Постанова № 77695988, 06.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1147/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Бенедик А.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 (повний текст складено 24.05.2018) суддя І інстанції Соколов В.М. по справі № 818/1147/18

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича

про визнання протиправною бездіяьності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач/ОСОБА_1) звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (в подальшому - уповноважена особа Фонду), що полягає у невключені даних про нього до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договорам банківського вкладу "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів в кінці строку) №980-019-000214998 від 01.04.2016 та "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) №980-019-000216277 від 05.04.2016 на суму 122 696 грн. 51 коп., зобов'явши включити такі дані до переліку вкладників, подавши його до Виконавчої дирекції Фонду для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

В обґрунтування свої позовних вимог вказував на існуючі між ним та ПАТ "Банк Михайлівський" договір банківського рахунку від 01.04.2016 № 980-019-000002253, а ткож договори "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) №980-019-000214998 від 01.04.2016 та №980-019-000216277 від 05.04.2016, укладені з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр». Стверджував про наявність коштів на своєму рахунку станом на 19.05.2016, що свідчить про наявність підстав для включення його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, що полягає у невключені даних про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договорам банківського вкладу "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів в кінці строку) №980-019-000214998 від 01.04.2016 та "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) №980-019-000216277 від 05.04.2016 на суму 122 696 грн. 51 коп. (сто двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто шість грн. 51 коп.). Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича включити дані про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договорам банківського вкладу "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів в кінці строку) №980-019-000214998 від 01.04.2016 та "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) № 980-019-000216277 від 05.04.2016 стосовно гарантованої суми у розмірі 122 696 грн. 51 коп. (сто двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто шість грн. 51 коп.) та подати вказаний перелік до Виконавчої дирекції Фонду для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Відповідач, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський", не погодився з таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу з вимогами про його скасування та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на ту обставину, що сума коштів, яка обліковувалась на поточному рахунку позивача на кінець дня 19.05.2016, була отримана на умовах договору, укладеного між позивачем та фінансовою компанією ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», а не на умовах договору банківського рахунку чи банківського вкладу. Виходячи з цих обставин відповідач стверджує, що позивач не є вкладником проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" не мають відношення до вкладу. Крім того, на думку відповідача, правочин з перерахування (повернення позики) коштів позивачу, є нікчемним відповідно до положень частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає про необгрунтованість її доводів, оскільки на момент прийняття рішення про ліквідацію банку ПАТ «Михайлівський» на банківському рахунку ОСОБА_1 перебували кошти у розмірі 122696,51 грн., які у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мають бути відшкодовані Фондом у повному обсязі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, неяку сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції, які про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду було встановлено, що 01.04.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір банківського рахунку від 01.04.2016 № 980-019-000002253 «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту). Згідно умов договору (а.с. 16) банк по ініціативі клієнта відкриває на ім'я клієнта поточний рахунок № 26202531152901 для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів (п.1 зазначеного договору).

Одночасно позивачем було укладено з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» договір від 01.04.2016 «Суперкапітал» (інвестиційний) (з виплатою процентів в кінці строку) № 980-019-000214998, відповідно до умов якого позивачем зі свого поточного рахунку було перераховано 75000 грн. на рахунок ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», відкритий в АБ «Укргазбанк». Внесення коштів підтверджується квитанцією про здійснення касової операції № QS 175301 від 01.04.2016 (а.с.17).

Аналогічний договір був укладений позивачем 05.04.2016, тип договору "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно), № 980-019-000216277 (а.с.18). Згідно до умов цього договору позивачем зі свого поточного рахунку №26202531152901 було перераховано 45000 грн. на рахунок ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" № 10026019001001, відкритий в АБ «Укргазбанк». Внесення коштів підтверджується квитанцією про здійснення касової операції №QS753501 від 05.04.2016 (а.с.19).

Відповідно до умов Договорів № 980-019-000214998 та № 980-019-000216277 (пункти 1.2) ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» повертає грошові кошти у безготівковій формі та сплачує відсотки у безготівковій формі позивачу на рахунок № 26202531152901 у ПАТ «Банк Михайлівський», що і було здійснено 19.05.2016, на підтвердження чого було надані довідки про стан рахунку №26202531152901 від 02.09.2016 та від 15.09.2016 (а.с.20-21), у яких вказана сума вихідного залишку у розмірі 122 696 грн. 51 коп.

На підставі рішення правління Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.

У зв'язку з цим розпочались виплати гарантованої суми вкладникам, але позивача не було включено до списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, хоча він 09.08.2016 та 22.11.2016 звертався до Уповноваженої особи Фонду із заявою про задоволення вимог кредитора щодо повернення коштів з рахунків, відкритих в ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 22, 23, 24).

Зокрема, у листі-відповіді №3Г1/1887/1 від 02.09.2016 (а.с.25) представником ПАТ «Банк Михайлівський» позивача було проінформовано про те, що 19.05.2016 від ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на поточний рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» було зараховано кошти, проте такі правочини визнаються нікчемними. Крім того, позивача повідомлено, що про нікчемність правочинів, а тому на них не розповсюджується Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.26,27).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що кошти, які надійшли від ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на поточні рахунки позивача, у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є грошовим вкладом, які були в наявності на момент прийняття рішення про ліквідацію банку. За висновком суду відповідачем не доведено наявність підстав для невключення даних про рахунок позивача до переліку рахунків ПАТ «Михайлівський», за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктом 4 ч.1 ст.2 наведеного закону визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Частиною 2 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Згідно з ч.4 ст.26 зазначеного Закону Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В силу вимог ч.ч.1-3 ст.27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, формується за структурою, визначеною додатком 4 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 № 14 (в подальшому - Положення), та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків (п. 5 розділу II Положення).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що кошти позивачу надійшли від ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" на умовах укладеного між ними договору, а тому позивач не є вкладником банку, а тому відсутні підстави для внесення його даних до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

На спростування таких доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (частини перша, друга статті 1066 Цивільного кодексу України).

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 Цивільного кодексу України).

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша, друга статті 1068 Цивільного кодексу України).

У цій справі встановлено, що до запровадження тимчасової адміністрації банку позивач уклав з ним договір банківського рахунку, на підставі якого йому відкрито розрахунковий рахунок, на який 19 травня 2016 року було зараховано кошти, що надійшли від ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" (на виконання договорів (з виплатою процентів щомісячно) від 1 та 5 квітня 2016 року). Зазначені кошти на час прийняття рішення про ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" теж перебували на розрахунковому рахунку позивача в цьому банку, що давало йому право на отримання відшкодування за рахунок Фонду.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на договір, укладений між ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" та позивачем, який за своєю суттю є договором позики. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що кредитором у цих договірних відносинах виступає саме позивач, який, у відповідності до умов договору та вимог ст. 1049 ЦК України, отримав повернуті ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" кошти на свій рахунок до прийняття рішення про ліквідацію банку. Відповідно правовідносини між позивачем та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" не впливають на визначення позивачем вкладником ПАТ "Банк Михайлівський", який з 19.05.2016 мав кошти на власному поточному рахунку у цьому банку.

Перевіряючи доводи відповідача про нікчемність правочину, за результатами якого були зараховані 19.05.2016 грошові кошти на рахунок позивача, колегія суддів виходить з вимог ч.ч. 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо здійснення Фондом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч.3 ст.38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

В силу вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами країни.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що між ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2, згідно з яким на користь ПАТ «Банк Михайлівський» відступлено права вимоги, належні ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та юридичними особами, що, за твердженням відповідача, відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами.

Водночас, наведений договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2 стосується відступлення права вимоги за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ «КІЦ» та юридичними особами, у той час коли у межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено договір, який предметно відноситься до договору позики, де кредитором виступає позивач, а не ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр". Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" договору відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2 не міг вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій.

Щодо тверджень уповноваженої особи про те, що спірні операції на рахунку позивача збільшили обсяг гарантованої Фондом суми грошових коштів, оскільки останні здійснені у період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами, а тому з укладенням такого договору було завдано шкоди державі.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» обмеження. Протилежного відповідачем не доведено. Отже, постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Також, п. 3 постанови Правління Національного банку України від 27.04.2016 №295/БТ передбачено погодження графіку погашення небанківськими установами коштів, залучених від фізичних осіб, зокрема і ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр". Зазначене свідчить, що операції з переказу коштів на рахунок позивача, які мали місце 19.05.2016, здійснені на виконання постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами, а не на їх порушення.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (надалі - Інструкція №22).

Відповідно до п.1.4 гл.1 Інструкції №22 розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень, і строків їх подання до банку.

Оскільки ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, операції по перерахунку коштів на рахунок позивача є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

Відповідно до п.5.4.3. договорів № 980-019-000216277 від 05.04.2016 та №980-019-000214998 від 01.04.2016, а також оплату процентів по договору №980-019-000214998 від 01.04.2016 ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» мав право на дострокове повернення коштів позивачу в будь-який момент дії договору.

