Рішення № 77689691, 02.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2018 року справа № 810/4305/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

20 серпня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 5 квітня 2018 р. № 103884-50/221.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а ухвалою названого суду від 31 жовтня 2018 р. - закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану вимогу, оскільки податкова вимога формується у разі несплати платником податків у встановлений строк узгодженого податкового зобов'язання. Зазначив, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких винесена податкова вимога, позивачем не отримувалися, оскільки були направлені на невірну адресу з вини податкового органу. За таких обставин вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної податкової вимоги.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що у позивача існує податковий борг на загальну суму 92 502 грн 62 коп., який виник на підставі нарахованих податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості за 2016 р. Стверджував, що податкові повідомлення-рішення направлялися на адресу позивача, зазначену у державному реєстрі фізичних осіб: АДРЕСА_1, проте, були повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Отже, вважаються такими, що були вручені належним чином. За таких обставин відповідач вважає, що у позивача був узгоджений податковий борг, а отже, податкова вимога винесена правомірно (а.с. 21-22).

Представники сторін подали до суду письмові клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин на підставі вимог ч. 3 ст. 194 КАС України суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

5 квітня 2018 р. відповідачем було винесено податкову вимогу № 103884-50/221 на загальну суму 92 502 грн 62 коп. (далі - податкова вимога № 103884-50/221) (а.с. 10).

У зв'язку з тим, що позивач вважає таку вимогу відповідача протиправною, ним було подано даний позов до суду.

Правову оцінку спірним правовідносинам судом надано з урахуванням наступного.

Згідно з вимогами п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до вимог п. 59.2 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як убачається з п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Як вже зазначалося, 5 квітня 2018 р. відповідачем було винесено оскаржуване податкову вимогу (а.с. 10).

Вказана податкова вимога була винесена у зв'язку з несплатою позивачем податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2016 р. №№ 109064-13, 109063-13, 109060-13, 109061-13, 109058-13, 109059-13, 109072-13, 109071-13, 109070-13, 109068-13, 109069-13, 109067-13, 109066-13, 109065-13, 109062-13 (а.с. 25-30).

При вирішенні правомірності винесення відповідачем оскаржуваної податкової вимоги судом враховано таке.

Згідно з вимогами п. 266. 1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до вимог п.п. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Як убачається з п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Згідно з вимогами п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до вимог п. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Як убачається з п.п. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Аналіз наведених норм свідчить, що податкові повідомлення-рішення мають надсилатися платнику податків за місцем реєстрації такого платника.

Як убачається з копії конверта, про направлення податкових повідомлень-рішень №№ 109064-13, 109063-13, 109060-13, 109061-13, 109058-13, 109059-13, 109072-13, 109071-13, 109070-13, 109068-13, 109069-13, 109067-13, 109066-13, 109065-13, 109062-13, вони були направлені на ім'я позивача за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31-32).

Крім того, факт направлення податкових повідомлень-рішень саме за вказаною адресою також визнано представником відповідача у судовому засіданні.

Проте, згідно з копією паспорта позивача, з 17 січня 2006 р. місцем його реєстрації є: АДРЕСА_2 (а.с. 7-8).

Наведене свідчить, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких відповідачем було винесено оскаржувану податкову вимогу були направлені за невірною адресою.

Згідно з вимогами п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Саме на вимоги цього абзацу і посилався відповідач як на підставу узгодженості податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями №№ 109064-13, 109063-13, 109060-13, 109061-13, 109058-13, 109059-13, 109072-13, 109071-13, 109070-13, 109068-13, 109069-13, 109067-13, 109066-13, 109065-13, 109062-13.

Проте, абз. 4 п. 58.3 ст. 58 ПК України визначено, що у разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Враховуючи, що відповідачем названі податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу за невірною адресою, та не були вручені останньому з вини податкового органу, суд дійшов висновку, що суми податкових зобов'язань, які в них зазначені не є узгодженими.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано порядку винесення податкової вимоги, а податкова вимога № 103884-50/221 винесена передчасно, а отже, є протиправною та підлягає скасуванню.

При вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на обставини, викладені у відзиві, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Як убачається з ч. 1 с. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 925 грн 03 коп. згідно з квитанцією від 14 серпня 2018 р. № ПН 305627, сума судового збору, яка має бути стягнута на користь позивача складає 925 грн 03 коп.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 5 квітня 2018 р. № 103884-50/221.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 925 (дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 03 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.