Рішення № 77716815, 23.10.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4137/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Кирийчук Н.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, з підстав викладених в письмових поясненнях, просила суд відмовити в їх задоволенні. Додатково пояснила суду, що позивачем не доведено позовні вимоги, наданий розрахунок заборгованості не належним та допустим доказом, в матеріалах справи відсутні первинні документи, що підтверджують заборгованість відповідача.

Представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання кредиту № 330А від 24 вересня 2007 року у сумі 64182,14 швейцарських франків 14 сантимів, що становить в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 1602124,79 грн. 79 коп. та судові витрати в розмірі 24031,87 грн.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, 24 вересня 2007 року між АКІБ СР «Укрсоцбанк», з 09.03.2010 року - ПАТ «Укрсоцбанк»(далі Банк) та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів №330А.

Відповідно до п.1.1 цього договору банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 50673 швейцарські франки зі сплатою 9,75 % річних та порядком погашення суми основної заборгованості зазначеному в п.п. 1.1 цього договору з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 23 вересня 2014 року.

Згідно з п.1.2 Договору, кредит надається позичальнику на оплату придбаного автомобіля марки MAZDA, 2007 року випуску, CХ-7, червоного кольору (надалі транспортний засіб).

13 жовтня 2011 року між позиваче та відповідачем було укладено додаткову угоду до догоовру кредиту № 330А від 24 вересня 2007 року.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що як визначено умовами п.п. 1.1., 3.1.1. Кредитного договору, ним було видано Відповідачу кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 50 673 швейцарських франків, що, на його думку, підтверджується заявою на видачу готівки №15-014 від 24 вересня 2007 року. Посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором, у зв’язку з чим, станом на 02 лютого2016 року загальний розмір заборгованості відповідача складає 64 182,14 швейцарських франків, з них: сума заборгованості за кредитом – 33 028,63 швейцарських франків; сума заборгованості за відсотками – 11 332,14 швейцарських франків; пеня передбачена за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок – 17 437,28 швейцарських франків; пеня передбачена за несвоєчасне повернення відсотків за кожен випадок – 2 384,09 швейцарських франків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як вбачається зі змісту ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 1049 та 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, якою визначено принцип змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічне правило міститься і в ч. 1 ст. 81 ЦПК України згідно якої,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як доказ виконання зобов’язань за кредитним договором позивачем, надано суду заяву на видачу готівки №15-014 від 24 вересня 2007 року та розрахунок суми заборгованості за кредитом.

Разом з тим, відповідно до умови п. 1.1. кредитного договору кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 50 673 швейцарських франків, зі сплатою 9,75 процентів річних.

Згідно з умовами п. 2.1. розділу «Порядок надання кредиту та сплати процентів» кредитного договору визначено, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті (CHF – швейцарські франки) з позичкового рахунку позичальника №22039730240941 шляхом конвертації через касу банку для подальшого перерахування позичальником на цілі, визначені п. 1.2. цього договору.

Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування з позичкового рахунку позичальника коштів в сумі кредиту згідно даного договору (п. 2.2. кредитного договору).

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. розділу «Права та обов’язки сторін» кредитного договору кредитор зобов’язаний протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договором, визначеним п. 1.3. цього договору, і виконання позичальником п.п. 3.3.1. – 3.3.5. цього договору, відкрити позичальнику в Рівненській філії АКБ «Укрсоцбанк» позичковий рахунок №22039730240941 та перерахувати з нього кошти в межах суми кредиту, в порядку, визначеному цим договором.

Окрім того, пп. 3.3.16. п. 3.3. кредитного договору визначено, що в день укладення цього договору позичальник зобов’язаний сплатити кредитору комісії, зокрема, за відкриття позичкового рахунку в сумі – 0,99% від суми кредиту, без ПДВ, на рах. №61117730300054 в Рівненській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 333012.

Таким чином, умовами кредитного договору визначено, що кредит надається шляхом відкриття позичкового рахунку №22039730240941 та перерахування з нього кредитних коштів на рахунок каси з подальшою видачею готівки Позичальнику шляхом конвертації через касу Банку.

А відтак, належними та допустимими доказами виконання банком зобов’язань за кредитним договором, щодо видачі кредиту є:

1) договір банківського рахунку про відкриття позичальнику позичкового рахунку №22039730240941, як встановлено пп. 3.1.1. п. 3.1. кредитного договору, а також картки зі зразками підпису позичальника;

2) меморіальний валютний ордер про зарахування банком кредитних коштів в сумі 50 673,73 швейцарських франків на позичковий рахунок позичальника №22039730240941;

3) заява позичальника про видачу з позичкового рахунку №22039730240941 кредитних готівкових коштів в іноземній валюті через касу банку;

4) докази здійснення конвертації готівкових коштів в іноземній валюті у касі банку та їх зарахування на рахунок позичальника.

За умови відсутності вище наведених доказів, зокрема, договору банківського рахунку про відкриття позичальнику позичкового рахунку №22039730240941, за відкриття якого згідно пп. 3.3.16. кредитного договору банк мав утримати з позичальника комісійну винагороду в розмірі 0,99% від суми виданого кредиту, твердження позивача про виконання ним зобов’язань за кредитним договором є передчасним, а надані докази неспроможними.

Окрім того, як встановлено Висновком експерта №1.1-258/16 від 05 січня 2017 року підпис в графі «Підпис отримувача» в заяві на видачу готівки №15-014 від 24 вересня 2007 року, яку позивач надав суду, як доказ видачі готівки з каси Банку, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису (наявність підмальовок до транскрипції підпису трьох додаткових надрядкових штрихів є характерною ознакою для виконання підпису з наслідуванням на «око»).

Стосовно наданого позивачем розрахунку заборгованості слід зазначити, що вказаний документ складений та підписаний лише позивачем, до того ж без посилання на первинні бухгалтерські документи, якими підтверджуються зазначені в ньому господарські операції, здійснені на підставі Кредитного договору. Водночас, документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

При цьому, наданий позивачем розрахунок заборгованості, на думку суду, не може бути віднесеним до документів первинної бухгалтерської документації.

За змістом ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження позовних вимог не надано суду договору банківського рахунку, укладеного з позичальником про відкриття позичкового рахунку №22039730240941, меморіального валютного ордеру про зарахування кредитних коштів в сумі 50 673,73 швейцарських франків на цей позичковий рахунок, а надана суду заява на видачу готівки №15-014 від 24.09.2007 року з підробленим підписом відповідача спростовує доводи банку про видачу кредитних коштів в іноземній валюті за кредитним договором та відповідно наявність заборгованості у ОСОБА_3 згідно цього ж Кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини: належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів №330А від 24 вересня 2007 року в сумі 64 182 швейцарських франків 14 сантимів, що еквівалентно 1 602 124,79 грн., відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_4