Рішення № 77720439, 05.11.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13926/18

Провадження № 2/161/3613/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про звільнення його від сплати аліментів.

Свій позов мотивує тим, за рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2016 року №161/10251/16-ц з нього на користь відповідача стягуються аліменти на утримання їх двох синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходу. На момент ухвалення вказаного рішення діти проживали разом з матір’ю – відповідачем у справі. Проте, згодом сини стали проживати разом з ним та знаходитись повністю на його утриманні. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 26.01.2018 року було визначено місце проживання дітей з ним, за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Милуші, вул. Тарасова, 60. Таким чином, на даний час є усі підстави для звільнення його від сплати аліментів.

Позивач в судовому засідання позов підтримав, просив суд взяти до уваги, що після розірвання шлюбу із відповідачкою він сплачував аліменти на утримання дітей та забезпечував їх усім необхідним: одягом, взуттям, продуктами харчування, товарами гігієни, тощо. На даний момент припинив сплату аліментів, у зв’язку з тим, що діти проживають разом з ним і перебувають на повному його утриманні. Крім того, зазначив, що відповідачка хворіє на психічне захворювання, востаннє діти бачили матір 01 вересня 2018 року.

Відповідач в судове засідання не з’явилася. У поданому до суду 19 вересня 2018 року відзиві позов не визнала, суду пояснила, що дійсно має двох спільних з позивачем дітей – синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. У вересні 2017 року позивач силоміць забрав від неї дітей і з того часу вони мешкають за місцем проживання ОСОБА_6 За цей час вона вживає усіх заходів з метою їх повернення. Забезпечити дітей усім необхідним дійсно на даний час немає можливості. Вважає, що позов є наклепом на неї, а тому просить в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 14.05.2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.04.2015 року було розірвано.

Від шлюбу позивач з відповідачем мають двох спільних дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження (а.с. 12,13).

За рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2016 року з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно (а.с.3-4).

Позивачем не заперечується та обставина, що на момент ухвалення вищевказаного рішення їх діти проживали разом з матір’ю за адресою : б-р Дружби народів, 1/73, м. Луцьк.

Разом з тим, 26 січня 2016 року рішенням Луцького міськрайонного суду, яке набрало законної сили, було визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, з батьком – ОСОБА_2 за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Милуші, вул. Тарасова, 60.

Згідно до вимог ч. 2 ст.166 та ст.180 СКУ батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Враховуючи, що неповнолітні діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2,проживають з батьком і перебувають на його повному утриманні, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення аліментів з відповідача відпали, а тому позов про звільнення від сплати аліментів підлягає задоволенню повністю.

Обов'язок позивача щодо утримання дитини припиняється також і на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» скасування або визнання не чинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, так як вони нічим не підтверджені, а навпаки спростовані вищевказаними доказами. Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується та обставина, що діти з останньою не проживають і витрат на їх утримання вона на даний час не несе.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про під ставність вимог позову, в зв’язку з чим позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача в користь держави судовий збір у встановленому законом розмірі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст. 181, 188, 223 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2 (адреса: с. Милуші Луцького району Волинської області, вул. Тарасова, 60, РНОКПП НОМЕР_1) від сплати аліментів на користь ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, НОМЕР_2) на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, які були присуджені рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, НОМЕР_2) в користь держави 704 (сімсот чотири) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08.11.2018.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій