Рішення № 77699242, 29.10.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/134/18

2/467/115/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Догарєвої І.О.,

при секретарі судового засідання - Фесенко К.В.,

за участю сторін:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка Миколаївської області цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вісла» про визнання договору оренди землі припиненим, визнання додаткового договору недійсним -

в с т а н о в и в:

06 лютого 2018 року позивач звернулася до Арбузинського районного суду Миколаївської області з позовом про визнання договору оренди землі припиненим, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-МК №019351 від 29 грудня 2001 року йому належить земельна ділянка площею 8,89 га на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після розпаювання земельна ділянка оброблялася колгоспом «Жовтневі сходи», після ліквідації колгоспу на підставі усної домовленості земельну ділянку стала обробляти ТОВ «Агрофірма Вісла», при цьому однією з умов домовленості було те, що за вимогою позивача, висловленою після збору урожаю, земельна ділянка має бути негайно повернута йому відповідачем. В 2016 році позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки, проте йому в усному порядку було відмовлено з посиланням на укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2006 року. На вимогу позивача йому було надано копію договору оренди землі, укладеного 20 жовтня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Вісла» та зареєстрованого Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсів» у книзі державної реєстрації договорів оренди за №040800500017 від 16 січня 2008 року, та копію додаткового договору №454 від 07 жовтня 2007 року, зареєстрованого Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсів» за №040700500506 21 листопада 2007 року. Термін дії договору оренди землі, укладеного 20 жовтня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Вісла» сплинув 16 січня 2018 року. Додатковий договір, на твердження позивача, він не укладав та не підписував в зв’язку з чим просить визнати основний договір припиненим.

08 лютого 2018 року провадження у справі відкрите, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

02 березня 2018 року судом отримано відзив ТОВ «Агрофірма Вісла» від 26 лютого 2018 року, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що дійсно, позивачу належить земельна ділянка площею 8,89 га на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. 20 жовтня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Вісла» укладено договір

оренди даної земельної ділянки строком на 10 років, договір зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди за №040800500017 від 16 січня 2008 року. 18 серпня 2008 року між ТОВ «Агрофірма Вісла» та відповідачем зареєстровано додатковий договір до вказаного договору оренди землі, яким збільшено термін дії договору з 10 років на 25 років, збільшено розмір орендної плати до 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Додатковий договір зареєстровано за №040800500090 від 15 вересня 2008 року. При цьому позивачу було відомо про укладення договору оренди та додаткового договору, про що свідчить факт отримання позивачем орендної плати за весь період дії договору, крім того позивачем 04 грудня 2013 року особисто підписано акт підтвердження особи орендодавця, згідно до якого йому відомо зміст договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 16 січня 2008 року за №040800500017 та відомо, що даний договір укладений на 25 років. Відтак, оскільки договір оренди та додатковий договір до нього укладені та зареєстровані у визначеному законодавством порядку, підстави для його припинення відсутні.

Ухвалою від 27 березня 2018 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, зобов’язано Відділ в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області та ТОВ «Агрофірма Вісла» надати Арбузинському районному суду Миколаївської області оригінали договору оренди землі, укладеного 20 жовтня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Вісла» та зареєстрованого Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» у книзі державної реєстрації договорів оренди за №040800500017 від 16 січня 2008 року та додаткового договору №454 від 07 жовтня 2007 року, зареєстрованого Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №040700500506 від 21 листопада 2007 року, а також всі наявні додатки до даного договору оренди.

На виконання ухвали суду надано Відділом в Арбузинському районі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області оригінал договору оренди землі, укладеного 20 жовтня 2006 року між сторонами та зареєстрованого за №040800500017 від 16 січня 2008 року, акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 20 жовтня 2006 року, додатковий договір №365 до договору оренди землі №454 від 29/05 2006 року без відмітки про його державну реєстрацію.

Відповідачем надано оригінал договору оренди землі, укладеного 20 жовтня 2006 року між сторонами та зареєстрованого за №040800500017 від 16 січня 2008 року, додатковий договір №365 до договору оренди землі №454 від 29/05 2006 року з відміткою про його державну реєстрацію 15 вересня 2008 року за №040800500090.

26 квітня 2018 року за клопотанням представника позивача у справі призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлено наступні питання:

-чи виконано підпис на другому примірнику додаткового договору №365 від 18 серпня 2008 року до договору оренди землі №454 від 29 травня 2006 року, зареєстрованого Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №040800500090 15 вересня 2008 року ОСОБА_1.

-чи виконано підпис на третьому примірнику додаткового договору №365 від 18 серпня 2008 року до договору оренди землі №454 від 29 травня 2006 року, зареєстрованого Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №040800500090 15 вересня 2008 року ОСОБА_1.

За клопотанням представника відповідача на вирішення експерта поставлено питання:

-чи виконано підпис в акті підтвердження особи орендодавця по договору оренди земельної ділянки від 04 грудня 2013 року в графі «підпис орендодавця» особисто ОСОБА_1.

Провадження у справі зупинене.

09 серпня 2018 року провадження у справі поновлене в зв’язку з надходженням висновку експерта.

04 вересня 2018 року до суду надійшла заява представника позивача, в якій він реалізував право позивача, змінив позовні вимоги та просив:

визнати недійсним додатковий договір №454 від 07 жовтня 2007 року, зареєстрований Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсів» за №040700500506 21 листопада 2007 року;

визнати припиненим договір оренди землі, укладений 20 жовтня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Вісла» та зареєстрований Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсів» у книзі державної реєстрації договорів оренди за №040800500017 від 16 січня 2008 року.

В підготовчому судовому засіданні 06 вересня 2018 року змінені позовні вимоги прийняті до розгляду, відповідачу наданий термін для підготовки заперечень.

В підготовчому судовому засіданні 21 вересня 2018 року представник позивача знов змінив позовні вимоги, посилаючись на помилкове зазначення номеру та дати додаткового договору у попередній заяві та просив:

визнати недійсним додатковий договір №365 від 18 серпня 2008 року до договору оренди землі №454 від 29 травня 2006 року, зареєстрованого Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №040800500090 15 вересня 2008 року;

визнати припиненим договір оренди землі, укладений 20 жовтня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Вісла» та зареєстрований Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсів» у книзі державної реєстрації договорів оренди за №040800500017 від 16 січня 2008 року.

Змінені позовні вимоги прийняті судом до розгляду, відповідачу наданий термін для підготовки заперечень в порядку, визначеному ч.3 ст.199 ЦПК України.

У відзиві на уточнену позовну заяву, що надійшов до суду 08 жовтня 2018 року, представник відповідача ОСОБА_3 просила застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 про визнання додаткового договору недійсним наслідки пропущення строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 сам передав земельну ділянку в користування ТОВ «Агрофірма Вісла», отримував від ТОВ «Агрофірма Вісла» орендну плату та 04 грудня 2013 року власноручно підписав Акт підтвердження особи орендодавця, яким підтвердив факт обізнаності з умовами укладеного договору оренди, в зв’язку з чим просила відмовити в задоволенні позову.

08 жовтня 2018 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги з урахуванням внесених змін підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позові, так як висновком експерта встановлено, що додатковий договір №365 від 18 серпня 2008 року ОСОБА_1 не підписував, а основний договір оренди припинив свою дію внаслідок закінчення строку на який він укладався. Щодо застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності, вважає, що такий строк позивачем не пропущений, оскільки позивач не підписував ані договору оренди від 20 жовтня 2006 року, ані додатковий договір до нього, та позивачу до 2016 року не було відомо про їх існування та умови визначені цими договорами, зокрема, щодо терміну дії договору. Акт підтвердження особи від 04 грудня 2013 року ОСОБА_1 дійсно підписував, але підписував він насправді пустий бланк тоді, коли прийшов отримувати орендну плату до ТОВ «Агрофірма Вісла» та працівники відповідача пояснили, що такий документ необхідний лише для отримання грошових коштів. Відтак, представник позивача вважав, що позивач звернувся з позовними вимогами в межах встановленого законодавством строку позовної давності та просив позовні вимоги задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ТОВ «Агрофірма Вісла» ОСОБА_3 в судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити, застосувавши наслідки пропуску позивачем позовної давності з підстав, зазначених у заявах відповідача по суті справи.

