Рішення № 77689710, 01.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 року № 810/2542/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді , розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, яке викладене у листі від 27.03.2018 року за № 4301/С/99-99-04-04-01-14;

- зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути документи про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

22.06.2018 позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову відповідно до якої просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, яке викладене у листі від 27.03.2018 року за № 4301/С/99-99-04-04-01-14;

- зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути документи про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення;

- зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказує, що він з 12 лютого по 15 квітня 2015 року на підставі наказів ДФС України був відряджений до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей для безпосередньої участі в її проведені та виконанні завдань, що покладені на підрозділи ДФС згідно з Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22 січня 2018 № 27ог.

Пояснює, що він на підставі абз. 2 п. 2 розділу 2 Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 р. № 957 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2016 р. за № 1553/29683, 18.12.2017 подав до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (далі - Комісія) документи, що відповідно до абз. 1 п. 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 413 (далі - Порядок № 413), є підставою для надання статусу учасника бойових дій та підтверджують його безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО).

Вказує, що ним отримано лист за № 4301/С/99-99-04-04-01-14 від 27.03.2018 про те, що Комісією розглянуті документи, однак в наданні статусу учасника бойових дій йому відмовлено.

Вважає, що відповідно до чинного законодавства встановлений вичерпний перелік підстав, за якими особі може бути відмовлено Комісією у наданні статусу учасника бойових дій. Підстава, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, чинним законодавством не передбачена, тому вказане рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

У судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав, в обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що прийняте рішення Комісії є правомірним, оскільки пунктом 19 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-HYPERLINK http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_48/ed_2017_07_01/pravo1/T355100.html?pravo=1"XII (далі - Закон №3551-XII) закріплено, що статус учасника бойових дій може бути наданий виключно особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС України.

Відповідач зазначає, що на підставі наказів ДФС позивач перебував у відрядженні в Головному управлінні ДФС у Донецькій області та Головному управлінні ДФС у Луганській області. При цьому до Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зон проведення АТО ДФС (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов'янськ) позивач не відряджався, а отже службу в підрозділі оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції не проходив.

Крім того, відповідач послався на лист Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17, яким останнього поінформовано, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС України, окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до Закону не вбачається можливим.

Також відповідач вказав, що у матеріалах, наданих ОСОБА_1, відсутня довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, яка передбачена пунктом 6 Порядку № 413

У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_2 повідомив суду, що у 2016 році він обіймав посаду начальника відділу оперативного забезпечення по сектору «А» АТО управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області. ОСОБА_1 на час відрядження до ГУ ДФС у Донецькій області перебував у його підпорядкуванні. Несення ОСОБА_1 служби відбувалось на рівні з оперативними працівниками даного підрозділу: у складі добових нарядів на контрольних пунктах вїзду/виїзду (КПВВ) та на стаціонарних контрольно-пропускних пунктах, розташованих на першій лінії оборони; у складі зведених мобільних груп, які пересувались вздовж лінії розмежування з метою недопущення незаконного переміщення вантажів. Пояснив, що ОСОБА_1 як і інші працівники підрозділу управління оперативного забезпечення був озброєний табельним вогнепальним пістолетом (ПМ) та автоматом (АКС).

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу у податковій міліції з серпня 1997 року по серпень 2016 року, в тому числі з грудня 2014 р. по квітень 2016 року займав посаду помічника оперуповноваженого відділу активних заходів оперативного управління ГУ ДФС у Київській області, з квітня 2016 р. по серпень 2016 року - помічника оперуповноваженого відділу активних заходів оперативного управління ГУ ДФС у Київській області. Має звання старшого прапорщика податкової міліції.

Відповідно до наказу ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 10 лютого 2015 року № АТО 1-в/ДСК ОСОБА_1 було відряджено у розпорядження управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області на період з 12 лютого по 12 березня 2015 року (29 календарних днів).

У подальшому наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 12 березня 2015 року № АТО 3-в/ДСК відрядження ОСОБА_1 до управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області було продовжено на період з 13 березня по 05 квітня 2015 року (24 календарних дні).

Наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 03 квітня 2015 р. № АТО 4-в/ДСК позивача було відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області у м. Краматорськ на період з 06 квітня по 20 квітня 2015 року (15 календарних днів).

