Рішення № 77707137, 30.10.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2492/17

Провадження № 2/347/552/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої –судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Терлюжак Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №221 від 01.08.2007р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, останній отримав кредит у розмірі 49 500,00дол.США, для оплати придбаного автомобіля. В забезпечення виконання зобов»язань за даним кредитним договором були укладені договори поруки №221, №221/1 та № 221/2 із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зобов»язалися перед кредитором відповідати за виконання позичальником умов кредитного договору. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, в зв”язку з чим станом на 23.11.2017р. його заборгованість становить 89 846,02дол.США, яка складається з 40 506,59дол.США – заборгованість за кредитом, 49 339,43дол.США – сума заборгованості за відсотками. В добровільному порядку відповідачі не бажають погасити вказану суму заборгованості. А тому, просить стягнути з них заборгованість за кредитним договором №221 від 01.08.2007р. в солідарному порядку в сумі 89 846,02дол.США.

Представник позивача 30.10.2018р. подав до суду заяву в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідачі у поданих до суду заявах просять розглядати дану справу без їх участі та застосувати строки позовної давності, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості після закінчення строку позовної давності. Останнє погашення кредиту відбулося відповідачем 21.03.2009р. Пункт 1.1. договору кредиту №221 також встановлює кінцевий термін повернення останньої частини грошових коштів не пізніше 31.07.2014р. Таким чином, періоди перебігу строку позовної давності стосовно стягнення заборгованості становлять з 21.03.2009р. по 21.03.2012р. – стосовно стягнення заборгованості за перший прострочений платіж; щомісячно з 21 числа кожного місяця, сплату платежів за які було прострочено; з 01.08.2014р. по 01.08.2017р. – відповідно до кінцевого терміну повернення останньої частини грошових коштів за Договором кредиту №221- останній прострочений платіж. Крім цього, вимоги позивача про стягнення заборгованості в солідарному порядку являються безпідставними, оскільки зобов»язання за договорами поруки є припиненими, так як позивач звернувся до поручителів із вимогою про виконання зобов»язання лише в грудні 2017р., тобто порушено шестимісячний строк встановлений законом. Також без згоди відповідачів позивачем було змінено процентну ставку за Договором кредиту №221, що не відповідає закону. Просять в позові відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що в позові слід відмовити із наступних підстав.

Згідно ч.ч.1,2 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.252 ЦК України)

Відповідно до ч.1ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Статтею 530 вище вказаного кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В судовому засіданні встановлено, що згідно укладеного договору №221 від 01.08.2007р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, останній отримав грошові кошти у сумі 49 500,00дол.США, зі сплатою 11,50% річних за використання цих коштів та наступним порядком повернення кредиту, до 20-го числа кожного місяця згідно з графіком та кінцевим терміном повернення останньої його частини в сумі 613,00 дол.США не пізніше 31.07.2014р., тобто сторони погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов»язання. Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 20-го числа кожного місяця кошти у сумі 589дол.США (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування, а 31.07.2018р. -613дол.США.

Відповідно до довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 23.11.2017р. вбачається, що відповідач припинив оплату чергових платежів 10.02.2009р., кінцевий термін повернення останньої частини грошових коштів встановлено п.1.1. договору кредиту №221 не пізніше 31.07.2014р., а представник позивача звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідачів заборгованості 27.12.2017р., що суперечить вимогам ст. 256 ЦК України,згідно якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство встановлює два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України).

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до кредитного договору № 221 від 01.08.2017р. встановлено окремі зобов»язання, які деталізують обов»язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов»язку, тому відповідно до норм закону незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов»язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Такі положення також обґрунтовані Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018р.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника) відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції сформульованій ВС України у постанові від 06.11.2013р. у справі №6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані ВС України, зокрема у постановах від 19.03.2014р. у справі №6-20цс14, від 12.11.2014р, у справі №6-167цс14.