Вислухавши доводи сторін та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія І-МК №019351, виданого 29 грудня 2001 року, належить земельна ділянка площею

8,89 га на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. № 3).

20 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Агрофірма Вісла» (Орендар) укладено договір оренди землі без номера, зареєстрований Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №04080050017 від 16 січня 2008 року (а.с.44-45 третій примірник, 49-50 другий примірник). За умовами, визначеними у п.1 даного договору, предметом договору є те, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адмінмежах Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. Об’єктом оренди за даним договором є земельна ділянка площею 8,89 га.

Відповідно до п.8 договору оренди землі, даний договір укладено на 10 років.

Вимога щодо визнання недійсним договору оренди позивачем не заявлялась.

В матеріалах справи наявний додатковий договір №365 до договору оренди землі №454 від 29 травня 2006 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Агрофірма Вісла» (Орендар) від 18 серпня 2008 року, що був зареєстрований Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №040800500090 від 15 вересня 2008 року (а.с.47 третій примірник, а.с.51 другий примірник). Даним додатковим договором п.8 договору оренди землі викладений в новій редакції, строк дії договору оренди землі визначений 25 років.

Належність даного додаткового договору до спірного договору оренди землі від 20 жовтня 2006 року без номера, зареєстрованого Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №04080050017 від 16 січня 2008 року визнана сторонами, суду не надано відомостей про наявність у позивача іншої земельної ділянки або укладення іншого договору оренди земельної ділянки між сторонами, відтак судом визнається, що додатковий договір №365 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Агрофірма Вісла» (Орендар) від 18 серпня 2008 року стосується зміни умов саме спірного договору оренди.

Згідно висновку №18-571-572-573 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 30 липня 2018 року, підпис на другому та третьому примірнику додаткового договору №365 до договору оренди землі №454 від 29 травня 2006 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Агрофірма Вісла» (Орендар) від 18 серпня 2008 року виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 627, ч.1 ст. 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов’язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно до ст.ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При цьому підписи сторін є одним із обов'язкових реквізитів договору, які саме повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Позивач ОСОБА_1 не підписував додаткового договору №365 від 18 серпня 2008 року, даний договір укладений та зареєстрований без волевиявлення ОСОБА_1, що суперечить вимогам ч.3 ст. 203 ЦК України, і може бути підставою для визнання даного договору недійсним.

Проте представником відповідача ОСОБА_3 заявлено про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 наслідків пропуску строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Такий же висновок застосування норм права викладено в постанові Верховного суду України від 22 лютого 2017 року в справі № 6-17цс17.

На доведення того, що позивач був обізнаний щодо факту укладення та реєстрації договору оренди землі між сторонами та додаткового договору, а також щодо істотних умов договору оренди, відповідачем надано: довідку-розрахунок нарахування орендної плати по договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 від 28 серпня 2018 року (а.с.181), видатковий касовий ордер від 23 вересня 2014 року та відомість на виплату грошей за вересень 2014 року (а.с.182,183-184), видатковий касовий ордер від 16 листопада 2015 року та відомість на виплату грошей за листопад 2015 року (а.с.185,186), видатковий касовий ордер від 02 листопада 2016 року та відомість на виплату грошей за листопад 2016 року (а.с.187,188). Факт отримання орендної плати позивачем за весь період дії договору оренди землі та відсутність спору щодо її розміру сторонами визнано.

Крім того, з зазначених відомостей на виплату грошей встановлено, що підставою для виплати орендної плати ТОВ «Агрофірма Вісла» зазначено договір з реєстраційним номером №04080050017 та додатковий договір з реєстраційним номером №040800500090, відтак, факт

укладення та реєстрації спірних договору та додаткового договору відповідачем не приховувався та у позивача була можливість при отриманні орендної плати щонайменше з вересня 2014 року дізнатись про порушення своїх прав.

Також відповідачем надано Акт підтвердження особи орендодавця від 04 грудня 2013 року, який містить твердження про те, що ОСОБА_1 зміст спірного договору оренди землі, зокрема, щодо строку дії даного договору 25 років, відомий, вказаний договір ним підписаний власноручно, один оригінальний примірник договору переданий йому як орендодавцеві земельної ділянки (а.с.103).

Згідно висновку №18-571-572-573 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 30 липня 2018 року, підпис на Акт підтвердження особи орендодавця від 04 грудня 2013 рокувиконано ОСОБА_1.

Відтак, суд вважає доведеним, що принаймні з 04 грудня 2013 року позивачу доведено до відома про факт укладення та реєстрації спірного договору оренди землі щодо належної йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія І-МК №019351, виданого 29 грудня 2001 року земельної ділянки, строку його дії та розміру орендної плату, яку він отримував. Відтак, починаючи з 04 грудня 2013 року позивач мав можливість та був зобов’язаний довідатись про стан своїх майнових прав та їх порушення.

Суд відхиляє доводи представника позивача щодо підписання ОСОБА_1 не заповненого бланку Акту встановлення особи орендодавця, оскільки даний факт не підтверджений жодним доказом.

Також суд відхиляє доводи представника позивача щодо відсутності в Акті встановлення особи орендодавця відомостей про укладення саме додаткового договору до договору оренди землі, яким умови щодо строку оренди змінені, оскільки вказаний акт містить посилання на договір оренди землі зареєстрований за №04080050017 від 16 січня 2008 року і даного посилання достатньо з огляду на те, що додатковий договір згідно п.2 цього додаткового договору є невід’ємною частиною Договору оренди землі з моменту його державної реєстрації та в Акті відображено умови основного договору з урахуванням змін.

До суду позивач звернувся 06 лютого 2018 року, отже, на підставі викладеного, суд зробив висновок, що позивачем пропущено визначений ст.257 ЦК України строк позовної давності і на цій підставі у задоволенні позовних вимог про визнання додаткового договору недійсним суд відмовляє.

Щодо позовних вимог про визнання договору оренди землі припиненим суд зазначає наступне.

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов’язки за договором.

Відповідно до п.43 договору оренди землі без номера від 20 жовтня 2006 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний договір зареєстрований Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №04080050017 від 16 січня 2008 року.

Строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тобто, в даному випадку, з моменту державної реєстрації спірного договору 16 січня 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договором оренди землі без номера від 20 жовтня 2006 року, що зареєстрований Миколаївською міжрегіональною філією №5 ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №04080050017 від 16 січня 2008 року визначено строк дії даного договору 10 років. В подальшому строк дії договору збільшено до 25 років додатковим договором №365 від 18 серпня 2008 року, що був зареєстрований за №040800500090 від 15 вересня 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Оскільки суд зробив висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання додаткового договору недійсним в зв’язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відтак, з урахуванням змін, строк дії спірного договору оренди землі складає 25 років та на момент розгляду справи даний строк не закінчився. Отже, підстави для визнання Договору оренди землі без номера від 20 жовтня 2006 року, зареєстрованого за №04080050017 від 16 січня 2008 року припиненим відсутні та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідачем не надано відомостей про понесені судові витрати та не заявлено вимог про їх відшкодування.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вісла» про визнання договору оренди землі припиненим, визнання додаткового договору недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 07 листопада 2018 року.

Суддя Арбузинського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_4