Згідно витягу з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 21 лютого 2015 р. № 0126 «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом» наказано вважати ОСОБА_1, військовослужбовця ДФС України, залученим до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та відрядженим з 12 лютого по 12 березня 2015 року в район її проведення до м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до витягу з наказу керівника Антитерористичного центру при СБ України від 16 березня 2015 року № 0132 «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом» наказано вважати продовженим строк залучення до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та службового відрядження до району її проведення на період з 13 березня по 05 квітня 2015 року таких співробітників Державної фіскальної служби України: ОСОБА_1.

Згідно витягу з наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 20 травня 2015 року № 0148 «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом» наказано вважати продовженим строк залучення до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях і відрядження до району її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях співробітників Державної фіскальної служби України, зокрема, з 6 квітня по 15 квітня 2015 року ОСОБА_1.

Відповідно до витягу із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 06 березня 2015 р. № 65 наказано вважати ОСОБА_1 таким, що 12 лютого 2015 року прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Згідно з витягом із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 05 жовтня 2015 р. № 278 вважати старшого прапорщика податкової міліції ОСОБА_1, помічника оперуповноваженого відділу активних заходів оперативного управління Головного управління ДФС України у Київській області, таким, що перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань з 6 квітня по 15 квітня 2015 року

Під час перебування на території проведення АТО місцем дислокації позивача був підрозділ управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС Донецької та Луганської областей, який розташовувався біля м. Лисичанськ. Несення служби відбувалось на рівні з оперативними працівниками даного підрозділу: у складі добових нарядів на контрольних пунктах в'їзду/виїзду (КПВВ) та на стаціонарних контрольно-пропускних пунктах, розташованих на першій лінії оборони; у складі зведених мобільних груп, які пересувались вздовж лінії розмежування з метою недопущення незаконного переміщення вантажів.

Крім того, під час несення служби, позивач неодноразово здійснював бойові виїзди на підставі бойових розпоряджень штабу антитерористичної операції, що підтверджується зокрема поясненнями свідка ОСОБА_2

Враховуючи розташування місця дислокації підрозділу, місця та умови несення служби, позивач фактично брав безпосередню участь в антитерористичній операції, виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 18 грудня 2017 року на адресу Голови Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС було подано заяву про надання позивачу статусу учасника бойових дій, до якої додано повний пакет необхідних документів.

Дану заяву зареєстровано у ДФС України як вхідну кореспонденцію 18.12.2017 та присвоєно вхідний № 9970. Інше, що підтверджується відбитком штрих кодового ідентифікатора про реєстрацію вхідної кореспонденції.

Як встановлено судом, 28 березня 2017 на засіданні Комісії прийнято рішення щодо направлення запиту до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій щодо можливості надання Комісією ДФС статусу учасникам бойових дій працівниками слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС. Таке звернення було викладено в листі ДФС України від 04.04.2017 р. № 5395/5/99-99-04-04-01-16.

Згідно отриманої відповіді на вказане звернення Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників бойових дій листом від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17, адресованою Державній фіскальній службі України, вказала, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до Закону не вбачається можливим.

Відповідно до витягу з Протоколу № 2 засідання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС від 23.03.2018 р., наявного в матеріалах справи, Комісією у зв'язку з відсутністю правових підстав одноголосно прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1

Листом ДФС України від 27.03.2018 р. № 4301/С/99-99-04-04-01-14 «Про розгляд звернень» позивача повідомлено стосовно прийняття рішення про відмову в наданні йому статусу учасника бойових дій, у зв'язку з чим повернуто останньому направлені до комісії заяву та матеріали.

Підставою для відмови у наданні позивачу відповідного статусу учасника бойових дій слугувала норма Закону 3551-ХІІ, згідно якої статус учасника бойових дій може бути наданий лише особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України, до якої позивач не належить.

Не погоджуючись зі змістом вищенаведеного рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та похідними від цього позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон №3551-XII.

Відповідно до ст. 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно ст. 5 Закону №3551-HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_34/ed_2017_07_01/pravo1/T355100.html?pravo=1"XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551-HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_48/ed_2017_07_01/pravo1/T355100.html?pravo=1"XII (в редакції від 20.01.2018) передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України (абзац другий пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_48/ed_2017_07_01/pravo1/T355100.html?pravo=1"XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Пунктом 2 Порядку №413 (в редакції від 25.10.2017) визначено, що статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

- комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС;

- міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту (абзац 1-4 пункту 5 Порядку №413).

