Рішення № 77694595, 07.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 листопада 2018 року справа №826/6877/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Споживчий центр”)

до

Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі по тексту – відповідач)

про

визнання протиправним та скасування рішення відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 26 квітня 2017 року №13

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав неправомірності рішення відповідача “Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу” від 26 квітня 2017 року №13, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем всупереч мораторію на проведення заходів державного нагляду та контролю, а також відкриття справи про порушення без перевірки достовірності інформації та висновків про наявність порушення, повідомлені Виконкомом Фастівської міської ради. Окрім того, позивач зазначав, що він рекламу за вказаною відповідачем адресою не розповсюджує.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6877/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив про необґрунтованість позовних вимог, стверджуючи, що відповідач в установленому порядку порушив справу про порушення позивачем законодавства про рекламу та за результатами її розгляду правомірно прийняв рішення про накладення штрафу на позивача.

В судовому засіданні 09 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив повністю; відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позивача, представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

В рамках розгляду листа Фастівської міської ради від 30 січня 2017 року №06-22/423 про порушення позивачем законодавства про рекламу, відповідачем 28 лютого 2017 року направлено на ім’я ТОВ “Споживчий центр” вимогу №10-01-21/1081 про необхідність прибути до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та відповідно до вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” надати документи згідно переліку, в тому числі документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами.

14 березня 2017 року відповідачем отримано пояснення позивача від 10 березня 2017 року №160 з додатками, які не містили інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами.

Додатковою вимогою від 20 березня 2017 року №10-01-21/1491 відповідач повторно просив позивача надати інформацію, передбачену частиною другою статті 26 Закону України “Про рекламу”, а також повідомив про призначення розгляду справи на 30 березня 2017 року.

27 березня 2017 року відповідачем складено протокол про порушення законодавства про рекламу відносно ТОВ “Споживчий центр”, з ознаками порушення вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”.

27 березня 2017 року позивач направив відповідачеві пояснення №206, у яких також відсутня інформації щодо вартості розміщення реклами.

30 березня 2017 року відповідачем прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно позивача.

06 квітня 2017 року на адресу позивача направлено повторну вимогу від 04 квітня 2017 року №10-01-21/1885, в якій відповідач повторно просив надати інформацію, передбачену частиною другою статті 26 Закону України “Про рекламу”, а також повідомив про призначення розгляду справи на 26 квітня 2017 року.

21 квітня 2017 року позивач направив відповідачеві пояснення №269, у яких також відсутня інформації щодо вартості розміщення реклами.

26 квітня 2017 року відбулося засідання Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області стосовно справи про порушення законодавства про рекламу відносно позивача, яке оформлене протоколом від 26 квітня 2017 року, з рішенням внести на розгляд керівництву Головного управління попередні висновки та матеріали справи для прийняття рішення.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 26 квітня 2017 року №13 на позивача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 26 квітня 2017 року №13, позивачем подано відповідний адміністративний позов до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Отже, під час розгляду вищезазначеного спору суду необхідно дослідити наявність в діях позивача порушення законодавства про рекламу, за яке відповідачем прийнято оскаржуване рішення, а також правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, визначає Закон України “Про рекламу”.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону України “Про рекламу” контроль за дотриманням законодавства України про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов’язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Статтею 27 Закону України “Про рекламу” передбачено відповідальність за порушення законодавства про рекламу.

Частиною першою статті 27 Закону України “Про рекламу” передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини шостої статті 27 Закону України “Про рекламу” за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №667 (далі по тексту – Положення №667), Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику зокрема у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Відповідно до пункту 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Положенням про Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, затвердженим наказом Держпродспоживслужби від 25 лютого 2016 року №13, встановлено, що державний контроль за дотриманням законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами на території Київської області здійснює вищевказане Головне управління.

Отже, відповідач є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами на території Київської області, в тому числі й позивачем.

Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693 (далі по тексту - Порядок №693).

Відповідно до пункту 9 Порядку №693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Згідно з пунктом 10 Порядку №693 протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк.

