Рішення № 77695491, 20.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2018 року №826/7725/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1.) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2017 року № 001096303 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 818 558,90 грн. (суд звертаэ увагу, що в прохальній частині позову помилково зазначено номер податкового повідомлення-рішення 0010971303).

Позов мотивовано тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем у зв'язку з неправильним застосуванням до позивача вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який не підлягає застосуванню щодо нього, що обґрунтовується тим, що у період, який перевірявся, ФОП ОСОБА_1 не проводив розрахункових операцій в розумінні статті 2 вказаного Закону, не застосовував реєстраторів розрахункових операцій, оскільки всі розрахунки з контрагентами проводив у безготівковій формі через банківські установи, тому його не може бути притягнуто до відповідальності за порушення вимог цього Закону.

На думку позивача, до відповідальності за відсутність Книги обліку і витрат за період 2014-2016 роки позивач може бути притягнутий виключно на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та борів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюю оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач у письмовому запереченні та його представник у судовому засіданні зазначили про необґрунтованість позовних вимог, просили відмовити в їх задоволенні, вказуючи на недотримання ФОП ОСОБА_1 законодавчо визначеного обов'язку щодо ведення Книги обліку доходів і витрат та внесення до неї записів, зокрема, щодо оприбуткування придбаного ним товару - бензину, щодо якого в ході перевірки було встановлено допущене позивачем пересортування.

Як вбачається з матеріалів справи, суб'єкт підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 з 01 березня 2002 року перебував на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ (Васильківське відділення), а з 27 грудня 2014 року перебуває на податковому обліку Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, є платником ПДВ, податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, ЄСВ, військового збору.

Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

Результати перевірки оформлені актом від 24 лютого 2017 року № 76/10-36-13-02/НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки у період, який перевірявся, позивач мав право здійснювати та здійснював такі види діяльності:

- оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами код ВЕД 46.71);

- надання в оренду вантажних автомобілів (код ВЕД 77.12).

Розрахунки з контрагентами у ході здійснення підприємницької діяльності позивач здійснював у безготівковій формі шляхом зарахування (списання) коштів на/з банківського рахунку суб'єкта господарської діяльності, тобто реєстратор розрахункових операцій не застосовував.

В пункті 2.6 Акту перевірки контролюючим органом встановлено факт пересорту ФОП ОСОБА_1 товару, а саме, що реалізований товар по безготівковій формі через розрахунковий рахунок за період з 14 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Реалізація вищевказаного товару, а саме бензину А 95, підтверджується первинними фінансово-господарськими документами і всі покупці отримали від ФОП ОСОБА_1 та оприбуткували у своєму бухгалтерському та податковому обліку цей товар, тоді як позивач на запит ГУ ДФС у Київській області щодо надання для перевірки Книги обліку доходів і витрат за період 2014-2016 роки, у якій було б зазначено та відображено оприбуткування вищевказаного товару (бензин А95) не надано.

Згідно з поясненнями ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з переходом на облік з Васильківської ОДПІ до Білоцерківської ОДПІ Книгу обліку доходів і витрат в Білоцерківській ОДПІ він не реєстрував. При тому, що згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності, а пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», встановлено обов'язок фізичних осіб - підприємців, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

У пункті 5 розділу ІІІ Акту перевірки контролюючий орган виклав висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зазначивши про реалізацію у 2014 році товару, що відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 409 279,45 грн.

Не погоджуючись у тому числі із таким висновком відповідача, позивач подав до ГУ ДФС у Київській області заперечення на Акт перевірки. При цьому щодо підстав та процедури проведення перевірки відповідач заперечень не висловив.

За результатами розгляду вказаного заперечення відповідач відхилив доводи позивача щодо необґрунтованості висновків, викладених в Акті перевірки, та на підставі цього Акту прийняв податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2017 року № 0010961303, у якому у зв'язку з порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосував до нього штрафні (фінансові) санкції в розмірі 818 558,90 грн.

Згідно з розрахунком до Акту перевірки штрафну (фінансову) санкцію обраховано у двократному розмірі вартості реалізованого товару, що відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару, а саме: 2 х 409 279,45 грн. = 818 558,90 грн.

Рішенням від 01 червня 2017 року № 7131/П/99-99-11-0201-14 Державна фіскальна служба України відмовила ФОП ОСОБА_1 у задоволенні його скарги від 12 квітня 2017 року на згадане податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішення позивач звернувся до суду з позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія цього Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

За змістом статті 2 цього Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Згідно з пунктом 12 статті 3 цього ж Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Розділ V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність лише за порушення вимог цього Закону»

Так, відповідно до статті 20 згаданого Закону України до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Однак, як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечувалося жодною зі сторін у справі, позивач при здійсненні підприємницької діяльності у період, який перевірявся, не застосовував реєстратор розрахункових операцій, оскільки усі розрахунки здійснював у безготівковій формі шляхом зарахування (списання) коштів на/з банківського рахунку суб'єкта господарської діяльності.

За наведених обставин суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ФОП ОСОБА_1 не здійснював у період, який перевірявся контролюючим органом, розрахункових операцій, а тому пункт 12 статті 3 цього Закону не підлягає застосуванню стосовно нього.

Відтак, висновок відповідача про порушення позивачем зазначеної правової норми є необґрунтованим, отже й необґрунтованим є застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення цієї правової норми з посиланням на статтю 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

Штрафна (фінансова санкція), встановлена статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» може бути застосована до суб'єкта господарювання лише у тому випадку, коли ця особа порушила норми згаданого Закону, що у ході перевірки відповідачем встановлено не було.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом Книги обліку доходів і витрат не є підставою для застосування до позивача штрафної (фінансової санкції), передбаченої статтею 20 вищевказаного Закону.

Що стосується відсутності у позивача під час перевірки Книги обліку доходів і витрат, обов'язок ведення якої встановлено законодавством, то необхідно заначити про наступне.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Відповідно до пункту 8 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481, Книга зберігається у самозайнятої особи протягом 3 років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.

У разі нереєстрації (неведення) Книги обліку доходів та витрат до фізичної особи - підприємця застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 121 Податкового кодексу України.

Так, згідно зі статтею 121 Податкового кодексу України порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Відповідно до пункту 121.1 цієї статті Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

За таких обставин оспорюване податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій) є протиправним та підлягає скасуванню судом, а . позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 8000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 923/з5 від 13 червня 2017 року.

Отже, на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із задоволенням позову стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись вимогами статей 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м.Київ, вул.Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 29 березня 2017 року № 0010961303.

3. Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області сплачений ним судовий збір в сумі 8000,00 (вісім тисяч гривень нуль коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко