Рішення № 77694033, 08.11.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року Чернігів Справа № 2540/2821/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 10.08.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та просить:

визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, встановленого ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ;

визнати незаконним та скасувати рішення Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40378209), від 21.06.2018 № 974230829663 в частині призначення до виплати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) пенсії по інвалідності з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, встановленого ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ;

зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40378209) здійснити нарахування з 09.02.2018 та проводити виплату ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) пенсії по інвалідності на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ у розмірі 60 % від суми заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Черкаської області від 12.02.2018 №18-34 вих.18 без застосування граничного обмеження, а також виплатити різницю між нарахованою без обмеження граничним розміром пенсією по інвалідності та фактично сплаченою пенсією по інвалідності до моменту здійснення виплати;

судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що його право на соціальний захист не може бути скасоване звужене, на чому неодноразово наголошував Конституційний Суд України. Питання неконституційності норм щодо обмеження пенсії (грошового утримання) граничним розміром висвітлювалося Конституційним Судом України у рішеннях від 08.06.2016 № 4-рп/2016 та від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Позивач вважає, що до питання обмеження пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» є актуальними висновки конституційного суду України у зазначених рішеннях. Конституційний суд неодноразово розглядав питання пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, на думку позивача відносяться громадяни, які перебувають на службі в правоохоронних органах, зокрема прокуратури, з огляду на зазначене до них не можуть застосовуватись положення законодавчих актів щодо обмеження та зменшення розміру пенсійних виплат. Позивач зазначає, що хоча зазначеними рішеннями Конституційного Суду України не визнано неконституційність положень Закону України «Про прокуратуру», він вважає, що з урахуванням наведеної концепції права на мирне володіння майном, такі обмеження розміру пенсії не можуть застосовуватись до працівників прокуратури, оскільки в цьому випадку принцип пропорційності втручання дотримано. Крім того, позивач зазначає, що починаючи з 2000 року для прокурорів, суддів та державних службовців була встановлена ставка єдиного внеску до Пенсійного фонду України в розмірі втричі більшому, аніж одержувачі пенсій на загальних підставах. За таких обставин позивач вважає, що обмеження максимального розміру пенсії мало б супроводжуватися вирішенням питання щодо відповідних компенсаційних заходів особам, які сплачували страхові внески в підвищених розмірах у минулому.

Ухвалою суду від 14.08.2018 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали. У встановлений судом строк ОСОБА_1 усунув недоліки позовної заяви.

Згідно ухвали суду від 10.09.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.

Чернігівським ОУПФУ в межах встановленого терміну було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач наполягає на тому, що дії управління щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства. У відзиві відповідачем до суду заявлено клопотання про слухання справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 01.10.2018 в задоволенні клопотання Чернігівського ОУПФУ було відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, у 31.03.2017 встановлено безтерміново II групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №5 4103 8 (а.с. 33).

У зв'язку з наявністю необхідного стажу роботи в органах прокуратури України, 09.02.2018 позивач звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до відомостей з пенсійної справи позивача ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності з 09.02.2018 (а.с. 18-20).

Листом від 25.06.2018 № 14350/06 (а.с. 37) повідомлено ОСОБА_1, що загальна сума заробітку, з якого йому нарахована пенсія (згідно довідки про заробітну плату від 12.02.2018 № 18-34 вих.18, яка видана прокуратурою Черкаської області) складає - 55845,00 грн. (максимальний розмір, на який нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Заагальний розмір його пенсії з 09.02.2018 становить 33507,00 грн. (55845,00 грн. х 60%), а виплата пенсії проводиться у розмірі, що не перевищує десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а саме 13730,00 грн. з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, встановленого ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Також, у зв'язку зі зміною з 01.07.2018 визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розміру прожиткового мінімуму на осіб, які втратили працездатність, рішенням відповідача від 21.06.2018 № 974230829663 (а.с. 20) позивачу призначено щомісячно до виплати пенсію по інвалідності у розмірі 14350 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

При цьому, як передбачено абзацом шостим частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Така редакція абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» викладена в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. N 1774-VIII

Крім того, стаття 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», була викладена в редакції Закону України від 06.12.2016 N 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та говорить про те, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень.

Отже чинним законодавством встановлені тимчасові обмеження розміру виплачуваної позивачу пенсії, які мають імперативний характер, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

З положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» в редакції з 01.01.2017 та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року вбачається, що при перерахунку пенсії протягом 2018 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремих категорій осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлено на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Норми наведених законодавчих актів щодо обмеження максимального розміру пенсії неконституційними не визнані, а тому підлягають застосуванню всіма юридичними та фізичними особами.

Аналогічної думки дійшов Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2018 року у справі №361/4922/17.

Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246 від 07.12.2017 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 01.01.2018 - 1373,00 грн., з 01.01.2017 - 1435,00 грн, з 01.12.2018 - 1497,00 грн.

Таким чином, суд не вбачає протиправності в діях Чернігівського ОУПФУ щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальною межею в десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 та від 20.12.2016 № 7-рп/2016, які на його думку вирішують питання обмеження максимального розміру пенсії та розповсюджують свою дію на спірні правовідносини, то суд не знаходить підстав погодитися з такими твердженнями. Суд зазначає, що вказаними рішеннями визнано неконституційними положення законодавства щодо обмеження пенсії максимальним розмірам суддям та особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам. В цих рішеннях не йдеться про неконституційність положень законодавства щодо пенсійного забезпечення прокурорів.

З огляду на те, що прийняття тимчасових обмежень у виплаті пенсії позивачу обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих Законів України з метою створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики, такі підлягають застосуванню, як нормативно-правові акти, що прийняті пізніше.

Таким чином, розмір пенсії позивача по інвалідності, що призначена йому 09.02.2018, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Суд Європейського Союзу у справі «Флоруску та інші» про співвідношення права власності й заходів жорсткої економії, прийнятими Румунією з метою реалізації умов, виконання яких вимагалося від Європейського Союзу у рамках надання фінансової допомоги від Європейського Союзу цій державі-члену визнав, що необхідність раціоналізації державних витрат у винятковому контексті світової фінансово-економічної кризи є законною підставою для обмеження здійснення права власності (Eugenia Florescu and Others № C-258/14). Таким чином, Суд Європейського Союзу прямо послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іонель Панфіл проти Румунії» (Ionel Panfile v. Romania № 13902/11).

При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів також врахувала правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" (№ 43331/12), в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічний висновок зроблений в рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідача в частині обмеження максимального розміру його пенсії, визнання незаконним та скасування рішення в частині призначення до виплати пенсії по інвалідності з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, зобов'язання Чернігівського ОУПІУ проводити виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ у розмірі 60 % від суми заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Черкаської області від 12.02.2018 №18-34 вих.18 без застосування граничного обмеження, а також виплатити різницю між нарахованою без обмеження граничним розміром пенсією по інвалідності та фактично сплаченою пенсією по інвалідності до моменту здійснення виплати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України , суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказу понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (пр-т. Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 40378209) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08.11.2018.

Суддя О.В. Кашпур