За таких підстав, у відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемними транзакцій (операцій) щодо перерахунку коштів з рахунку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на рахунок позивача.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.07.2018 у справі №826/1476/15, згідно якої банк, здійснюючи операції з перерахування коштів, не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами. банку.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Зважаючи на встановлені в цій справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що посилання відповідача на положення пунктів 7-9 частини третьої статті 38 закону № 4452-VI та на положення статей 215 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для визнання зазначеної вище транзакції нікчемною, є необґрунтованими.

Окремо необхідно підкреслити, що метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами апеляційної скарги, при укладенні договору від 01.04.2016 № 980-019-000002253 «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) позивачем не отримано жодних переваг від ПАТ «Михайлівський», оскільки банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти як вклад у банку.

Вищевикладені висновки узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 910/14681/17, від 30.05.2018 року у справі № 910/23036/16, від 23.10.2018 у справі №804/6992/15.

Також безпідставними визнаються посилання апелянта на проведення певними особами Банку грошових проводок без підтвердження їх грошовими коштами, оскільки зазначені грошові кошти були зараховані на рахунок позивача, а тому останній не може нести відповідальності за порушення фінансової дисципліни з боку працівників Банку.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним не було допущено протиправну бездіяльність, оскільки Уповноваженою особою вчинялись дії щодо перевірки правочинів, передбачені законодавством та визначені підзаконними нормативними актами.

Разом з тим, проведення відповідачем відповідних дій з перевірки правочинів, не спростовує допущення протиправної бездіяльності, яка полягала у невключенні позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Уповноважена особа, дійсно, наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити, перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину.

Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заявника апеляційної скарги щодо нікчемності договору банківського вкладу, як такого, що мав на меті штучне створення умов для отримання коштів від Фонду, оскільки на час укладання договору та здійснення транзакцій, згідно його умов, сторони не знали та не могли знати про прийняття у майбутньому рішення про ліквідацію банку та введення у ньому тимчасової адміністрації.

Також, необхідно зауважити, що перераховані ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» кошти на поточний рахунок позивача, перейшли у його власність.

В розумінні ст. 177 ЦК України, грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст. 41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицію Європейського суду з прав людини, викладеної в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України». Зокрема, судом було зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У розумінні ст. 177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., практики ЄСПЛ та ст. 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку колегії суддів, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.

В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору. Неправомірна бездіяльність відповідача призвела до того, що позивач був позбавлений власності, а саме, право на 122696,51 грн., які було передані банку відповідно до договору від 01.04.2016 № 980-019-000002253 «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що право позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з тим, положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Тому, належним способом захисту права позивача в такому разі є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Крім цього, суд першої інстанції помилково ідентифікував договори з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» як договори банківського вкладу «Суперкапітал» (інвестиційний) з виплатою процентів в кінці строку, дані про які необхідно включити до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду. Адже, як було встановлено в ході судового розгляду, відносини між позивачем та ПАБ «Банк Михайлівський» базуються на договорі банківського рахунку від 01.04.2016 № 980-019-000002253 «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту), згідно умов якого (а.с. 16) банк по ініціативі клієнта відкриває на ім'я клієнта поточний рахунок № 26202531152901 для зберігання грошей та здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів.

Також, суд першої інстанції не звернув увагу на передчасність заявлених вимог про зобов'язання відповідача подати відповідні доповнення до переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом, до Виконавчої дирекції Фонду для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за рахунок коштів Фонду. Адже, нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами визначено чітку послідовність (алгоритм) дій по відшкодуванню вкладів фізичних осіб. Зокрема, стадія формування уповноваженою особою Фонду (відповідачем) доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (п. 5 розділу II Положення) відокремлена від стадії складення змін та доповнень до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом ( п. 3 розділу III Положення). В той же час обов'язок Уповноваженої особи Фонду надати до Фонду доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення, є наслідком формування відповідачем такого доповнення до переліку рахунків. Колегія суддів вважає, що ствердження позивача про існування спору щодо відмови відповідача у подані до Виконавчої дирекції Фонду доповнень до переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, є передчасними, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи. Як наслідок, підстав для задоволення відповідних позовних вимог у справі немає.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Враховуючи правила ст. 139 КАС України та результати апеляційного перегляду судового рішення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посадовою особою якого є відповідач, підлягають стягненню на користь позивача 704,80 грн. сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 326, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Михайлівський» задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 818/1147/18 скасувати, прийнявши нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Михайлівський» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо не включення інформації про вкладника ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерного товариства "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" включити інформацію про вкладника ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які дають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерного товариства "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 122696 (сто двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто шість) грн. 51 коп.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (42335, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. ГуцалСудді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 08.11.2018.