Рішення № 77695778, 23.10.2018, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/600/18

Провадження № 2/355/401/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Литвиненко О.Л.

за участю секретаря Лунгул Т.А., Котенко Л.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Баришівка Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В :

Київський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 25.06.2009 року між ОСОБА_5 та Київським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі було укладено кредитний договір № 1063, згідно якого сім»я отримала кошти в сумі 100 000 гривень для будівництва житлового будинку загальною площею 116,13 кв.м. на строк 10 років у смт. Баришівка по провулку Райдужному, 12 Київської області. Кредит в розмірі 100 000 гривень ОСОБА_5 отримав по платіжних дорученнях № 70 від 25.06.2009 року та № 103 від 03.09.2009 року шляхом перерахування на його особовий рахунок в АТ «Індекс-Банк» в сумі 25 000 гривень та 75 000 гривень. За одержані кошти ОСОБА_5 придбав будівельні матеріали на загальну суму 100 000 гривень, що підтверджується звітами про використання кредитних коштів від 31.07.2009 року та 03.09.2009 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. П.8.4 вказаного кредитного договору № 1063 від 25.06.2009 року передбачає, що у разі смерті позичальника права та обов»язки згідно цього договору переходять до його повнолітніх спадкоємців. ОСОБА_4 як член сім»ї ОСОБА_5 надала Київському обласному Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі письмову заяву-згоду про взяття на себе відповідальності за кредитним договором № 1063 своїм майном і грошовими доходами, яка завірена підписом секретаря Дернівської сільської ради, що прирівнюється до нотаріального підпису. Дану заяву позивач вважає підставою визнати ОСОБА_4 боржником у відносинах з відповідачем Київським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі. Позивач вважає, що дана заява-згода ОСОБА_4 містить ознаки договору поруки. Після смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_4 відповідно до п. 1.3 кредитного договору почала виконувати зобов»язання свого покійного чоловіка і внесла на рахунок фонду ІНФОРМАЦІЯ_1 суму 576 гривень як повернення кредиту, 06.10.2009 року суму 357 гривень 53 копійки та 03.02.2010 року суму 567 гривень 12 копійок як відсотки за користування кредитом. В подальшому ОСОБА_4 припинила виконання зобов»язання за вказаним кредитним договором № 1063 від 25.06.2009 року. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 20.12.2010 року було визнано ОСОБА_4 боржником за кредитним договором від 25.06.2009 року, укладеним з Київським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 16 269 гривень 00 копійок. Позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_4повинна була сплачувати платежі по тілу кредиту та відсотки за користування кредитом, але оплати надходили лише по рішенню суду. На протязі шести років позивач неодноразово повідомляв ОСОБА_4 про необхідність погашення кредиту, але кредит не погашено. У зв»язку із порушенням зобов»язань за вказаним кредитним договором відповідачка ОСОБА_4 станом на 23 квітня 2018 року має перед позивачем заборгованість в сумі 173 880 гривень, яка складається із боргу по сплаті кредиту - 86 835 гривень, по сплаті відсотків за користуванням ним - 19 463 гривні 58 копійок, штрафні санкції - 67 582 гривні 05 копійок. В заявленому позові просить визнати ОСОБА_4 боржником за кредитним договором № 1063 від 25.06.2009 року, стягнути з відповідачки на користь позивача кошти в сумі 173 880 гривень та судові витрати в сумі 2 608 гривень 21 копійку.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлений позов, просила його задоволити. На підтримання заявленого позову пояснила суду, що в 2009 році чоловіку відповідачки ОСОБА_5 було надано пільговий кредит в сумі 100 000 гривень для будівництва житлового будинку в смт. Баришівка. Згоду на отримання даного кредиту ОСОБА_5 дала його дружина ОСОБА_4. В 2009 році ОСОБА_5 помер. Відповідно до умов кредитного договору № 1063 у разі смерті позичальника його права та обов»язки переходять до повнолітніх спадкоємців, в даній справі саме до відповідачки ОСОБА_4. По рішенню Баришівського районного суду ОСОБА_4 було визнано боржником за кредитним договором з позивачем від 25.06.2009 року та стягнуто з неї 16 269 гривень. Дані кошти відповідачка сплачувала через виконавчу службу, а борг по кредиту після смерті чоловіка не погашала. Лише сплатила тричі незначні суми в 2009 та 2010 році. Вважає відповідачку боржником по суті по даному кредитному договору. Неодноразово відповідачку попереджали про необхідність погашення боргу, але борг не погашений, заборгованість становить 173 880 гривень, яка складається з боргу по сплаті кредиту - 86 835 гривень, по сплаті відсотків за користування ним - 19 463 гривні 58 копійок, штрафні санкції - 67 582 гривні 05 копійок, які просить стягнути та задоволити заявлений позов.