Наказом Міністерства фінансів України № 957 від 14.11.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2016 року за №1553/29683 (далі - Положення № 957) затверджено Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України.

Розділом I Положення № 957 (в редакції від 14.11.2016) визначено, що Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (далі - Комісія) утворюється відповідно до пункту 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (із змінами). Комісія у своїй діяльності керується Конституцією HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1"України, законами України, указами Президента України та актами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Положенням.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №957 (в редакції від 14.11.2016) Комісія призначена для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, розгляду та вивчення поданих заяв та інших матеріалів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України (ДФС), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.

Комісія вивчає документи, у разі потреби заслуховує пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій (п. 3 розділу ІІ Положення № 957).

Формою роботи Комісії є засідання, що проводяться не рідше двох разів на місяць (за наявності документів для розгляду) (п. 1 розділу IV Положення № 957).

Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів (п. 3 розділу IV Положення № 957).

Рішення Комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Комісії (п. 4 розділу IV Положення № 957).

Рішення Комісії складається за формою, наведеною у додатку до цього Положення, підписується головою і секретарем Комісії т скріплюється гербовою печаткою ДФС (п. 5 розділу IV Положення № 957).

Отже, законодавством визначено чіткий та послідовний порядок вирішення ДФС України питання про надання особі статусу учасника бойових дій у зв'язку з участю в АТО.

Підпунктом 5 пункту 2 розділу II Положення №957 встановлено, що Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності підстав.

В свою чергу, пунктом 7 розділу II Положення №957 (в редакції від 14.11.2016) визначено перелік таких підстав, за наявності яких Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, а саме у разі:

- відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення;

- надання недостовірних даних про особу;

- виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення;

- наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Суд зазначає, що перелік підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій, визначений вищенаведеною нормою, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

При цьому, під вичерпністю розуміється, що в уповноваженого органу при розгляді заяв і доданих до них матеріалів та прийнятті за результатами такого розгляду рішення щодо відмови у присвоєнні статусу учасника бойових дій, відсутня можливість альтернативного вибору підстав для відмови, окрім як з тих, що передбачені пунктом 7 розділу II Положення №957.

Тобто, фактично Комісія вправі прийняти рішення на власний розсуд, керуючись власними дискреційними повноваженнями, проте виходячи виключно з підстав, що обмежені їх вичерпністю.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, позивач з 12 лютого 2015 року по 15 квітня 2015 року на підставі вищенаведених наказів Державної фіскальної служби України та витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ відряджався до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей та брав безпосередню участь в проведенні та виконанні завдань, що покладені на підрозділи ДФС, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Судом також з'ясовано, що позивач з метою надання йому статусу учасника бойових дій звернувся до Комісії з відповідною заявою та матеріалами, що свідчать про залучення та перебування останнього в районі проведення антитерористичної операції.

Зокрема, абз. 1 п. 4 Порядку № 413 (в редакції від 25.10.2017) передбачено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, книг нарядів, графіків несення служби, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

Судом встановлено, що у позивача наявні всі документи, які надають підставу на отримання статусу учасника бойових дій, у т.ч.: наказ ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 10.02.2015 № АТО 1-в/ДСК; наказ ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 12.03.2015 № АТО 3-в/ДСК; наказ ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 03.04.2015 № АТО 4-в/ДСК; витяг із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 06.03.2015 № 65; витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом» від 21.12.2015 № 0126; витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом» від 16.03.2015 р. № 0132; витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом» від 20.05.2015 р. № 0148, витягом з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині)» від 05.10.2015 р. № 278.

Як встановлено судом, Комісією за наслідками розгляду заяви позивача та доданих матеріалів, прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій з підстави, що такий статус може набути виключно особа, що відноситься до рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України.

Представник відповідача у судових засіданнях в обґрунтування правової позиції по справі стверджував, що посада позивача не відноситься до категорії осіб, яким може бути наданий статус учасника бойових дій, тому Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, вищенаведеними нормативно-правовими актами, а також на підставі листа Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17

Проте, суд критично ставиться до наведених доводів відповідача, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Відповідно до ст. 5 цього ж Закону організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.

Суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю… центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи.

Координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

У законодавстві не визначено (не розтлумачено) термін «особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи», тобто він не виключає (обмежує) залучення лише оперативних працівників, а допускає залучення інших працівників. Також не вимагається проходження служби виключно штатними працівниками підрозділів оперативного забезпечення, а відповідно, допускається відрядження або залучення іншим чином для проходження служби осіб рядового і начальницького складу у підрозділах оперативного забезпечення зон проведення АТО.

Так, як вже зазначалось, п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону №3551-XII дійсно передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, серед інших, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

У той же час, відповідно до п. 2 розділу II Положення №957 (в редакції від 14.11.2016) комісія має право, зокрема, розглядати та вивчати подані керівниками підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС (далі - підрозділи АТО) довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, форма яких встановлена додатком 1 до Порядку, та інші документи, визначені пунктом 4 Порядку, які є підставою для надання громадянам статусу учасника бойових дій; розглядати та вивчати звернення, документи та матеріали, надані особами рядового та начальницького складу підрозділів АТО, іншими співробітниками ДФС, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в разі неподання до Комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, керівниками таких підрозділів.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення наведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що законодавчо не обмежено право Комісії розглядати та надавати за наявності на це відповідних підстав, статус учасника бойових дій не лише особам рядового та начальницького складу оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, але й іншим співробітникам ДФС, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районі її проведення.

Поряд з цим, суд переконаний, що наведені положення законодавства повинні трактуватись у більш їх широкому сенсі, які охоплюють своїм змістом не лише сам факт зайняття особою рядового та начальницького складу підрозділу оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС певної посади, але й ряд інших факторів, що можуть бути свідченням відношення особи до певного структурного підрозділу.

Суд вважає, що під терміном «оперативне забезпечення зон проведення АТО» слід розуміти не процесуальну діяльність оперативних працівників податкової міліції, а комплекс заходів, що створюють умови для успішного виконання поставлених завдань військам (правоохоронним органам). Ці умови забезпечуються різноманітними заходами, в т.ч. шляхом здійснення працівниками податкової міліції довільних процедур з переміщення товарів (вантажів) у районі проведення антитерористичної операції.

Такими, на думку суду, є безпосереднє виконання особою в період її перебування та залучення до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей функціональних обов'язків, що затверджені для даної категорії працівників або відповідного структурного підрозділу, а також знаходження особи у безпосередньому підпорядкуванні в певному підрозділі та розташування місця дислокації.

Так, наказом ДФС України від 16.02.2015 № 94 затверджено Положення про Головне міжрегіональне управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов'янськ) ДФС України (далі - Положення №94).

Пунктом 1.1. Положення №94 визначено, що Головне міжрегіональне управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов'янськ) (далі - ГМУОЗ) є самостійним структурним підрозділом ДФС України.

Відповідно до п. 1.3. Положення №94 до складу ГМУОЗ входять структурні підрозділи відповідно до структури ДФС, затвердженої відповідним наказом.

Згідно з п.1.6. Положення №94 ГМУОЗ функціонально підпорядковується Управлінню оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій та Луганській областях.

Згідно з п. 2.1. Положення №94 основними завданнями ГМУОЗ у районі проведення АТО є: забезпечення перевірки звернень суб'єктів господарювання та надання дозволів на переміщення товарів до/з району проведення АТО, а також облаштування і функціонування (організація, координація та контроль) фіскальних постів на контрольних пунктах в'їзду-виїзду; запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, їх розкриття та припинення у районі проведення АТО; забезпечення у ДФС та її територіальних органах безпеки діяльності, а також захист державних службовців та працівників від протиправних посягань, пов'язаних із виконанням ними службових обов'язків у районі проведення АТО.

Як встановлено судом, під час перебування на території проведення АТО місцем дислокації позивача був підрозділ оперативного забезпечення окремих територій зон проведення АТО ГУ ДФС Донецької та Луганської областей, який розташовувався в м. Лисичанськ. Несення служби відбувалось на рівні з оперативними працівниками даного підрозділу: у складі добових нарядів на контрольних пунктах в'їзду/виїзду (КПВВ) та на стаціонарних КрП, розташованих на першій лінії оборони; у складі зведених мобільних груп, які пересувались вздовж лінії розмежування з метою недопущення незаконного переміщення вантажів.

Отже, несення служби позивачем відбувалось на рівні з оперативними працівниками даних підрозділів, у складі добових нарядів на контрольних пунктах в'їзду/виїзду (КПВВ) та на стаціонарних КрП, розташованих на першій лінії оборони; у складі зведених мобільних груп, які пересувались вздовж лінії розмежування з метою недопущення незаконного переміщення вантажів.

Під час несення служби разом з іншими працівниками ДФС та інших контролюючих органів на КПВВ, позивач неодноразово потрапляв під ворожі обстріли як стрілецького так і іншого озброєння.

Враховуючи розташування місця дислокації підрозділу, місця та умови несення служби, позивач фактично брав безпосередню участь в антитерористичній операції, виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником.

Відповідачем доказів зворотного до матеріалів справи не надано, а судом при розгляді справи таких доказів не встановлено.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що мотиви відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій сформовані відповідачем на підставі довільного трактування положень чинного законодавства, а саме категорії "осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС".

Відповідач, заперечуючи проти позову, помилково трактує взяте з контексту словосполучення "підрозділи оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС", підміняючи зміст поняття, вказуючи тим самим на розбіжність з категорією "оперативний співробітник оперативного управління".

Втім, суд зазначає, що ані законодавець, ані ДФС у своєму Положенні №94 не обмежила категорії посад осіб, що можуть входити, залучатись та відряджатись до підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС.

Отже, визначальним при віднесенні позивача до певного кола осіб, які мають право на отримання статусу учасника бойових дій є, на думку суду, підпорядкованість посадової особи під час службового відрядження.

Тому, виходячи з того, що в період з 12 лютого 2015 року по 15 квітня 2015 року позивач був відряджений до ГУ ДФС у Донецькій області та знаходився у підпорядкуванні начальника управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області, а також фактично проходив службу у підрозділі управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області, з метою виконання бойових завдань та прийняття безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також проходив службу під безпосереднім керівництвом Керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях, суд дійшов висновку, що на позивача поширюється дія п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону №3551-XII, якою передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Отже, позивача, який в період з 12 лютого 2015 року по 15 квітня 2015 року обіймав посаду помічника оперуповноваженого відділу активних заходів оперативного управління ГУ ДФС у Київській області, направленого на підставі вищенаведених розпорядчих наказів, а також нормативно-правових актів до підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, законодавець відносить до категорії "осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС".

Відтак, на переконання суду, враховуючи розташування місця дислокації підрозділу, в якому позивач виконував свої обов'язки, умови несення служби та в цілому відповідність матеріалів, наданих позивачем, вимогам Закону №3551-XII, посилання відповідачів на пункт 19 частини першої статті 6 цього Закону, як на підставу для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, є необґрунтованими.

Суд також оцінює як помилкові доводи відповідачів стосовно роз'яснень, викладених у листі Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17 як на підставу, що підтверджує правомірність прийняття рішення про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій.

Суд зазначає, що вказаний лист не є нормативно-правовим актом, що створює обов'язкові правові наслідки у відповідній сфері суспільних відносин, а носить виключно інформативний, рекомендаційний характер та не є обов'язковим до застосування, що зазначено й в самому документі.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що ОСОБА_1 не надав довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, яка передбачена пунктом 6 Порядку № 413.

Відповідно до п. 6 Порядку № 413 (в редакції від 25.10.2017) для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатом 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

Отже, обов'язок надати довідку за формою згідно з додатком 1 покладено саме на керівника (командира) органу (підрозділу), у складі яких ОСОБА_1 проходив службу в зоні антитерористичної операції.

Разом з тим, відповідно до протоколу № 2 засідання Комісії від 23.03.2018 позивачу було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій з тих підстав, що надання статусу учасника бойових можливе лише особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції, будь-яких інших підстав для відмови у наданні статусу учасника бойових дій, зокрема ненадання ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, не вказано.

З огляду на вищевикладене, оскаржуване рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Оскільки відповідач протиправно відмовив у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на встановлення такого статусу, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є зобов'язання відповідача надати позивачу статус учасника бойових дій і, як наслідок, видати відповідне посвідчення.

При цьому слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінка у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9,14,73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні ОСОБА_1, статусу учасника бойових дій, яке викладене у листі від 27.03.2018 року за № 4301/С/99-99-04-04-01-14.

3. Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути документи про надання ОСОБА_1, статусу учасника бойових дій .

4. Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України прийняти рішення про надання ОСОБА_1, статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

5. Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України видати ОСОБА_1, посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 06 листопада 2018 р.