Рішення № 77701825, 06.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/9276/17

Провадження № 2/520/3093/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,

секретар судового засідання - Дідур Ганна Сергіївна,

за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа – Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів, який уточнила 22.03.2018 року та просить визнати ОСОБА_4, яка діє і на представництво інтересів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 54 будинку № 21 по вул. Ак. Корольова у м. Одесі. При цьому позивач посилається на те, що вона є власником вказаної квартири, в якій зареєстровані, але фактично з 2007 року не проживають дочка позивача ОСОБА_4 та онуки: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Добровільно знятися з реєстрації відповідач не бажає, чим порушує права позивача, яка несе тягар утримання квартири – сплачує комунальні платежі в розрахунку і на відповідачів. На підставі викладеного позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 29.08.2017 року провадження по справі відкрито.

Стороною відповідача до суду 15.02.2018 року було подано відзив, в якому представник відповідача посилається на те, що відповідач ОСОБА_4 з чоловіком та донькою тривалий час проживали в спірній квартирі, проте були змушені переїхати через неможливість спільного проживання, що є поважною причиною. При цьому відповідач зазначає, що постійно надає допомогу позивачу для оплати комунальних послуг, та не має іншої житлової площі, де може бути зареєстрована вона та її діти, оскільки на теперішній час родина відповідача проживає в житловому будинку, який не прийнятий в експлуатацію. На підставі викладеного сторона відповідача просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи позовні вимоги не визнала, до судового засідання 06.11.2018 року не з’явилась, повідомлена належним чином. До суду представником відповідача надано свідоцтво про народження серії І-ЖД №569917, видане 09.10.2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, з якого вбачається, що 06.10.2018 року народилась ОСОБА_7. Батьками вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_4.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування - ОСОБА_10 до судового засідання не з’явилась, 18.10.2017 року, 14.05.2018 року, 26.06.2018 року надала до суду заяву, в якій вказала, що проти задоволення позову заперечує, при прийнятті рішення просить врахувати права та інтереси дитини.

Вислухавши учасників справи, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 24.02.2006 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.03.2006 року /а.с.16/.

З довідки (виданої з домової книги про склад сім’ї та прописку) ЖБК «Вимпіл-16» №17/42 від 18.07.2017 року вбачається, що за вказаною адресою зареєстровані: позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, її син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та онука ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.9/.

Стороною відповідача суду надано Довідку про реєстрацію місця проживання особи, з якої вбачається, що за спірною адресою з 02.09.2016 року також зареєстрована ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6. Довідка видана Центром надання адміністративних послуг Одеської міської ради /а.с.64/.

В судовому засіданні 06.11.2018 року представником відповідача суду також надано свідоцтво про народження доньки відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, та Довідку про реєстрацію місця проживання особи, з якої вбачається, що за спірною адресою з 24.10.2016 року також зареєстрована ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7. Довідка видана Центром надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

На підтвердження факту не проживання відповідача ОСОБА_4 за спірною адресою суду надано ОСОБА_12 від 18.07.2017 року, складений сусідами ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, підписи яких завірені керуючою ЖБК «Вимпіл-16» ОСОБА_15 /а.с.11/.

Стороною позивача суду також надані копії квитанцій про сплату комунальних послуг, що надаються за спірною адресою.

В ході розгляду справи відповідач пояснювала, що вона разом з чоловіком та старшою дочкою були змушені піти зі спірної квартири, так як в сім'ї були конфлікти через сина позивача – ОСОБА_16, її брата по матері. Ними було прийнято рішення пожити окремо. Її сім'я винаймала житло через дорогу від спірної квартири. Факт вимушеного переселення пояснювала тим, що позивач виставила на сходовий майданчик їх особисті речі. Інше майно: пральна машина, кондиціонер, шкаф, залишились в квартирі та на цей час вказаними речами користується позивач.

Під час проживання напроти будинку 21 по вул. Ак. Корольова в м. Одесі їх старша донька залишалась в квартирі бабусі та ночувала там.

Позивач ОСОБА_1 не оспорювала того факту, що в квартирі є майно відповідача – пральна машина та шкаф. Щодо часу виникнення конфлікту позивач пояснила, що в 2016 році вона загубила ключі від квартири, тому поїхала до сім'ї дочки в Совіньйон, звідки зять її вигнав, вона у них забрала комплект ключів від спірної квартири, тому вважає, що саме поведінка зятя була початком конфлікту.

