонним судом відповідно ухвалено судове рішення від 23.03.2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

Відтак, з огляду на те, що рішення суду виконане відповідачем в повному обсязі, про що свідчить постанова державного виконавця про закриття виконавчого провадження, тому суд приходить до висновку, що кредитні правовідносини між сторонами припинились, а існують виключно боргові зобов'язання по сплаті боргу, а отже, підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, розрахованої банком немає.

Таким чином, з моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобовязань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину площину виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним законом Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, згідно положень абзацу 2 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за Кредитним договором (нарахування і отримання яких можливо лише у разі стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса, згідно положень абзацу 3 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обсатавин, після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи, керуючись вищевикладеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «БМ Банк».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-77, 81, 258, 263, 280-284, 288 ЦПК Укрраїни; ст.ст. 1, 3, 509, 526, 530,610-612, 624-626, 627-629, 631, 638, 639, 1046-1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Роз'яснити, що учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Суддя Ужгородського В.І. Бедьо

міськрайонного суду