Постанова № 77705293, 08.11.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року

м.Суми

Справа №583/2674/18

Номер провадження 22-ц/788/1694/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю.

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року в складі судді Сидоренко Р.В., постановленої у м. Охтирка, повний текст якої складений 13 липня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У липні 2018 року ОСОБА_1, яка діє через представника ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, третя особа: Охтирська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання заповіту недійсним, визнання права власності на майно, стягнення моральної шкоди. У позовній заяві позивач також просила вирішити питання про забезпечення позову шляхом заборони Охтирській районній державній нотаріальній конторі вчиняти будь-які дії щодо оформлення права власності на нерухоме майно за адресою: вул. Тараса Шевченка, 23 у с. Комиші, Охтирського району, Сумської області по спадковій справі № 17/2018, відкритій після смерті ОСОБА_3, до вирішення позовних вимог по суті.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року з урахуванням виправлень, внесених на підставі ухвали цього ж суду від 24 вересня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Повернуто ОСОБА_2 і сплачений судовий збір у сумі 352 грн 40 коп. за квитанцією № 0.0.1077526027.1 від 06 липня 2018 року.

Вказану ухвалу суду в частині відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, повернення заяви про забезпечення позову та повернення сплаченого судового збору позивач ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду в зазначених частинах.

Однак, ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 вересня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року в частині залишення без задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору у даній справі.

Отже, ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року підлягає перегляду в апеляційному порядку лише в частині визнання неподаною і повернення заяви про забезпечення позову та повернення сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати в зазначених частинах.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не позбавлений можливості самостійно встановити ідентифікаційний код юридичної особи Охтирської районної державної нотаріальної контори, відтак, на думку позивача, відсутність цього реквізиту у позовній заяві не повинна була визнаватись судом як суттєве порушення вимог процесуального законодавства. Що стосується обставин того, що заяву про забезпечення позову не було оформлено окремим процесуальним документом, то позивач вважає, що прямої заборони щодо цього законом не передбачено.

Щодо повернення сплаченого судового збору, то позивач в апеляційній скарзі послалась на те, що клопотання з цього приводу не заявляла.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції за наявними в матеріалах справи доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін, виходячи з наступного.

Так, повертаючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказана заява не відповідає вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а саме: вона не оформлена у формі окремого документа, який має відповідати певним вимогам, а також вона не містить ідентифікаційного коду юридичної особи Охтирської районної державної нотаріальної контори в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також інші вимоги до неї визначені статтею 151 ЦПК України.

Зокрема, частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові – для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб – громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

При цьому, вимогами пункту 2 частини 1 статті 152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред’явленням позову – до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульований ст. 153 цього Кодексу, зокрема, частиною 9 якої визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, у разі подання заяви про забезпечення позову без дотримання вимог ст. 151 ЦПК України, така заява ухвалою суду повертається заявнику.

На підставі наведених норм права та встановлених у справі обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що законом не передбачено оформлення заяви про забезпечення позову у формі окремого документа, оскільки частиною 1 статті 151 та пунктом 2 частини 1 статті 152 ЦПК України чітко встановлені вимоги закону щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову, як окремого звернення у письмовій формі, а також щодо порядку її подання разом із позовною заявою.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд сам в змозі встановити ідентифікаційний код юридичної особи Охтирської районної державної нотаріальної контори, що не становить суттєвих порушень вимог процесуального закону, ураховуючи, що Охтирська районна державна нотаріальна контора є безпосереднім суб’єктом, щодо якого позивач просила вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії щодо оформлення прав на спірне спадкове майно. До того ж, вимога про зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України передбачена пунктом 2 частини 1 статті 151 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів наголошує і на тому, що відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

До того ж, згідно з положеннями частини 3 статті 2, статті 12 та статті 13 ЦПК України основними засадами цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність і змагальність сторін, тому позивач повинна вжити усіх передбачених процесуальним законом заходів з метою захисту її порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Також, колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що іншою ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2018 року за результатами розгляду заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову вже заборонено Охтирській районній державній нотаріальній конторі вчиняти будь-які дії у спадковій справі № 17/2018, відкритій після померлого 27 грудня 2017 року ОСОБА_3 щодо оформлення права власності на нерухоме майно за адресою: вул. Тараса Шевченка, 23, с. Комиші Охтирського району Сумської області.

Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставність повернення судом першої інстанції сплаченого позивачем судового збору, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Таким чином, суд першої інстанції, вирішивши питання про повернення заяви про забезпечення позову позивачу, одночасно вирішив і питання про повернення сплаченого її представником судового збору, що ґрунтується на нормах статті 7 Закону України «Про судовий збір». Та обставина, що заявником не було подано відповідне клопотання про повернення судового збору, на думку колегії суддів, не може бути підставою для зміни чи скасування ухвали суду, ураховуючи, що підстава повернення сплаченої суми судового збору є законною.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року в даній справі в частині визнання неподаною і повернення заяви про забезпечення позову та повернення сплаченого судового збору – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: Т.А. Левченко

ОСОБА_4