Позивач пояснила також, що вона пропонувала зятю та дочці, щоб одна онука була зареєстрована у неї, а інша зареєстрована у другої бабусі. Щодо народження третьої онуки 06.10.2018 року та її реєстрації на цей час за спірною адресою будь-яких претензій та висловлювань суду не надала.

В судовому засіданні 06.11.2018 року судом допитано свідків: ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що є сином позивача та не підтримує стосунків з відповідачем. Свідок ОСОБА_16 зазначив, що відповідач ОСОБА_4 зі своєю родиною не проживає за спірною адресою з 2006 чи 2007 року. До того часу були сварки з мамою, оскільки чоловік відповідачки зловживав алкоголем. Старша донька відповідачки залишалась ночувати в спірній квартирі, оскільки школа, де вона навчається розташована в трьох кварталах від будинку, де живе позивач. Відповідач ОСОБА_4 не виявляла намірів щодо вселення в спірну квартиру, її особистих речей в квартирі немає, їй була потрібна лише реєстрація. Між ними є конфлікт через чоловіка сестри. Після того як сім'я сестри пішла з квартири, він, свідок, поселився в їх кімнаті, де проживає і зараз. Момент, коли сім'я сестри пішла свідок не пам'ятає, так як його не було вдома.

Свідок ОСОБА_8 допитаний в судовому засіданні, пояснив, що є чоловіком відповідача. При цьому свідок ОСОБА_8 пояснив, що він з родиною на теперішній час проживає в Совіньйоні в недобудованому будинку, в зв’язку з чим не може там зареєструвати дітей та дружину. Сам свідок зареєстрований за адресою проживання своєї матері, однак з родиною він там ніколи не проживав. Свідок ОСОБА_8 також пояснив суду, що надавав матеріальну допомогу своїй тещі для сплати комунальних платежів, та оскільки були нормальні стосунки, будь-яких письмових розписок немає. Якби він знав що буде така ситуація, він би по іншому сплачував. Та і на сьогодні згоден нести витрати по оплаті комунальних послуг. Старша донька в 2009 році залишалась ночувати за спірною адресою, а два роки тому позивач забрала ключі від квартири, так як в жовтні 2015 року вони посварились через борги. Свідок ОСОБА_8 також підтвердив, що вселятись до спірної квартири вони не мали наміру, їм була потрібна лише реєстрація, оскільки діти мають бути соціально захищеними.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що є другом ОСОБА_8 та знайомий з позивачем, підтвердив, що родина ОСОБА_8 проживає в Совіньйоні в недобудованому будинку, де не має можливості здійснити реєстрацію місця проживання. При цьому свідок зазначив, що родина відповідача зі спірної квартири переїхала в зв’язку з конфліктами на побутовому грунті. Зі слів друзів знає, що вони давали гроші на ремонт та оплату комунальних послуг в спірній квартирі.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що є матір’ю свідка ОСОБА_8 та знає, що після одруження її син разом з дружиною почали жити за спірною адресою, де робили ремонт в туалеті та ванній, купили шкаф. Коли народилась старша донька позивач її доглядала, а свідок ОСОБА_8 надавав їй за це грошові кошти в сумі 150 доларів США. Потім жили на зйомній квартирі, тепер живуть в Совіньйоні. Речі, що подарували подружжю ОСОБА_8 на весіллі, залишились в спірній квартирі.

Таким чином, всі свідки підтвердили факт виникнення неприязнених стосунків між сторонами. Тому суд вважає встановленими поважні причини непроживання сім'ї відповідача в спірній квартирі.

Свої позовні вимоги сторона позивача обґрунтовує положеннями ст. 405 ЦК України, частина перша якої визначає, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Частиною 2 ст. 405 ЦК України встановлено, що член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

При цьому суд зазначає, що відповідно до положень ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Суд вважає, що визнання відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житлом, призведе до порушення прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що також приймається судом до уваги при ухваленні рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також враховуючи інтереси дітей, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені, оскільки стороною позивача не доведена наявність порушень її прав фактом реєстрації відповідачів за спірною адресою та, крім того, судом встановлено, що відповідач зі своєю родиною переїхала з спірної квартири в наслідок існуючих конфліктних відносин, що суд розцінює як поважну причину не проживання за вказаною адресою.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 206, 263-265, 274-279, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 15, 405 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_2), яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа – Київська районна адміністрація Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26303241, місце знаходження: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 9), про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня одержання копії рішення шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення суду складено 08.11.2018 року.

Суддя Васильків О. В.