За змістом пунктів 11-16 Порядку №693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Матеріали справи підтверджують, що 09 лютого 2017 року відповідач отримав від виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області лист “Про надання інформації” від 30 січня 2017 року №06-22/423 з повідомленням про порушення ТОВ “Споживчий центр” (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а, код ЄДРПОУ 37356833) законодавства про рекламу, а саме порушення вимог Типових правил розміщення зовнішньої реклами та Закону України “Про рекламу” в частині розповсюдження зовнішньої реклами без дозволу за адресою розташування реклами: 08500, Київська обл., місто Фастів, вул. Соборна, 51.

Вищезазначене повідомлення містило також копію листа міського голови Фастівської міської ради на ім’я ТОВ “Споживчий центр” з проханням у десятиденний термін з дня отримання листа звернутися до виконавчого комітету Фастівської міської ради для вирішення питання відповідності розміщення зовнішньої реклами рішенню Фастівської міської ради “Про порядок розміщення зовнішньої реклами на території міста Фастова” від 10 лютого 2011 року №30-VI-VI, а також фотокартки місць розміщення зовнішньої реклами позивача та самої зовнішньої реклами.

28 лютого 2017 року відповідачем направлено позивачеві вимогу №10-01-21/1081 про необхідність прибуття уповноваженого представника підприємства до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та надання необхідних документів, в тому числі: макету розміщення зовнішньої реклами, письмових пояснень, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, документального підтвердження вартості розповсюдження реклами (договори, акти виконаних робіт, квитанції про сплату, платіжні доручення про сплату розміщення рекламних засобів тощо).

Вимогою від 28 лютого 2017 року №10-01-21/1081 позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а саме: 21 березня 2017 року, об 14 год. 00 хв., у приміщенні Головного управління, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 22.

Вимога від 28 лютого 2017 року містила також повідомлення позивачеві про те, що відповідно до частин шостої-восьмої статті 27 Закону України “Про рекламу” та пункту 2 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693, за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдження реклами на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на виробників, рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а повторне вчинення порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Вимога від 28 лютого 2017 року отримана позивачем 03 та 06 березня 2017 року (за юридичною та фактичною адресами), що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У поясненнях від 10 березня 2017 року №160 позивач зазначив про те, що ТОВ “Споживчий центр” не розповсюджує рекламу за вказаною у вимозі адресою, а тому і не надає інформацію про вартість її розповсюдження.

Позивач стверджував, що вказані у вимозі рекламні засоби є лише вивісками, які не містять закликів придбавати товар чи послугу, а вказана на них інформація є інформацією про продукцію і може бути розміщена у місцях, де реалізується продукція, та не є рекламою.

До пояснення від 10 березня 2017 року позивач додав копії свідоцтва на знак для товарів і послуг №150732, рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 02 вересня 2016 року, ліцензійного договору на використання торгівельної марки №150732, листа Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 30 вересня 2016 року №603-1537/13727, розписки ДП “Український інститут інтелектуальної власності” про одержання електронної заявки на знак для товарів та послуг від 10 листопада 2016 року, повідомлення ДП “Український інститут інтелектуальної власності” від 30 листопада 2016 року, роздруківку інформації з сайту БД “Заявки на знаки для товарів і послуг прийняті до розгляду”, роздруківки роз’яснення Державної регуляторної служби від 08 лютого 2017 року.

Перелік поданих до пояснень від 10 березня 2017 року документів свідчить про те, що позивачем не подано контролюючому органу усі перелічені у вимозі від 28 лютого 2017 року документи, в тому числі не надано інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами, що не дало можливості відповідачу у повній мірі здійснити контроль щодо розповсюдження реклами, чим порушено вимоги частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”.

23 березня 2017 року відповідачем направлено позивачеві додаткову вимогу від 20 березня 2017 року №10-01-21/1291, в якій відповідно до вимог частини другої статті 26 закону України “Про рекламу” Головне управління для об’єктивного та всебічного розгляду питання щодо можливого недотримання вимог законодавства про рекламу вимагалося від позивача з’явитися за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 22 до 27 березня 2017 року та надати наступні документи: письмові пояснення, затверджені макети зовнішньої реклами, що розміщена на фасаді будинку, споруди і спеціальних тимчасових рекламних конструкціях, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами, належним чином завірену копію ліцензії (дозволу) на право заняття діяльністю з кредитування, іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення.

