Постанова № 77714423, 06.11.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 року м. Чернівці

Справа № 727/4466/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.,

секретар: Скакун К.В.

за участю: представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 липня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, головуючий у І-й інстанції – Літвінова О.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») у травні 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 05 жовтня 2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно з умовами якої відповідачка отримала кредит у розмірі 11 866,20 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконувала, внаслідок чого станом на 16 квітня 2018 року утворилась заборгованість перед банком в сумі 22 296,49 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом – 6 417,43 грн, заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом – 10 780,98 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом – 4 619,93 грн, а також штраф – 478,15 грн, тому просило позов задовольнити.

______________

Провадження № 22-ц/794/985/18 Категорія:27 Доповідач Литвинюк І.М.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

На зазначене рішення АТ КБ «Приватбанк»,яке є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк», подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що судом не враховано, що позивачці була видана нова картка зі строком дії до 31 липня 2015 року, а тому строк позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки.

На апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Зазначає, що зобов’язання нею не виконувалися з 30 червня 2014 року. Отже, у зв’язку із допущенням порушень строків погашення заборгованості більше ніж на 31 день, відповідно до п.2.2 Генеральної угоди строк повернення кредиту настав на 32 день, тобто 01 липня 2014 року, а тому на час пред’явлення позову позовна давність спливла. Крім того, долучені до апеляційної скарги документи не можуть бути прийняті як докази, оскільки не були надані позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та судом не досліджувалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 05 жовтня 2012 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі – Генеральна угода), згідно з умовами якої відповідачка отримала кредит у розмірі 11 866,20 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 відсотків річних.

Відповідно до положень пунктів 1.1-1.4.2 Генеральної угоди сторони домовилися про зменшення поточної заборгованості позичальника за зазначеними вище кредитними договорами, а також сторонами було визначено розмір заборгованості позичальника за кожним кредитним договором на дату підписання Генеральної угоди.

У пункті 1.8 Генеральної угоди сторони обумовили, що підписання вказаної угоди не являється анулюванням заборгованості позичальника.

У пункті 2.1 Генеральної угоди сторони визначили, що банк надає позичальнику строковий кредит у розмірі 11 866, 22 грн на строк 36 місяців в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості з кредиту у вказані в заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості відбувається у наступному порядку: починаючи з 1 по 30 число кожного місяця позичальник надає банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 430,51 грн для погашення заборгованості з кредиту, яка складається із заборгованості з кредиту, процентів, а також інших витрат відповідно до Умов та правил. Дата останнього погашення заборгованості має бути не пізніше 31 жовтня 2015 року.

З наданого банком розрахунку (а.с.7-8), виписки за картковим рахунком (а.с.71-72) вбачається, що внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов договору, загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 16 квітня 2018 року становить 22 296,49 грн, з яких: заборгованість за кредитом 6 417,43 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 4 619,93 грн; заборгованість за пенею та комісією 10 780,98 грн; штраф 478,15 грн.

Згідно з пунктом 2.2 Генеральної угоди сторони погодили, що строком повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість з кредиту, починаючи з 32-го дня порушень, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 478,15 грн.

Для надання послуг банк видає позичальнику платіжну карту згідно з пунктом 2.1 Генеральної угоди (пункт 2.3 генеральної угоди).

Отже, добровільно погодженими умовами Генеральної угоди сторони визначили, що внаслідок домовленості про реструктуризацію заборгованості за кредитними договорами № 1 узгоджений розмір заборгованості позичальника перед банком становить 11 866,22 грн та передбачили порядок її погашення шляхом сплати обумовленої суми кредиту та строк повернення у випадку виникнення порушення.

При укладенні Генеральної угоди сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк (термін) відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до положень статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Як вбачається із змісту п.2.2. Генеральної угоди від 05 жовтня 2012 року, згідно зі статтями 212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених у графіку погашення кредиту, понад 31 день, датою погашення заборгованості є 32-й день. Вся заборгованість за кредитом, починаючи з цього дня, вважається простроченою.

Отже, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання та дострокового повернення коштів у разі прострочення виконання зобов'язання за кредитом, визначили умови такого повернення коштів.

Встановлено, що останній платіж за кредитним договором позичальник здійснив 25 червня 2014 року у розмірі 31,00 грн, а тому за визначенням пункту 2.2. Генеральної угоди строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 31 день після порушення позичальником зобов'язань, передбачених у графіку погашення кредиту, зокрема, 26 липня 2014 року.

А тому, враховуючи умови п. 2.2. Генеральної угоди, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором у лютому 2014 року, датою погашення усієї заборгованості за кредитом є 27 липня 2014 року.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (частина перша статті 266 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини три та чотири статті 267 ЦК України).

З огляду на викладене, допустивши невиконання умов кредитного договору з 27 липня 2014 року, тобто більше ніж на 31 день, відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, на 32 день настав строк повернення кредиту у повному обсязі. Банк звернувся з позовом до суду 04 травня 2018 року, отже, за межами трирічного строку позовної давності.

Посилання апелянта на те, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, в даній справі є безпідставними, оскільки Генеральна угода від 05 жовтня 2012 року не містить таких умов (на строк 36 місяців з 06 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2015 року), зате містить положення про зміну строку повернення кредиту (П. 2.2.).

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Оскільки рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2018 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: М.І. Кулянда

ОСОБА_3