Представник відповідачки ОСОБА_2 заявлений позов не визнала та пояснила суду, що відповідачка ОСОБА_4 по рішенню Баришівського районного суду від 20.12.2010 року уже визнана боржником по кредитному договору № 1063 та з неї стягнуто кошти. Заявлена сума боргу немає відповідного розрахунку як по тілу кредиту, так і по відсотках, а також заявлена наперед до закінчення дії кредитного договору.

Вважає, що для відповідачки зобов»язання по даному кредитному договору почали діяти з 14.02.2014 року. Перший платіж вона повинна була здійснити 05.04.2014 року, але оплат не було здійснено жодного разу. Позивач звернувся до суду із даним позовом лише 26.04.2018 року. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, який просила застосувати, про що подала відповідну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає заявлений позов не обгрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 лютого 2000 року Виконавчим комітетом Дернівської сільської ради Баришівського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 02.

15.06.2009 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про надання пільгового кредиту в сумі 100 000 гривень (.а.с16).

ОСОБА_4 03.06.2009 року подала до Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі заяву-згоду на участь своїм майном і грошовими доходами у виконанні зобов»язання за кредитом, наданим Фондом ОСОБА_5 і взяла на себе відповідальність по кредитній угоді на суму 100 000 гривень ( а.с. 13).

ОСОБА_5 15.06.2018 року звернувся до Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі із заявою про надання пільгового кредиту в сумі 100 000 гривень.

Після надання всіх необхідних документів 25.06.2009 року між ОСОБА_5 та Київським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі було укладено кредитний договір № 1063, згідно якого Фонд надав позичальнику ОСОБА_5 довгостроковий кредит на строк 10 років для будівництва житлового будинку загальною площею 116,13 кв.м. і надвірних господарських будівель в сумі 100 000 гривень під три відсотки річних ( а.с. 62-66).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов договору № 1063 від 25.06.2009 року, укладеного між ОСОБА_5 та Київським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі кредитні кошти в сумі 100 000 гривень ОСОБА_5 отримав по платіжних дорученнях № 70 від 25.06.2009 року та № 103 від 03.09.2009 року шляхом перерахування на його особовий рахунок в АТ «Індекс-Банк» в сумі 25 000 гривень та 75 000 гривень. Позивачем Київським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі умови кредитного договору № 1063 від 25.06.2009 року виконані.

За одержані кошти ОСОБА_5 придбав будівельні матеріали на загальну суму 100 000 гривень, що підтверджується звітами про використання кредитних коштів від 31.07.2009 року та 03.09.2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Зазначені встановлені судом обставини визнаються сторонами і не оспорюються.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору № 1063 від 25.06.2009 року даний крелит забезпечується всім належним майном ОСОБА_5 та майном повнолітніх членів його сім»ї, які дали згоду на участь у виконанні зобов»язань за кредитом.

Рішенням Баришівського районнного суду Київської області від 20.12.2013 року визнано ОСОБА_4 боржником за кредитним договором № 1063, укладеним з Київським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 25.06.2009 року та стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за даним кредитним договором в розмірі 16 269 гривень.

В заявленому позові, що розглядається, позивачем заявлена аналогічна позовна вимога про визнання ОСОБА_4 боржником за кредитним договором № 1063 від 25.06.2009 року. З приводу даної позовної вимоги уже є рішення суду, яке набрало законної сили. Повторне винесення рішення між тими самими сторонами, з тих самих підстав про визнання ОСОБА_6 боржником за кредитним договором № 1063 від 25.06.2009 року недопустиме. Тому дана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 УК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Згідно рішення Баришівського районного суду Київської області від 20 грудня 2013 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 18.02.2014 року ОСОБА_4 визнано боржником за кредитним договором, укладеним Київським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі від 25.06.2009 року № 1063.

Відповідно до п.2.6. кредитного договору, сума кредиту та відсотки за користування ним сплачуються на розрахунковий рахунок, щоквартально з дня видачі кредиту не пізніше 5-го числа місяця, що настає за звітним періодом, а за 4-й квартал - до 30 листопада звітного року.

Дане рішення суду про визнання ОСОБА_4 боржником по кредитному договору № 1063 від 25.06.2009 року вступило в законну силу 18.02.2014 року. На виконання вимог п.2.6. кредитного договору відповідачка ОСОБА_4 зобов»язана була внести черговий платіж по кредиту не пізніше 05.04.2014 року. З вказаного часу, й розпочався перебіг строку позовної давності, в межах якого позивач мав право звернутися до суду за захистом свого порушеного права, та який відповідно закінчився в квітні 2017 року.

Судом встановлено, що з часу підписання кредиту № 1063 до моменту винесення рішення Баришівського районнного суду Київської області від 20.12.2013 року про визнання ОСОБА_4 боржником за даним кредитним договором, так і після набрання законної сили вказаним судовим рішенням, відповідачка жодного разу не здійснювала платежів по тілу кредиту та відсотків за користування ним.

Посилання позивача на ту обставину, що відповідачкою ОСОБА_4 здійснювались платежі протягом 2009 та 2010 років не відповідають дійсності і на підтвердження даних обставин позивачем не надано жодного доказу, жодного платіжного документа. Платіж від 06.10.2009 року в сумі 357 гривень 53 копійки був здійснений ще за життя чоловіка відповідачки ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і в меморіальному ордері № 068, який наданий позивачем в якості письмового доказу, платником вказаного платежу зазначений саме ОСОБА_5, а не відповідачка ОСОБА_4. Платіж від 03.02.2010 року в сумі 567 гривень 12 копійок згідно меморіального ордеру № 042 здійснений також ОСОБА_5 ще при його житті. Доказів того, що даний платіж здійснено ОСОБА_4 особисто, в матеріалах справи немає і позивачем суду не надано. Також відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_4 особисто здійснювалась сплата по кредиту ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму 576 гривень в день смерті ОСОБА_5. Суду позивачем не надано навіть докази здійснення вказаних платежів хоча би самим ОСОБА_5.

Крім того в період з 2009 по 2010 роки відповідачка ОСОБА_4 не мала необхідності та обов»язку особисто здійснювати будь-які платежі по тілу кредиту, оскільки її визнано боржником за вказаним кредитним договором рішенням Баришівського районного суду Київської області від 20.12.2009 року, яке набрало законної сили 18.02.2014 року. До вказаної дати будь-яких підстав сплачувати заборгованість по кредиту у відповідачки не було.

Особисто з відповідачкою ОСОБА_4 кредитний договір № 1063 від 25.06.2009 року не підписувався та не укладався. На забезпечення виконання даного кредитного договору № 1063 від 25.06.2009 року з відповідачкою ОСОБА_4 договір поруки теж не укладався.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем не надано будь-яких доказів того що ОСОБА_4 з моменту визнання її боржником по кредитному договору та по даний час здійснювались будь-які виплати в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, та відсотків за користування кредитом. Тому правові наслідки порушення відповідачкою ОСОБА_4 умов договору № 1063 від 25.06.2009 року настали з моменту невиконання даного договору, а саме несплати чергового платежу по кредиту, починаючи з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Верховний Суд України у своїй постанові від 7 червня 2017 року у справі № 6-298цс17 висловив правову позицію, що відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову.Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До суду від відповідачки ОСОБА_4 надійшла заява про застосування строків

позовної давності по заявленому позову.

Позивач звернувся до суду з даним позовом лише в квітні 2018 року, таким чином пропустивши строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого права.

Так, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки згідно статті 257 ЦК України. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), і починається вона з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної І спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Верховний Суд України у своїй постанові від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16 дійшов правового висновку, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1063 від 25.06.2009 року, укладеного між Київським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_5, останнє погашення безпосередньо за наданим кредитом здійснено 22.12.2009 року в сумі 567 гривень, в день смерті ОСОБА_5.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 20 грудня 2013 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 18.02.2014 року ОСОБА_4 визнано боржником за кредитним договором, укладеним Київським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі від 25.06.2009 року № 1063.

Дане рішення суду про визнання ОСОБА_4 боржником по кредитному договору № 1063 від 25.06.2009 року вступило в законну силу 18.02.2014 року.

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

На виконання вимог п.2.6. кредитного договору відповідачка ОСОБА_4 зобов»язана була внести черговий платіж по кредиту не пізніше 05.04.2014 року. З вказаного часу, й розпочався перебіг строку позовної давності, в межах якого позивач мав право звернутися до суду за захистом свого порушеного права, та який відповідно закінчився в квітні 2017 року.

З урахуванням того, що відповідачкою ОСОБА_4 подано заяву про застосування строків позовної давності та з урахуванням того, що перебіг позовної давностісплинув у квітні 2017 року, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними доказами:

-копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 серія НОМЕР_1 ( а.с. 15);

-кредитним договором № 1063 від 25.06.2009 року, згідно якого ОСОБА_5 уклад кредитний договір № 1063 з Київським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі ( а.с. 62-64);

-копією платіжного доручення № 70 від 25.06.2009 року, згідно якого Київський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі перерахував ОСОБА_5 25 000 гривень ( а.са. 66);

-копією платіжного доручення № 103 від 03.09.2009 року, згідно якого Київський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі перерахував ОСОБА_5 75 000 гривень ( а.с. 67);

-рішенням Баришівського районнного суду Київської області від 20.12.20013 року, яким визнано ОСОБА_4 боржником за кредитним договором № 1063, укладеним з Київським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 25.06.2009 року та стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за даним кредитним договором в розмірі 16 269 гривень ( а.с. 78-84);

-іншими матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заявленого позову Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 137, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 257, 258, 261, 262, 266, 267, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 625, ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 30.10.2018.

Суддя Баришівського

районного суду О. Л. Литвиненко