Рішення № 77689713, 02.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2018 року справа № 810/4047/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

6 липня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії із заробітної плати за період з 1 березня 1995 р. по 29 лютого 1996 р.;

- зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії із заробітної плати за період з 1 березня 1995 р. по 29 лютого 1996 р. відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати подачі заяви про перерахунок - 31 серпня 2018 р. з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення, оскільки позивачу пенсія була призначена у 2002 р. саме на підставі заробітної плати за 12 місяців роботи у зоні, а отже, перераховуватись вона має виключно за матеріалами пенсійної справи. Вважає, що розмір її пенсії було занижено майже вдвічі. При цьому довідку про заробітну плату за період роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю за 1995-1996 р.р. також було надано при призначенні пенсії у 2004 році.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що пенсія, яку отримує позивач на дату звернення до суду є найбільш вигідною для останнього. Зазначив, що перерахунки пенсії здійснювалися виключно за заявою позивача. Стверджував, що позовні вимоги ґрунтуються лише на бажанні позивача, яке не відповідає чинному пенсійному законодавству (а.с. 44).

Позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

За таких обставин на підставі вимог ч. 9 ст. 205 КАС України суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується відповідним посвідченням Серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

З 14 лютого 2002 р. позивач перебуває на обліку у відповідача, та йому було призначено пенсію за віком з урахуванням фактичного заробітку за період з 31 грудня 192 р. по 28 лютого 1993 р., що підтверджується протоколом від 1 березня 2002 р. (а.с. 46-47).

У подальшому 31 грудня 2003 р. позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із більшого заробітку та стажу, до якої було долучено архівну довідку про заробітну плату за 1995-1996 р. (а.с. 49-59).

2 січня 2004 р. відповідачем було здійснено перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки, що підтверджується розпорядженням № 137305 (а.с. 51-52).

13 червня 2008 р. позивач подав до відповідача заяву про перерахунок пенсії з більшого заробітку та стажу, до якої долучив довідку про заробітну плату за 1992-1996 р. (а.с. 53-54).

21 червня 2008 р. відповідачем було проведено перерахунок пенсії на підставі вказаної заяви та довідки, що підтверджується розпорядженням №137305 (а.с. 55-56).

Позивач знов звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із заробітної плати за 12 місяців (1 березня 1995 р. по 28 лютого 1996 р.) відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), як і було призначено позивачу у 2004 р.

26 лютого 2018 р. відповідач листом № 82 відмовив позивачу у призначенні пенсії, посилаючись на те, що позивачу пенсія може бути призначена лише на підставі вимог ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV, тобто лише загальний розмір пенсії позивача зменшиться та буде становити 1609 грн 60 коп. (а.с. 17).

У зв'язку з тим, що позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, ним було подано даний позов до суду.

Правову оцінку спірним правовідносинам судом надано з урахуванням наступного.

Відповідно до вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Згідно з вимогами ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Посилання відповідача на неможливість проведення перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати за 1 рік (12 місяців) з 1 березня 1995 р. по 29 лютого 1996 р. фактично ґрунтується лише на тому, що це нібито призведе до значного зменшення розміру моєї пенсії, однак, це повністю суперечить вимогам чинного законодавства, яким врегульовані питання соціального захисту осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, та не відповідає дійсності.

Як убачається із матеріалів справи, позивач являється особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується відповідним посвідченням Серії В-П №446375.

Пенсію за віком позивачу призначено з 14 лютого 2002 р., при цьому з 1 січня 2004 р. пенсія позивача була перерахована з урахуванням заробітної плати за 1995-1996 р. рр.

Станом на 14 лютого 2002 р. (первинну дату призначення пенсії) редакція ст. 57 Закону № 796-XII була викладена таким чином:

«Обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може братися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. У випадках, коли особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців, а у випадках, коли особа пропрацювала на вказаних територіях менше місяця, пенсія може обчислюватись із заробітку за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі. Для осіб, які працювали у зоні відчуження менше місяця та захворіли на променеву хворобу, пенсія може обчислюватись із заробітку за фактично відпрацьований час.».

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії з урахуванням заробітної плати за будь-яких 12 місяців.

Таким чином, оскільки у 2002 р. позивачу було призначено пенсію згідно із Законом № 1058-IV із заробітної плати за 12 календарних місяців, як це було передбачено, так встановлено і на даний час, ст. 57 Закону № 796-XII, то, й, відповідно, позивач має право на перерахунок пенсії за матеріалами пенсійної справи згідно з вимогами ст. 43 Закону № 1058-IV.

Зокрема, названою нормою передбачено, що для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абз. 1 ч. 1 ст. 40 цього Закону.

Посилання відповідача на ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV, якою передбачено можливість визначення частини розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, відповідно до раніше діючого законодавства, міститься у ст. 57 з моменту внесення відповідних змін законодавцем до Закону № 796-XII згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону № 1058-IV» від 17 листопада 2005 р.

Відповідно до вимог ст. 22 Конституції України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За ст. 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дій, встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Надаючи офіційне тлумачення вищезазначених положень, Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 р. у справі № 1- рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи із висловленого у Конституції України та рішенні Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій пенсіонерів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, а в момент виникнення права на її призначення (перерахунок).

Отже, при перерахунку її пенсії має бути застосовано ті законодавчі пенсійні норми (в тому числі, умов визначення заробітку за роботу в зоні радіоактивного забруднення), порядку, які діяли саме на момент виникнення права на її призначення (перерахунок).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у перерахунку пенсії із заробітної плати за 12 місяців (1 березня 1995 р. по 29 лютого 1996 р.), отже, дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії є протиправними.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин та з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом від 26 лютого 2018 р. № 82.

При вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання відповідача щодо обмеження розміру пенсії відповідно до ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки вказані обмеження максимального розміру пенсії стосувались пенсій за віком, призначених відповідно до цього Закону. Позивачу ж пенсія була призначена відповідно до положень ст. 27 Закону № 1058-IV та ст. 55 Закону № 796-XII, у якій зазначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям (потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1) провадиться відповідно до Закону № 1058-IV.

Питання надання пільг по обчисленню середньомісячного заробітку осіб, на яких поширюється дія Закону № 796-XII, врегульоване ст. 57 цього Закону.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом № 796-XII.

Відповідно до вимог ст. 70 Закону № 796-XII громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

Враховуючи те, що позивач являється особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, при обчисленні його пенсії необхідно враховувати заробітну плату за 12 місяців підряд (з 1 березня 1995 р. до 29 лютого 1996 р.) без будь-яких обмежень та умов.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 796-XII, він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Виходячи з аналізу зазначених вище правових приписів Закону № 796-XII в їх сукупності, можна зробити однозначний висновок, що всі приписи даного Закону поширюються на осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС та спрямовані виключно на їх захист та поліпшення соціального становища.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояв та виражені у певних одиницях виміру.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

З таких обставин задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням заробітної плати за 1 рік, тобто за 12 місяців - з 1 березня 1995 р. по 29 лютого 1996 р. відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-IV є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх доказів, що є в матеріалах справи, в їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1409 грн 60 коп., згідно з квитанціями від 23 квітня 2018 р. № РМ-1702 на суму 704 грн 80 коп. та від 14 серпня 2018 р. № РМ-17003 на суму 704 грн 80 коп., сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 1409 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із заробітної плати за період з 1 березня 1995 р. по 29 лютого 1996 р. відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 26 лютого 2018 р. № 82.

Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії із заробітної плати за період з 1 березня 1995 р. по 29 лютого 1996 р. відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV з дати подачі заяви про перерахунок з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.