Вимогою від 20 березня 2017 року №10-01-21/1291 позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а саме: 30 березня 2017 року, об 12 год. 00 хв., у приміщенні Головного управління, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 22.

Вимога від 20 березня 2017 року №10-01-21/1291 містила також повідомлення позивачеві про те, що відповідно до частин шостої-восьмої статті 27 Закону України “Про рекламу” та пункту 2 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693, за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдження реклами на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на виробників, рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а повторне вчинення порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Вимога від 20 березня 2017 року отримана позивачем 27 та 28 березня 2017 року (за юридичною та фактичною адресами), що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

27 березня 2017 року відповідачем складено протокол про порушення законодавства про рекламу відносно ТОВ “Споживчий центр”, з ознаками порушення вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”, а саме: неподання на вимогу органу державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів, усних та/або письмових пояснень, відео- та звукозаписів, а також іншої інформації, необхідної для здійснення повноважень щодо контролю.

30 березня 2017 року відповідачем отримано пояснення позивача від 27 березня 2017 року №206, в якому ТОВ “Споживчий центр” повідомив Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, що запитувану інформацію та копії відповідних документів відповідачу надано листом від 10 березня 2017 року №160.

Жодні документи на виконання вимоги від 28 лютого 2017 року та додаткової вимоги від 20 березня 2017 року до пояснення від 27 березня 2017 року №206 позивачем не додано.

Пояснення від 27 березня 2017 року №206 не містили також обґрунтованої причини не надання на вимоги відповідача відповідних документів.

30 березня 2017 року на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 27 березня 2017 року та доданих матеріалів справи про порушення ТОВ “Споживчий центр” вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”, а саме: на вимогу Головного управління, на яке згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавець не надав документів необхідних для здійснення повноважень щодо контролю, відповідачем вирішено розпочати розгляд справи про порушення вимог законодавства України про рекламу відносно розповсюджувача реклами та рекламодавця – ТОВ “Споживчий центр” у відповідності до вимог пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу” від 26 травня 2004 року №693, яке оформлене рішенням про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 30 березня 2017 року.

06 квітня 2017 року на адресу позивача направлено повторну вимогу від 04 квітня 2017 року №10-01-21/1885, в якій позивач повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а саме: 26 квітня 2017 року, об 12 год. 00 хв., у приміщенні Головного управління, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 22.

Вимога від 04 квітня 2017 року №10-01-21/1885 містила також повторне зобов’язання до позивача надати інформацію відповідно до вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” до 24 квітня 2017 року за адресою Головного управління: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 22.

Вимога від 04 квітня 2017 року №10-01-21/1885 отримана позивачем 14 квітня 2017 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

25 квітня 2017 року відповідачем отримано пояснення позивача від 19 квітня 2017 року №269, в якому ТОВ “Споживчий центр” повідомив Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, що запитувану інформацію та копії відповідних документів відповідачу надано листом від 10 березня 2017 року №160.

Жодні документи на виконання вимоги від 28 лютого 2017 року, додаткової вимоги від 20 березня 2017 року та повторної вимоги від 04 квітня 2017 року до пояснення від 19 квітня 2017 року №269 позивачем не додано.

Пояснення від 19 квітня 2017 року №269 не містили також обґрунтованої причини не надання на вимоги відповідача відповідних документів.

В поясненнях від 19 квітня 2017 року №269 позивач стверджував, що ТОВ “Споживчий центр” не розповсюджує рекламу за вказаною у вимозі адресою, тому не надає інформації про вартість її розповсюдження, а конструкції ТОВ “Споживчий центр” є інформаційними вивісками та/або табличками, інформація на яких не містить закликів до придбання товару чи надання послуги або іншої інформації, призначеної сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару (послуги), така інформація не є рекламою.

