Рішення № 77711344, 07.11.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №641/797/18

провадження №2/619/1349/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Остропілець Є.Р.

при секретарі - Жорняк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 «Про стягнення суми пені за кредитним договором»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів пеню за кредитним договором № CM-SME 700/343/2007 за період з 15.12.2017 по 31.01.2018 за кредитним договором ML-703/069/2007, що становить 316 887,36 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.06.2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір ML-703/069/2007, за яким Відповідач отримав кредит в сумі 72800 доларів США, строком до 07.06.2027 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в Кредитному договорі.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором був укладений договір поруки №БК 703/069/2007 від 07.06.2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2

30 червня 2009 року державним реєстратором Голосіївської районної у м. Київ державної адміністрації проведено реєстрацію змін до установчих документів Позивача, відповідно до яких була змінена назва Банку замість Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" на Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк".

Згідно п. 1.1. Кредитного договору Відповідач зобов'язався своєчасно погашати суми Кредитів та сплачувати відсотки за користування Кредитами в порядку і строки, визначені в умовах Кредитних договорів. Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору

Однак, позивач зазначає, що в порушення умов Кредитного договору відповідач не здійснює погашення кредитів та сплати відсотків у строки та в розмірах, встановлених Кредитними договорами.

У відповідності до п.п. 4.1.1. Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами Позичальник зобов'язаний сплатити Позивачу пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно Кредитного договору.

Крім того, відповідно до кредитного договору за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 (тридцять) календарних днів Відповідач, крім пені та штрафу додатково сплачує на користь Позивача штраф у розмірі 0,02% суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50. 00 (п'ятдесят) гривень.

Також позивач посилається на те, що згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082. 1084 Цивільного кодексу України відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитними договорами за якими позивач просить стягнути суму пені, укладених між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Відповідачем.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У зв’язку з цим, позивач зазначає, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо права вимоги до Відповідача за кредитним договором.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2013 року по справі №2010/3728/12 задоволено позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором № ML-703/069/2007 від 07.06.2007 року в розмірі 660182,57 (шістсот шістдесят тисяч сто вісімдесят дві гривні 57 копійок) та пені в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.). Рішення суду набрало законної сили 04.03.2013.

Позивач посилається на ч. 1 ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, і зазначає, що зобов’язання належним чином виконано не було, саме по собі ухвалення судом рішення про стягнення з відповідачів боргу не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору: не звільняє боржників від відповідальності за невиконання ними грошових зобов'язань та не позбавляє кредитора права на подальше нарахування, вимогу і стягнення з боржника неустойки у вигляді пені.

Згідно з п. 4.1.1. ст. З частини 2 Кредитного договору 1, за порушення прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Позичальник (Відповідач) зобов'язаний сплатити Банку (Позивачу) пеню в розмірі 1% (один відсоток) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, Боргових зобов’язань за кожен день прострочки, пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Розрахунок пені: непогашена своєчасно сума кредиту помножується на 1% (один відсоток) помножується на кількість прострочених днів.

Таким чином, сума пені за період з 15.12.2017 -31.01.2018 за кредитним договором № ML- 703/069/2007 становить 316 887,36грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позов підтримали повністю, просили його задовольнити. Розгляд справи просили проводити без фіксації технічними засобами та за їх відсутності, що суд вважає за можливе.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, надала суду заяву, в якій позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні. Розгляд справи просила проводити без фіксації технічними засобами та за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Суд, вважає можливим справу розглянути за відсутності сторін по справі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 07.06.2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір МL- 703/069/2007 , за яким Відповідач отримав кредит в сумі 72800 доларів США, строком до 07.06.2027 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в Кредитному договорі.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором був укладений договір поруки № SR 703/069/2007 від 07.06.2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2

30 червня 2009 року державним реєстратором Голосіївської районної у м. Київ державної адміністрації проведено реєстрацію змін до установчих документів позивача, відповідно до яких була змінена назва Банку замість Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" на Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк".

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).

У позовній заяві позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилається на те, що між ним та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

У свою чергу, відсутність у матеріалах справи вказаного вище договору перешкоджає суду дослідити його та дійти висновку про дійсність та правомірність переходу права вимоги за кредитним договором від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів про перехід права вимоги від первісного кредитора ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», тому суд позбавлений можливості перевірити обставини, викладені у позовній заяві.

У позовній заяві відсутні будь-які посилання на неможливість подання доказів переходу права вимоги до позивача разом із позовною заявою.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, до фінансових послуг віднесено послуги з надання фінансового кредиту та факторингу.

У відповідності до ст. 5 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

З боку позивача не долучено до матеріалів справи будь-яких документів, які б підтверджували наявність у нього статусу фінансової установи.

За своєю правовою природою договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги є договорами факторингу.

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

За п. 1.2 розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг №231 від 03 квітня 2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», в редакції, яка була чинна на час укладення оспорюваного правочину, до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів) з набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Договір факторингу - це фінансова послуга, за якою набувається відступлене право грошової вимоги до боржників, а саме - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» може виступати стороною договору факторингу та того, що позивач є фінансовою установою.

За викладених вище обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_3 у своєму відзиві на позовну заяву просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову з цих підстав, однак суд вважає, що наслідки пропуску строку позовної давності не підлягають застосуванню у зв’язку з наступним.

За правилами частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19.02.2013 з відповідачів стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 660182,57 грн та бере цю суму за основу під час розрахунку розміру пені.

Рішення суду підлягає виконанню одразу після набрання ним законної сили.

Тобто, у разі невиконання відповідачами рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19.02.2013 одразу після його вступу у законну силу, позивач вважається обізнаним про порушення його прав на отримання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, встановленої цим рішенням суду.

У зв’язку з цим, з 06.03.2013 розпочався відлік строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов’язань за кредитним договором та рішенням суду. Строк позовної давності сплив 06.03.2014.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19.02.2013 з відповідачів достроково стягнуто всю суму заборгованості. Таким чином, змінився строк виконання основного зобов’язання. Отже, станом на дату подання позову сплив строк позовної давності як за основною вимогою, так і за додатковими.

Суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену в ухвалі від 13.03.2018 у справі №922/4099/17, а саме: «при застосуванні положень статті 625 ЦК України правомірним є визначення початку перебігу позовної давності з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не зворотного відліку позовної давності від дати звернення особи до суду, оскільки такий відлік нівелює передбачені законом наслідки пропуску позовної давності та не відповідає вимогам законодавства щодо визначення дня початку перебігу позовної давності.»

Суд також враховує позицію ОСОБА_4 палати Верховного суду, висловленої у постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц: «Таким чином, стягнути неустойку можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання».

Неможливість стягнення процентів за користування кредитом та штрафних санкцій поза межами позовної давності також узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 14-10цс18.

Позивач звернувся до суду із позовом у 2018 році, тобто зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Оскільки у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг» суд відмовляє у зв’язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, суд не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Суд не вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами в порядку ст. 141 ЦПК України, оскільки, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст. 10-11, 58-60, 209-215, 259, 263-265,267, 354 ЦПК України, ст.ст. 258, 261, 266, ч.4 ст. 267, 512, 514, 1077 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», п. 1.2 розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг №231 від 03 квітня 2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми пені за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Є. Р. Остропілець