Тому, враховуючи те, що оскільки відповідач мав виконувати зобов»язання, зокрема з повернення кредиту та зі сплати процентів до 20-го числа кожного місяця впродовж строку кредитування до 31.07.2014р., то перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Тобто, останнє погашення кредиту відбулося відповідачем 10.02.2009р. Таким чином, періоди перебігу строку позовної давності стосовно стягнення заборгованості становлять з 21.03.2009р. по 21.03.2012р. – стосовно стягнення заборгованості за перший прострочений платіж; потім щомісячно з 21 числа кожного місяця, сплату платежів за які було прострочено та з 01.08.2014р. по 01.08.2017р. – відповідно до кінцевого терміну повернення останньої частини грошових коштів за Договором кредиту №221- останній прострочений платіж.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом тільки 27.12.2017р., тобто після спливу позовної давності. А тому, зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом, тому після 21.03.2009р.позивач не міг такі проценти нараховувати.

Долучене до матеріалів справи письмове пояснення представника позивача з приводу того, що на дату звернення позивача до суду дія договору не припинилась та позивачем дотримано всіх вимог процесуального законодавства та умов Договору щодо обов»язкового досудового врегулювання спору після чого у позивача виникло право на звернення до суду жодним чином не підтверджено, а являється надуманим та таким що не відповідає матеріалам справи. У своєму поясненні представник банку зазначає, що трирічний строк позовної давності слід відраховувати не з дати передбаченого договором останнього платежу, а з дати направлення відповідної досудової вимоги про погашення заборгованості. Проте, яким законом керується представник банку суду не відомо, оскільки жодним законом не передбачено, що строк позовної давності відраховується з дати направлення вимоги про погашення заборгованості. Але якщо навіть і врахувати думку представника банку, то вимога відповідачам про усунення порушень направлена 04.12.2017р. вих.№USB/434, тому на яку досудову вимогу посилається представник банку суду не відомо. Проведений банком останній розрахунок заборгованості вже на суму 16 633,02дол.США, ніби за останні три роки перед зверненням позивача до суду, жодного законного підґрунтя не має, а дає підстави вважати, що банк визнає пропущений ним строк позовної давності проте ще тлумачить закон на свою користь.

Також судом встановлено, що згідно розрахунку долученого до матеріалів справи, банком змінено відсоткову ставку з 11,50% до 13,50% річних, чим суттєво збільшився розмір нарахування відсотків, про що не було повідомлено ні позичальника, ні поручителів, а долучена до матеріалів справи додаткова угода про внесення змін до договору не містить підписів а ні кредитора, а ні позичальника.

Крім цього, позивачем також пропущено строк звернення до суду і до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як поручителів про стягнення заборгованості в солідарному порядку із боржником – ОСОБА_1 за його кредитними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог п.1.1 договорів поруки зазначено, що поручитель зобов»язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії №221 від 02.08.2007р.

Згідно параграфу 3 Глави 49 ЦК України порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, зокрема кредитного договору. Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини четвертої ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", відповідно до ч.4 ст.559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Як вбачається з договору поруки п.4.2 він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов»язань, тобто у даному договорі не вказаний строк припинення поруки, а тому відповідно до вимог наведеного закону порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Згідно долученої до справи копії вимоги банку про усунення порушень вбачається , що такі вимоги на адресу відповідачів, зокрема поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направлялись 04.12.2017р., тобто після закінчення шестимічного терміну, оскільки кінцевий термін повернення останньої частини грошових коштів закінчився ще 31.07.2014р.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України.

За таких обставин у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло право пред'явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 31.07.2014 року, протягом наступних шести місяців. Таку вимогу банк пред'явив лише в грудні 2017р., а 27.12.2017р. звернувся з позовом до суду, вже після спливу встановленого шестимісячного строку.

Згідно вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи наведені обставини та оцінивши всі в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» в повному обсязі.

На підставі наведеного, ст.ст. 253, 256-258, 261, 266-267, 526, 530, 559, 612 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В позові ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк