Постанова № 77714433, 08.11.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року м. Чернівці

справа № 726/1387/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Височанської Н.К., Одинака О.О.

секретаря Чебуришкіної Н.Ю.

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 міська рада

за заявою ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення

встановила:

ОСОБА_1 у серпні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності.

Посилався на право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_5 24 квітня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №2092.

Зазначав, що здійснив самочинну реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з добудовою на прибудинковій території. належить територіальній громаді

Вказував на технічний висновок про відповідність реконструкції квартири АДРЕСА_1 вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та не порушення прав третіх осіб.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 міської ради 10 серпня 2017 року за №К-364/18-1/15.3-17

Справа №726/1387/17 Головуючий у 1 інстанції Байцар Л.В.

Провадження №2-з/794/42/18 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Категорія 5

відмовлено у прийнятті в експлуатацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності механізму прийняття в експлуатацію об»єктів, збудованих самочинно.

Просив визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1, що складається з коридору 3-1 площею 4,6 кв.м, кімнати 3-2 площею 20,7 кв.м, коридору 3-3 площею 2,3 кв.м, санвузлу 3-4 площею 5,1 кв.м, кімнати 3-5 площею 18,5 кв.м, кухні 3-6 площею 9,4 кв.м загальною площею 60,6 кв.м.

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 26 вересня 2017 року позов задоволено, постановлено визнати право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, що складається з коридору 3-1 площею 4,6 кв.м, кімнати 3-2 площею 20,7 кв.м, коридору 3-3 площею 2,3 кв.м, санвузлу 3-4 площею 5,1 кв.м, кімнати 3-5 площею 18,5 кв.м, кухні 3-6 площею 9,4 кв.м загальною площею 60,6 кв.м.

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 07 вересня 2018 року рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 26 вересня 2017 року скасовано, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності відмовлено.

ОСОБА_3 у жовтні 2018 року звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Посилалася на те, що постановою апеляційного суду Чернівецької області від 07 вересня 2018 року не вирішено питання про розподіл судових витрат.

На підставі п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п.41 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» передбачено, що апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове чи змінив його за наявності підстав, передбачених статтею 220 ЦПК.

Згідно частин 1, 8 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв»язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч.3 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Водночас постановою апеляційного суду Чернівецької області від 07 вересня 2018 року не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із п.36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання позовної заяви) встановлено, що розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 07 вересня 2018 року рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 26 вересня 2017 року скасовано, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності відмовлено.

Встановлено, що ОСОБА_3 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1926 грн. 36 коп. згідно квитанції публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» №55 від 20 червня 2018 року (а.с. 34).

Отже, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1926 грн. 36 коп.

Керуючись п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1926 грн. 36 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Половінкіна Н. Ю.

Судді Височанська Н.К.

ОСОБА_6