Ухвала суду № 7770542, 07.12.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач), суддів:

при секретарі:

за участю

представника позивача: Мірошниченка М.В., Юхименка О.В.,

Красота А.О.,

Казанчук Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області на постанову господарського суду Кіровоградської

області від 10.07.2008 року у справі №14/193

(категорія статобліку 2.11.1) за позовом Фермерського господарства «Степове» до

про Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції

визнання нечинними рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фермерське господарство «Степове» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач) №0000342310/0 від 12.05.2008р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000352310 від 12.05.2008р..

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2008р. у справі №14/193 позовні вимоги задоволено, визнано нечинним прийняті відповідачем рішення від 12.05.2008 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, та невірне застосування судом норм матеріального права, відповідач просить постанову від 10.07.2008 року у даній справі скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволені вимог щодо нарахування штрафних санкцій в загальній сумі 212266,00грн..

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2009р., доводи апеляційної скарги підтримав і наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги. Зазначив, що суд повно та всебічно дослідив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

Заслухавши у судових засіданнях представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Суть спору .

Уповноваженими фахівцями податкового органу здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2006р. по 31.12.2007р., про що складено акт перевірки №71/23-23092944 від 24.04.2008р.

Під час перевірки були виявлені порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. 2 п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг), власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі за текстом Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271, п.5.1, підпункту 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Акт перевірки став підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення від 12.05.2008р № 0000342310/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 89 986,00 грн. з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, та рішення від 12.05.2008р. №0000352310, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 122 280,00 грн..

Вважаючи прийняті відповідачем рішення незаконними, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх нечинними.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, прийняв рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно спеціальної декларації по податку на додану вартість №14819 від 18.09.2007р., сума податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок позивача склала 53051,00грн., термін перерахування - 01.10.2007р.. Із задекларованої суми 53051,00 перераховано на спеціальний рахунок з порушенням строку сплати 32800,00 (04.10.2007р.), 10360,00 грн (16.10.2007р.).

Згідно спеціальної декларації по податку на додану вартість №19964 від 20.11.2007р. сума податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок позивача склала 55297,00грн., термін перерахування - 30.11.2007р.. Із задекларованої суми 55297,00 грн. перераховано на спеціальний рахунок з порушенням строку сплати 330,00 грн. (04.12.2007р.), 5714,00 грн.(25.12.2007р.), 21800,00 грн.(25.12.2007р.), 7315,00 грн. (10.01.2008р.).

Загальна сума несвоєчасно перерахованих на спеціальний рахунок коштів склала 78319,00 грн..

Нараховуючи штрафні санкції за несвоєчасне перерахування коштів на спеціальний рахунок, відповідач посилається на порушення позивачем вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. 2 пункту 4 Порядку та пункту 5.1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно пункту 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» зупинено дію пункту 7.7 ст.7, пунктів 10.1, 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію ( крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємством молока та сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємством молока та мяса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів ( робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини визначений в Порядку акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів ( робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999р. з наступними змінами.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку, сільськогосподарський товаровиробник зобовязаний скласти декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію ( крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подавати її до органів державної служби.

Залишок податкових зобовязань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховуються сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Кошти не перераховані на спецрахунок, вважаються такими, що використані не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає безспірне стягнення до державного бюджету не перерахованих відповідно до Порядку акумуляції належних сум податку на додану вартість, але це є сумою податкового зобовязання по податку на додану вартість, а не штрафною (фінансовою) санкцією.

На момент проведення перевірки суми податку на додану вартість, що підлягали перерахуванню на спеціальний рахунок позивачем були перераховані, отже підстав для їх стягнення в держаний бюджет податковий орган не мав.

Крім того, підстави та порядок стягнення штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, регулюються ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 статті 17 Закону, застосовуються у разі, коли платників податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Тому є безпідставним та необґрунтованим нарахування позивачу штрафної санкції в розмірі 78319,00грн. за податковим повідомленням-рішенням від 12.05.2008р. № 0000342310/0.

При перевірці правильності повноти та своєчасності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту спеціальної декларації встановлено, що позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість при придбанні сіялки «Акорд» у ТОВ «Сона» (податкова накладна від 31.10.2007р.), оскільки рішенням господарського суду від 31.07.2007р припинено юридичну особу ТОВ «Сона» та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з 14.11.2005року.

За твердженням податкового органу, податкова накладна №14 від 31.10.2007р. підписана не уповноваженою особою ТОВ «Сона», отже позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість на підставі такої податкової накладної.

Відповідно до частин1,2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідач не надав доказів, які б свідчили, що позивач, здійснюючи господарську операцію, перераховуючи кошти контрагенту з ТОВ «Сона» та отримуючи від нього податкову накладну, знав, що накладну підписує особа, яка не мала на те належних повноважень.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України « Про податок на додану вартість» платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові органи не вправі застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті податку продавцем.

Щодо порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 1 ст. 3 цього Закону, субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та проведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари ( послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України згідно пункту 1 статті 17 Закону застосовується фінансові санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів ( наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Згідно п.12 ч.1 ст.9 Закону, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів ( надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються ( оптова торгівля тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в перевіряємо му періоді здійснювалася реалізація сільськогосподарської продукції оптовою партією за готівкові кошти, в місці отримання товару операції з розрахунків не здійснювалися, що підтверджується накладною на отримання товару та прибутковими касовими ордерами.

За таких обставин висновок податкового органу щодо необхідності застосування реєстратору розрахункових операцій при здійсненні розрахунків за реалізовану сільськогосподарську продукції оптовою партією є безпідставним.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування законної постанови суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області - залишити без задоволення .

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2008 р. у справі № 14/193 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги. У повному обсязі ухвалу виготовлено 02.02.2010р..

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: М.В. Мірошниченко

О.В. Юхименко