26 квітня 2017 року відбулося засідання Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області стосовно справи про порушення законодавства про рекламу відносно позивача.

Представник ТОВ “Споживчий центр” на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу не з’явився.

За результатами розгляду справи відповідачем встановлено: неподання на вимогу органу державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів, усних та/або письмових пояснень, відео- та звукозаписів, а також іншої інформації, необхідної для здійснення повноважень щодо контролю, чим порушено вимоги частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”.

Протоколом від 26 квітня 2017 року зафіксовано, наступні висновки, які встановлені Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно позивача, а саме: Головним управлінням неодноразово направлялись ТОВ “Споживчий центр” вимоги №10-01-21/1081 від 28 лютого 2017 року, №10-01-21/1491 від 20 березня 2017 року та №10-01-21/1885 від 04 квітня 2017 року щодо надання необхідних документів для здійснення контролю за дотримання вимог законодавства про рекламу, а саме отримання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Відповідачем у протоколі під час розгляду справи про порушення позивачем законодавства про рекламу зафіксовано, що згідно наданих ТОВ “Споживчий центр” письмових пояснень (вхід. №932 від 14 березня 2017 року та №1248 від 30 березня 2017 року, №1616 від 25 квітня 2017 року) ТОВ “Споживчий центр” зазначає, що зовнішня реклама з умовною назвою “Швидко Гроші” являється інформаційною табличкою та/або вивіскою та не являються рекламою, тому не надає вартість розповсюдженої реклами, розміщена з порушення вимог законодавства про рекламу.

Відповідачем встановлено, що відповідно до пунктів 2, 48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067, вивіска чи табличка елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстровані найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид ї діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розмішений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб’єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою. Площа поверхні вивіски чи таблички не повинна перевищувати 3 кв. метрів.

Згідно частини шостої статті 9 Закону України “Про рекламу” визначено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного, чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Проаналізувавши надані позивачем документи, з урахуванням норм чинного законодавства про рекламу, відповідач дійшов наступних висновків: враховуючи положення законодавства України про рекламу, письмові пояснення ТОВ “Споживчий центр” не відповідають дійсності, а саме розповсюдження зовнішньої реклами, рекламного сюжету з умовною назвою “Швидко Гроші”, який розміщений на фасаді споруди та поблизу цієї споруди на спеціальних тимчасових виносних конструкціях за адресою: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, буд. 51, містить в собі інформацію не лише про найменування зареєстрованого знака для товарів і послуг, а й інформацію, яка призначена (покликана) сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес до такого товару (послуги). У рекламному сюжеті з умовною назвою “Швидко Гроші” доводиться до відома споживачів реклами інформація про можливість отримання готівки “гроші до зарплати, готівкою одразу 3000 грн.”, інформація про номер телефону та електронну адресу сторінки в мережі Інтернет “(093) 170 10 41, sgroshi.соm.uа”.

Як наслідок, з урахуванням вищевикладеного, відповідачем під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно позивача, встановлено, що ТОВ “Споживчий центр” розповсюджено зовнішню рекламу та рекламу на спеціальних тимчасових виносних конструкціях за адресою: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, буд. 51.

За результатами розгляду справи також встановлено, що ТОВ “Споживчий центр” порушено вимоги частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”, а саме: не надано інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та /або розповсюдження реклами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення повноважень, у відповідності до вимог частини шостої статті 27 Закону України “Про рекламу” за виявлені порушення вимог чинного законодавства України про рекламу на рекламодавців та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами засідання 26 квітня 2017 року вирішено внести на розгляд керівництву Головного управління попередні висновки та матеріали справи для прийняття рішення. Рішення оформлене протоколом від 26 квітня 2017 року.

Попередні висновки за результатами розгляду справи відносно ТОВ “Споживчий центр” майже повністю дублюють висновки викладені у протоколі від 26 квітня 2017 року та містять детальний перелік надісланих вимог до позивача та пояснень позивача на вимоги з коротким змістом позиції позивача щодо вимог.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 26 квітня 2017 року №13 на позивача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами, на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 26 квітня 2017 року, встановлено недотримання вимог законодавства України про рекламу ТОВ “Споживчий центр”, в частині ненадання документів та необхідної інформації для здійснення повноважень щодо контролю органу державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу щодо розповсюдження зовнішньої реклами за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, буд. 51, що є порушенням вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”.

Рішення відповідача від 26 квітня 2017 року №13 надіслано позивачеві 04 травня 2017 року, та отримано ТОВ “Споживчий центр” 17 травня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши в повному обсязі надані сторонами документи та проаналізувавши положення законодавства про рекламу в межах спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що дійсно мало місце не виконання позивачем вимог контролюючого органу та, як наслідок, відповідач правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 1700,00 грн. відповідно до вимог статті 27 Закону України “Про рекламу”.

Отже, оскаржуване рішення відповідача від 26 квітня 2017 року №13 прийнято відповідачем в межах наданих законодавством повноважень та відповідає вимогам законодавства про рекламу.

Стосовно посилання позивача на прийняття оскаржуваного рішення всупереч забороні (мораторію) на проведення заходів державного нагляду та контролю.

У позовній заяві позивач стверджує, що у відповідача відсутні підстави для здійснення в строк до 31 грудня 2017 року будь-яких заходів державного нагляду щодо позивача відповідно до Закону України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного (нагляду) контролю у сфері господарської діяльності”, а також доводами про необґрунтоване порушення справи про порушення законодавства про рекламу без перевірки належним чином наявності ознак вчинення таких порушень позивачем.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державний нагляд (контроль) – це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушень вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно статті 1 Закону України “Про захист прав споживачів” належна якість товару, роботи або послуги – це властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем, а безпека продукції – відсутність будь-якого ризику для життя, здоров’я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції. Перевірка посадовими особами Головного управління належної якості продукції, робіт та послуг здійснюється у відповідності до статті 26 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Закон України “Про рекламу” не регулює відносини щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, а лише визначає засади рекламної діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, тому користуватись Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” при здійсненні державного контролю за дотриманням суб’єктами господарювання вимог законодавства про рекламу Головному управлінню немає підстав.

Відповідно до пункту 9 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі – справа) є відповідний протокол про порушення законодавства про рекламу, складений уповноваженою особою Держпродспоживслужби або її територіального органу. Протокол складається працівниками структурного підрозділу Держпродспоживслужби та працівниками територіального органу. Протокол про порушення законодавства про рекламу складається в одному примірнику та залишається у матеріалах справи. Протокол підписується службовою особою яка склала протокол.

Оформлення таких документів як акти перевірок, направлення на перевірку, повідомлення про перевірку, наказ на проведення перевірки рекламним законодавством України не передбачено.

При цьому виявлення ознак порушення законодавства про рекламу ані Закон України “Про рекламу”, ані інші акти законодавства не пов’язують із обов’язковим проведенням перевірок чи інших спеціальних заходів контролю, в тому числі тих, що регулюються Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Законом України “Про рекламу”, на відміну від Закону України “Про захист прав споживачів”, не передбачено здійснення органами з питань захисту прав споживачів перевірок у таких формах, як планові чи позапланові заходи державного нагляду.

Посадові особи Держпродспоживслужби та її територіальні органи, які розглядають справу про порушення законодавства про рекламу, мають право, зокрема, на отримання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, а також іншої інформації, яка стосується порушень законодавства про рекламу, приймати рішення про зупинення відповідної реклами (частина друга статті 26 Закону України “Про рекламу”). Ці дії здійснюються в межах розгляду справи про порушення законодавства України про рекламу та стосується лише виявленого порушення.

Отже, ніякої перевірки діяльності суб’єкта господарювання посадовими особами Головного управління не повинно проводитись.

Тому здійснення заходів контролю за дотриманням законодавства про рекламу не є перевіркою діяльності суб’єкта господарювання та не підпадає під дію Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”

Стосовно посилання позивача на те, що у нього відсутня можливість надати інформацію та документи щодо вартості реклами, оскільки він рекламу за вказаною адресою не розповсюджує.

У позовній заяві позивач стверджує, що за вказаною відповідачем адресою реклама позивача відсутня.

У поясненнях, адресованих відповідачеві на виконання його вимог, позивач посилається на відсутність закликів про придбання послуг та про розміщення лише таблички та вивіски із зображенням знаку для товарів і послуг “ШвидкоГроші. Гроші до зарплати” та кредитних умов, зокрема: суми кредиту (3000 грн.), строк прийняття рішення про видачу кредиту (20 хвилин), документів, які подаються для отримання кредиту (паспорт та код), інформації про сайт і номер телефону, за яким можна отримати докладнішу інформацію.

Позивач стверджує, що знак для товарів і послуг “ШвидкоГроші. Гроші до зарплати” належить ТОВ “Споживчий центр” та зареєстрований в установленому порядку.

Окрім того, у позовній заяві позивач зазначає, що вказана інформація не є рекламою, що підтверджується листом Держпродспоживслужби від 30 вересня 2016 року №603-1537/137272.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про рекламу” реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (надалі по тексту – Типові правила), дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Частиною шостою статті 9 Закону України “Про рекламу” встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відповідно до пункту 2 Типових правил вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб’єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

З протоколу засідання Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 26 квітня 2017 року стосовно справи про правопорушення законодавства про рекламу вбачається, що за результатами розгляду справи встановлено розповсюдження позивачем зовнішньої реклами з рекламним сюжетом з умовною назвою “ШвидкоГроші”, яка розміщена на фасаді споруди та поблизу цієї споруди на спеціальних тимчасових виносних конструкціях за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Соборна, 51 (відділення №164 ТОВ “Споживчий центр”) без відповідного дозволу органу виконавчої влади, що є порушенням вимог частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу”.

В протоколі від 26 квітня 2017 року зафіксовано, а також підтверджується матеріалами справи, що зовнішня реклама позивача містить в собі інформацію не лише про найменування зареєстрованого знака для товарів і послуг, а й інформацію, яка призначена (покликана) сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес до такого товару (послуги), а саме: у рекламному сюжеті з умовною назвою “ШвидкоГроші” до відома споживачів реклами доводиться інформація про можливість отримання готівки “гроші до зарплати, готівкою одразу 3000 грн.”, номер телефону та електронна адреса сторінки в мережі Інтернет “(093) 170 10 41, sgroshi.com.ua”.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позивачем стосовно того, що в частині слів “ШвидкоГроші” зазначені вивіска та табличка містять зображення знаку для товарів і послуг класу 36 “Банківські операції, інформування фінансове; керування фінансове; консультування фінансове; оцінювання фінансове (страхування, банківські операції, нерухоме майно); ощадні банки; надавання фінансових позик; кредитні операції; грошові перекази; фінансування”, який (знак) зареєстрований Державною службою інтелектуальної власності України. за Товариством з обмеженою відповідальністю “Сорок два” відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг від 25 січня 2012 року №150732.

Проте, решта інформації, яка розміщена на вищезазначеній вивісці чи табличці за своєю суттю є інформацією призначеною (покликаною) сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес до товару/послуги “Швидко/гроші”, тобто є рекламою.

Посилання позивача на лист Держпродспоживслужби від 30 вересня 2016 року №603-1537/13727 на підтвердження доводів про те, що розміщена на вивісці та табличці інформація є інформацією про послуги, що ним надаються, є необґрунтованим, оскільки вищезазначений лист є суб’єктивним тлумаченням законодавства згаданим суб’єктом владних повноважень та не містить норм права, які підлягають застосуванню судом, окрім того, в листі не описано конкретну вивіску чи табличку позивача, яка не вважається рекламою.

З огляду на вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано встановлено розміщення позивачем засобів зовнішньої реклами за відсутності на це необхідного дозволу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Споживчий центр” задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр” (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833) відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр” (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А; ідентифікаційний код 37356833);

Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області (08133, Київська обл., м. Вишневе, вул. Балукова, 22; ідентифікаційний код 40323081).

Суддя В.А. Кузьменко