Ухвала суду № 7770910, 08.12.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 5020-4/374-7/157-12/026

08.12.09 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Курапової З.І. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняСипало Т.Й.

за участю сторін:

від позивача: Старчан Елла Вікторівна, паспорт НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м.Севастополі 05.04.1996, довіреність №01/4257 від 04.12.2009,

Анікеєва Ірина Анатоліївна, паспорт НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м.Севастополі 06.08.1999, довіреність №01/803 від 03.03.2009,

від відповідача: Нікольська Ксенія Борисівна, посвідчення №177410 від 29.12.2005, довіреність №16/10-013 від 16.04.2009,

Токарева Любов Володимирівна, посвідчення №150745 від 23.07.2009, довіреність №22/10-013 від 26.09.2008,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Господарського суду мiста Севастополя (суддя Харченко Ігор Арсентійович ) від 09.06.09 у справі №5020-4/374-7/157-12/026

за позовом Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" (вул. Рибаков, 14, м.Севастополь,99014)

до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, 24, м.Севастополь, 99014)

про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м.Севастополя від 09.06.2009 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у гагарінському районі м.Севастополя №0001662310/0 від 09.04.2008 про визначення позивачу суми податкового зобовязання з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету, в сумі 15485,38 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 7742,69 грн.; стягнуто з державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн. (арк.с.137-140).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що до складу витрат, що виникають під час звичайної діяльності, можна віднести витрати на надання матеріальної допомоги пенсіонерам колишнім працівникам.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в Гагарінському районі м. Севастополя, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (арк..с.143,145-149).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки надання матеріальної допомоги пенсіонерам колишнім працівникам не є звичайною діяльністю підприємства та не повинно відображатися в Звіті про фінансові результати.

Розпорядженням Голови Севастопольського апеляційного суду від 08.12.2009 суддів Іщенко Г.М., Кучерука О.В. замінено на суддів Курапову З.І., Лядову Т.Р.

В судовому засідання 08.12.2009 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на залишенні постанови суду першої інстанції без змін з підстав, викладених в запереченні (вхід.№7432 від 10.11.2009); представник відповідачів наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

З 25.02.2008 по 24.03.2008 Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2007.

За результатами перевірки складений Акт №1512/10/23-123/20709663 від 31.03.2008 (арк.с. 7-26).

Перевіркою встановлено, що ДП «Севастопольський морський рибний порт»у період, що перевірявся, в бухгалтерському обліку неправомірно відносило до витрат звичайної діяльності виплату матеріальної допомоги пенсіонерам - колишнім працівникам підприємства у загальному розмірі 62520,79грн. (у тому числі V квартал 2006 року - 17407,6грн. та за 9 місяців 2007 року - 45213,19грн.), та врахувало їх до «Звіту про фінансові результати», що призвело до заниження чистого прибутку підприємства за IV квартал 2006 року на 8703,80грн. та за 9 місяців 2007 року на 6781,58грн.

09.04.2009 Державною податковою інспекцією в Гагарінському районі м.Севастополя прийняте податкове повідомлення-рішення №0001662310/0, яким визначене податкове зобовязання з частини прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету, у сумі 23228,07грн. (у тому числі: основний платіж - 15485,38 грн., штрафні санкції - 7742,69 грн.) (арк.с. 33).

Спір виник у звязку з тим, що позивач вважає, що має право самостійно вирішувати питання щодо відображення витрат на надання матеріальної допомоги пенсіонерам колишнім працівникам підприємства або за рахунок витрат, або за рахунок фондів, створених за рахунок прибутку (якщо подібне передбачене Статутом підприємства), оскільки розподіл прибутку підприємства передбачений статтею 6 Статуту ДП «Севастопольський морський рибний порт»і здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану, але скерування частини прибутку на покриття витрат, пов'язаних з наданням матеріальної допомоги пенсіонерами - колишнім працівникам порту, у фінансовому плані не передбачено. Витрати по виплатах колишнім працівникам порту в 2007 році заплановані в рядку 017/2 таблиці 5 фінансового плану, яка є складовою частиною рядка 017 «Інші витрати»2006 року. (арк.с. 54-62, 65-67).

Пунктом 1.8.6 Наказу «Про облікову політику порту», затвердженого Державним комітетом рибного господарства України, вказано, що витрати по виплатах колишнім працівникам - пенсіонерам, відображати на рахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності»(арк.с.50-52).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми Господарського кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІV від 16.07.1999, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - Положення - 16).

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансовій звітності регламентовано Положенням 16.

Пунктами 5, 6 Положення 16 передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до статті 75 Господарського кодексу України державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Судова колегія не може погодитись з висновком відповідача про те, що виплати пенсіонерам колишнім працівникам підприємства не відносяться до витрат, що виникли в результаті здійснення звичайної діяльності підприємства, оскільки пунктом 29 Положення - 16 передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій); собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів); собівартість реалізованих майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати звичайної діяльності.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що виплати пенсіонерам колишнім працівникам підприємства, виникли в результаті здійснення звичайної діяльності підприємства засновані на нормах законодавства України, так як підприємство самостійно визначає свою облікову політику. Правильність віднесення цих витрат на рахунок №977 «Інші витрати звичайної діяльності»підтверджено листом розясненням Міністерства фінансів України №34000-10/166 від 17.07.2008.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо винесення оспорюваного податкового повідомлення рішення.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Господарського суду міста Севастополя від 09.06.09 у справі №5020-4/374-7/157-12/026 залишити без задоволення.

2.Постанову Господарського суду міста Севастополя від 09.06.09 у справі №5020-4/374-7/157-12/026 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 грудня 2009 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис З.І.Курапова підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна