Ухвала суду № 77714170, 08.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/788/18 Справа № 711/7525/18 Категорія: ст. 81 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

в режимі відеоконференції

з Черкаською ВК № 62:

засудженого ОСОБА_7,

представника Черкаської ВК № 62 ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 04.06.2015 ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України, до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2017 ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 289, ст.ст. 69, 71 КК України, до 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання термін попереднього ув’язнення в період з 07.09.2016 по 21.06.2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25.09.2017 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбутого покарання термін попереднього ув’язнення з 07.09.2016 по 25.09.2017.

06.09.2018 засуджений ОСОБА_7 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

24 вересня 2018 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відмовлено в задоволенні вказаного клопотання посилаючись на те, що поведінка засудженого ОСОБА_7 та його ставлення до праці за весь період відбування покарання не носить системний характер та не дає правових підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, просив ухвалу суду скасувати через неповноту судового розгляду, порушення права на захист, невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього ст. 81 КК України та звільнити його від відбування покарання умовно-достроково.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції порушено його право на захист, оскільки його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду клопотання та розгляд клопотання проведено у його відсутність. Судом не повно враховано дані про його особу, а саме – позитивну характеристику, те що він працею довів своє виправлення, стягнення у встановленому законом порядку зняті та погашені, а тому він є особою яка не має стягнень, активно приймає участь у культурному житті установи, долучається до робіт з благоустрою установи, вину у вчиненому визнає повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги, думку прокурора Рідзель О.В., яка у вирішенні апеляційної скарги поклалась на розсуд суду; думку представника ВК № 62 ОСОБА_8, який підтримав апеляційну скаргу засудженого, вважає, що ОСОБА_7 можливо звільнити умовно-достроково, оскільки своєю поведінкою та ставленням до праці він довів своє виправлення, вивчивши матеріали клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року умовно-дострокове звільнення має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених, а також - для попередження здійснення нових злочинів. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК України). Рішення в питанні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання можна приймати лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого, з'ясування питання про ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, про його участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його намірів на майбутнє, зокрема, наявності бажання і реальної можливості залучення до праці при поверненні додому, тощо.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

На час звернення засудженого ОСОБА_7 до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, він відбув більше 2/3 призначеного вироком Броварського міськрайонного суду Київської області віл 05.07.2017 покарання.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 під час утримання в СІЗО м. Києва характеризувався посередньо, порушень встановленого режиму утримання не допускав, стягнень не мав, до роботи не залучався, заохочень не мав.

В Черкаській виправній колонії № 62 відбуває покарання з 06.11.2017, характеризувався позитивно. Допускав порушення вимог режиму відбування покарання, за що мав два стягнення, які на даний час зняті та погашені у встановленому законом порядку. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує правильно, робить для себе належні висновки. Працевлаштований днювальним житлової зони установи на безоплатній основі з лютого 2018 року. до праці відноситься сумлінно, покладені обов’язки та вказаний об’єм робіт виконує вчасно та якісно. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними догляд та використовує за призначенням. За підсумками праці має 2 заохочення наданих правами начальника установи

Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, вину визнає повністю, підтримує стосунки із рідними.

Приймає участь у програмах диференційованого виховного впливу за напрямками «Фізкультура та спорт» та «Духовне відродження».

Також, як встановлено апеляційним судом, після прийняття рішення судом першої інстанції про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7, останній мав ще одне заохочення.

З огляду на ці обставини доводи ОСОБА_7 про те, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення є обґрунтованими.

Проте, суд першої інстанції зазначених обставин до уваги не взяв, не дав їм належної правової оцінки та прийшов до невірного висновку про те, що ОСОБА_7 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення та перевиховання.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України, якою клопотання засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід задовольнити та звільнити ОСОБА_7 від відбування подальшого покарання, призначеного йому вироком Броварського міськрайонного суду Київської області віл 05.07.2017 у вигляді 04 років 06 місяців позбавлення волі, умовно-достроково на невідбутий строк – 1 рік 3 місяці 10 днів.

Засудженого ОСОБА_7 слід звільнити з-під варти негайно.

На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 404, 407, 537 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування подальшого покарання, призначеного йому вироком Броварського міськрайонного суду Київської області віл 05.07.2017 року у вигляді 4 років 06 місяців позбавлення волі, умовно-достроково на невідбутий строк – 1 рік 3 місяці 10 днів.

Засудженого ОСОБА_7 звільнити з-під варти негайно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :