Рішення № 77721059, 26.10.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/16823/17

Провадження № 2/200/4070/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 жовтня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Сокол І.С.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що вона з 06 липня 2009 року по 31 грудня 2012 року працювала на посаді юрисконсульта у відповідача, звільнена 01.01.2013 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, в зв’язку з невиплатою заробітної плати. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2014 року на її користь з відповідача стягнуто заборгованість із заробітної плати. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2015 року у справі № 200/521/15-ц на її користь було стягнуто із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05.02.2014 по 18.03.2015 року. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2016 року у справі № 200/9514/16-ц на її користь було стягнуто із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.03.2015 по 27.05.2016 року. Станом на 28.09.2017 року заробітна плата не виплачена. Заробітна плата позивача складається із окладу 1672 грн., надбавки 50% - 836 грн., доплати 12% до посадового окладу – 201 грн., а всього 2709 грн. Середньоденний заробіток становить 138,16 грн. За весь час затримки розрахунку з 28.05.2016 року по 28.09.2017 року відповідач зобов’язаний сплатити, виходячи із 335 днів затримки – 46283,60 грн.

В подальшому позивач збільшувала позовні вимоги з огляду на збільшення кількості днів затримки розрахунку, та остаточно, заявою від 01.06.2018 року просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.05.2016 року по 01.06.2018 року у розмірі 74775,76 грн.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04 грудня 2017 року.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття судом провадження у зазначеній справі, дату та час судового засідання, в судові засідання, призначені на 04.12.2017 року, на 23.01.2018 року, на 27.02.2018 року, на 21.03.2018 року, на 16.04.2018 року, на 08.05.2018 року, не з’явився, причину неявки не повідомив, не подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 08 травня 2018 року визначено судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з призначенням судового засідання на 08 червня 2018 року. Встановлено відповідачу 10-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2018 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 06 липня 2009 року по 31 грудня 2012 року працювала на посаді юрисконсульта у Державному підприємстві «Дніпропетровськавтотранссервіс», та була звільнена з посади 01.01.2013 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, в зв’язку з невиплатою заробітної плати, що підтверджується записами № 24, 25, 26 у трудовій книжці позивача.

За даними Колективного договору, прийнятого на загальних зборах трудового колективу ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» 31 жовтня 2006 року, та згідно довідок про нарахований дохід за 2012 рік та середньоденний заробіток ОСОБА_1, розмір середньоденного заробітку позивача склав 138,16 грн.

В судовому засіданні підтверджено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2014 року на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто заборгованість із заробітної плати у розмірі 42924,89 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2015 року у справі № 200/521/15-ц на користь ОСОБА_1 було стягнуто із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05.02.2014 по 18.03.2015 року у розмірі 34 524,00 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2016 року у справі № 200/9514/16-ц на її користь було стягнуто із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.03.2015 по 27.05.2016 року у розмірі 37 674 грн. 00 коп.

Позивач стверджує, що станом на 01.06.2018 року заробітна плата їй не виплачена.

Відповідач доводи позивача не спростував та не надав докази, що заробітна плата була виплачена.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника, згідно до ст. 116 КЗпП України, виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівникові перед виплатою зазначених сум.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був в день звільнення позивача, але не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, провести з ним розрахунок та виплатити всі суми, що належать йому, які на сьогодні відповідачем не виплачені, що не спростовується останнім.

З вини відповідача позивачу не виплачено при звільненні всіх сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Такий розмір визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затриманням розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по дань постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в ньому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п. 21 вказаної Постанови при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Обчислення середньої заробітної плати у випадку її збереження, остання обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, включаючи усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, та проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З матеріалів справи вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача склала 138,16 грн.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію» в разі затримки виплати заробітної плати всі роботодавці зобов'язані нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати.

Компенсація виплачується, якщо виплата заробітної плати затримується на один і більше календарних місяців, тобто розрахунок та нарахування компенсації зобов'язані проводити тільки ті підприємства, які несвоєчасно виплачують заробітну плату своїм працівникам.

З урахуванням наявних судових рішень про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку, розрахунок компенсації починається з 28.05.2016 року.

Час затримки розрахунку, на дату подачі до ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» заяви про виплату заробітної плати за час затримки по її виплаті склав з 28.05.2016 року по 01.01.2017 року:

2016 рік – 2 робочих днів травня; 19 робочих днів червня; 22 робочих днів липня; 22 робочих днів серпня; 22 робочих днів вересня; 20 робочих днів жовтня; 22 робочих днів листопада; 22 робочих днів грудня.

Всього 151 робочий день.

Отже, компенсація за час затримки розрахунку при звільненні за цей період дорівнює:

138,16 грн. (середньоденна заробітна плата) Х 151 (дні затримки розрахунку) = 20862,16 грн.

Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік», з 01.01.2017 року розмір мінімальної заробітної плати становить 3200,00 грн.

Отже, з 01.01.2017 року одноденний заробіток позивача має складати: 3200,00 грн. Х 12 місяців / 250 (кількість робочих днів у 2017 році)= 153,60 грн.

2017 рік - 20 робочих днів січня; 20 робочих днів лютого; 22 робочих днів березня; 19 робочих днів квітня; 20 робочих днів травня; 20 робочих днів червня; 21 робочих днів липня; 22 робочих днів серпня; 21 робочих днів вересня; 21 робочих днів жовтня; 22 робочих днів листопада; 21 робочих днів грудня;

2018 рік - 21 робочих днів січня; 20 робочих днів лютого; 21 робочих днів березня; 19 робочих днів квітня; 21 робочих днів травня; 20 робочих днів червня; 22 робочих днів липня; 22 робочих днів серпня; 20 робочих днів вересня; 19 робочих днів жовтня.

Разом – 454 робочих днів.

Отже, компенсація за час затримки розрахунку при звільненні дорівнює:

153,60 грн. (середньоденна заробітна плата) Х 454 (дні затримки розрахунку) = 69734,40 грн.

Загальна заборгованість відповідача склала:

20862,16грн.+ 53913,60 грн. = 90596,56 грн.

За вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не доведено відсутності його вини у затримці розрахунку при звільненні позивача.

Враховуючи вказані норми, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню. Крім того, матеріали справи не містять доказів на спростовання доводів позивача.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 905,96 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.05.2016 року по 26.10.2018 року у розмірі 90596,56 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» на користь держави судовий збір у розмірі 905,96 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску