Рішення № 77692606, 08.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 листопада 2018 р. Справа №520/8668/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61184, код НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить суд:

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 27.02.2017 пенсію без обмеження максимальним розміром, в розмірі який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.11.2013 по 31.10.2015 від 22.02.2018 № 702, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 27.02.2017.

Також позивач просить суд відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановити судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення суду та поданням суду у п'ятнадцятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили звіту про виконання рішення суду.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає в не перерахунку з 27.02.2017 та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, якій обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані за період з 01.11.2013 по 31.10.2015 від 22.02.2018 № 702. Проте відповідач не припинив протиправну бездіяльність, позивачу не перерахована з 27.02.2017 та невиплачена пенсія в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.11.2013 по 31.10.2015 від 22.02.2018 № 702.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки відповідно до ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" для обчислення розміру пенсії за вислугу років особі, яка проходила службу в органах внутрішніх справ враховується оклад за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премія, фактично отримувані вказаною особою, тобто ті, які у відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" мають постійний (щомісячний) характер. Такі види грошового забезпечення як матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, тощо є разовими платежами і за своєю суттю є державними соціальними гарантіями, заохочувальними виплатами, та не входять до додаткового грошового забезпечення з якого здійснюється розрахунок розміру пенсії. Згідно рішення Конституційного суду України від 13.05.2015 № 4-рп/2005 перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, який включає надбавки, доплати, підвищення є вичерпним, а зазначені позивачем одноразові виплати до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія не відносяться, а тому правових підстав для перерахунку відповідачем не встановлено. В обґрунтування правової позиції послався на рішення Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №286/2987/16-а.

Відповідно до приписів ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, що підтверджується копією протоколу за пенсійною справою - 2003019976 (МВС) від 07.11.2015.

Пенсія позивачу призначена на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачеві призначена та виплачується пенсія за вислугу років, обрахована на підставі наданих документів, в тому числі довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії.

Зі змісту вказаної довідки судом встановлено, що вона не містить показників грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових, щомісячної додаткової грошової винагороди.

26 лютого 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням відомостей викладених у довідці № 702 від 22.02.2018.

Листом від 19.03.2018 № 1896/Б-14 позивачеві відмовлено у перерахунку пенсії з тих підстав, що вказані виплати не включаються у грошове забезпечення для здійснення перерахунку пенсії.

Зазначені обставини досліджувались судом у справі №820/4119/18. Рішення по зазначеній справі набрало законної сили.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 по справі №820/4119/18 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає в не перерахунку з 27.02.2017 та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, якій обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані за період з 01.11.2013 по 31.10.2015 від 22.02.2018 № 702.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, який затверджено постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 визначено, що Пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 1 ст. 10-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294 (далі - Постанова КМУ №1294) та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 (далі - Інструкція).

Розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (пп. 3 п. 5 Постанови Кабінету міністрів України №1294, пп. 30.4 п. 30 розділу ХХХ Інструкції).

Суд зазначає, що вказаними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

З аналізу наведених норм вбачається, що вищезазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців та повинні були враховані при визначенні розміру грошового забезпечення для призначення пенсії позивачу, за умови сплати з них єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 20.02.2018 по справах №346/2949/17, №335/2071/15-а, від 14.03.2018 №272/963/17.

Суд також зауважує, що з сум нарахованих матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової винагороди сплачені страхові внески. Таким чином, враховуючи вище наведені норми та судову практику слід дійти висновку, що в даному випадку вказані суми мають бути віднесені до складу грошового забезпечення позивача, з розміру якого обчислюється пенсія

Щодо посилань відповідачів на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 4рп/2015, суд вважає їх є безпідставним, оскільки вказане рішення стосується порядку перерахунку пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, а не порядку призначення пенсії, зокрема - видів грошового забезпечення, з яких вона розраховується.

Аналогічна позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 14 березня 2018 року справа № 272/963/17 (провадження № К/9901/844/17), від 20 лютого 2018 року справа №335/2071/15-а (адміністративне провадження №К/9901/1372/18).

Суд зазначає, що визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає в не перерахунку з 27.02.2017 року та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, якій обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані за період з 01.11.2013 по 31.10.2015 від 22.02.2018 № 702 були предметом дослідження у справі №820/4119/18. Рішення по зазначеній справі набрало законної сили, а тому не підлягає доказуванню.

Суд вважає, що зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 27.02.2017 пенсію без обмеження максимальним розміром, в розмірі який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.11.2013 по 31.10.2015 від 22.02.2018 № 702, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 27.02.2017 є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 6 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію у визначений судом спосіб є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Щодо посилань відповідача стосовно порушених строків для звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає в не перерахунку з 27.02.2017 року та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, якій обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані за період з 01.11.2013 по 31.10.2015 від 22.02.2018 № 702 встановлена рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/4119/18 від 04.07.2018, що набрало законної сили 25.09.2018 на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду, тому у суду як на стадії відкриття провадження, так і під час розгляду справи відсутні підстави для застосування до позивача вимог ст. 123 КАС України.

Щодо посилань відповідача стосовно того, що позивач в період з квітня по вересень 2018 року неодноразово подавав до суду адміністративні позови з аналогічних підстав та предметом, суд зазначає, що вказані справи не є тотожними, оскільки мають різний предмет позову, а тому у суду відсутні підстави для застосування до представника позивача заходів запобігання зловживання процесуального примусу за зловживання процесуальними правами.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання ним чинності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 61184, код НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 27.02.2017 пенсію без обмеження максимальним розміром, в розмірі який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.11.2013 по 31.10.2015 від 22.02.2018 № 702, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 27.02.2017.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 08 листопада 2018 року.

Суддя О.Г. Котеньов