Рішення № 77689537, 05.11.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м. Ужгород№ 807/1533/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Павлова О.В.

за участю представників

позивача: адвокат ОСОБА_1

відповідача: Костан О.В. (довіреність від 03.01.2018 року № 31-7-0.72-41/2-18)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними, скасування витягу та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 листопада 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення складено в повному обсязі 08 листопада 2018 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до управління Держземагенства в Ужгородському районі (ухвалою від 13 квітня 2016 року (протокольно, журнал судового засідання від 13.04.2016 року) замінено відповідача (управління Держземагенства в Ужгородському районі) на правонаступника - Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі), та ухвалою від 17 січня 2018 року замінено неналежного відповідача (управління Держгеокадастру в Ужгородському районі) на належного - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області), яким (в уточнених позовних вимогах) просить: визнати протиправними дії відповідача по застосуванню у витягу з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки від 30 квітня 2015 року локального коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки площею 12617 м.кв., що розташована у АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2 "землі промисловості", яка знаходиться у користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі договору оренди земельної ділянки № 1691/1 від 18.02.2014р.; скасувати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.04.2015р.; зобов'язати відповідача видати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 12617 м.кв., що розташована у АДРЕСА_2 з встановленням коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки, без застосування локальних коефіцієнтів за наступними факторами: "місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до зелених зон, земельна ділянка розташована в прирейковій зоні, земельна ділянка розташована у зоні пішохідного доступу до міського пасажирського транспорту, земельна ділянка розташована у водоохоронній зоні; зобов'язати відповідача видати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 12617 м.кв., що розташована у АДРЕСА_2, із застосуванням локальних коефіцієнтів за наступними факторами: - місцезнаходження земельної ділянки у санітарно-захисній зоні 0.9, - місцезнаходження земельної ділянки у зоні обмеження забудови за рівнем напруження електромагнітного поля 0.95, - місцезнаходження земельної ділянки у зоні перевищення припустимого рівня шуму від залізниці, автодоріг, електропідстанцій та аеродромів 0.97.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно визначено грошову оцінку земельної ділянки, якою користується позивач на праві договору оренди земельної ділянки, а також безпідставно застосовано не належні локальні коефіцієнти.

В судовому засіданні представник позивач вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі.

Управлінням Держземагенства в Ужгородському районі (як відповідачем по справі) надано суду заперечення проти позову, яким проти позову заперечив, посилаючись на їх безпідставність, оскільки управлінням Держземагенства в Ужгородському районі застосовано коефіцієнти у витязі з нормативної грошової оцінки від 30.04.2015р. у відповідності до норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, на підставі рішення Ужгородської міської ради від 24.10.2013 року за № 1106, 18.02.2014 року між ФОП ОСОБА_3 та Ужгородською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2617 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3 (функціональне використання - землі промисловості), на строк до 24.10.2018 року.

Згідно п. 5 договору, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складала 2222989,23 грн. та щомісячна орендна плата становить 5557,57 грн. (п. 11 договору).

28.11.2013 року управлінням Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області надано Витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 1,2617 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3. У відповідності з цим витягом, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки обчислена виходячи з того, що дана земельна ділянка віднесена згідно з рішенням XXII сесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 21.06.2010 року до економічно-планувальної зони № 34, для якої згідно з цим же рішенням, базова грошова оцінка встановлена у розмірі 77,79 грн./м. кв. Для визначення нормативно-грошової оцінки застосовано коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), і який було передбачено в розмірі КФ=1,2. Також, використано наступні локальні коефіцієнти: розташування земельної ділянки в прирейковій зоні - К=1,08; розташування земельної ділянки у зоні підвищеного містоформувального значення - К=1,08; розташування земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до зелених зон - К=1,1; розташування земельної ділянки в санітарно-захисній зоні - К=1,59. Також, в розрахунок по вказаному витягу враховано коефіцієнти індексації, а саме: за 2000-2004рр.- К=1,20564; за 2005-2008рр. - К = 1,2257; за 2009-2012 - К= 1,059. З урахуванням наведених показників, нормативно-грошова оцінка 1 м.кв. вказаної земельної ділянки станом на 28.11.2013р. становила 176,19 грн., відповідно, нормативно-грошова оцінка всієї земельної ділянки площею 12617 м.кв. - 2222989,23грн.

14.07.2014 року Ужгородською міською радою прийнято рішення за № 1398 "Про затвердження технічної документації по нормативно грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради", яким затверджено нову технічну документацію із нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода по базовій вартості 1 м. кв. забудованої території в розрізі економічно-планувальних зон та грошової оцінки сільськогосподарських угідь населеного пункту.

Вказане рішення органу місцевого самоврядування позивачем чи будь - ким іншим не оскаржено, доказів не чинності (скасування, відкликання, зупинення дії, тощо) рішення Ужгородської міської ради № 1398 від 14.07.2014 року до суду не надав.

Згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки управління Держземагенства в Ужгородському районі, станом на 30.04.2015 року грошова оцінка орендованої земельної ділянки становила 9124109,72 грн., при цьому, така вартість обчислена виходячи з того, що Ужгородською міською радою вказану земельну ділянку віднесено до економічно-планувальної зони № 67 та встановлено базову грошову оцінку у розмірі 372,87 грн. за 1 кв. м., а також із урахуванням коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф=1,2 і локальних коефіцієнтів, які характеризують місце розташування земельної ділянки, зокрема: розташування земельної ділянки в прирейковій зоні - К=1.05; розташування земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до міського пасажирського транспорту - К=1.10; розташування земельної ділянки в водоохоронній зоні - К=1.05; розташування земельної ділянки в зоні перевищення припустимого рівня шуму - К=0,97.

Не погоджуючись із застосуванням відповідачем при проведенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якою користується ФОП ОСОБА_3 таких коефіцієнтів впливу на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони як розташування земельної ділянки в прирейковій зоні, розташування земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до міського пасажирського транспорту, розташування земельної ділянки в водоохоронній зоні, розташування земельної ділянки в зоні перевищення припустимого рівня шуму, що зумовило зростання орендної плати на земельну ділянку, стала підставою для звернення позивача до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Законом України "Про оцінку земель" від 11.12.2013 року № 1378-IV (чинний та в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено правові засади оцінки земель. Так, згідно з визначеннями ст. 1 цього закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 23 зазначеного Закону передбачено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної та картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, є Держгеокадастр (постанова Кабінету міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру").

Згідно з підпунктами 27 та 36 пункту 4 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру, і видає, зокрема, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Згідно позиції Верховного Суду у справі № 823/902/17, у правовідносинах, пов'язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції, а тому перевірка законності їх дій (бездіяльності), рішень, зокрема під час формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, має здійснюватися адміністративним судом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій в межах населених пунктів не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою.

Приписами ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Позивач, як користувач земельної ділянки в місті Ужгороді, вважає, що його право порушено затвердженням нормативної грошової оцінки, за допомогою якої обраховуються зобов'язання позивача зі сплати податку.

Однак, суд констатує, що (відповідно до вищезазначених вимог Закону України "Про оцінку земель") затвердження нормативної грошової оцінки здійснювалося міською радою, а не відповідачем.

Термін "адміністративний акт" згідно з Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи (77)31 (прийнятою Комітетом Міністрів від 28.09.1977 року на 275-му засіданні заступників міністрів) означає будь-який окремий захід або прийняте рішення, які за своїм характером безпосередньо впливають на права або інтереси як фізичних осіб, так і юридичних, в ході здійснення публічної влади.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з вищезазначеними правовими нормами обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. В рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" вказав, що положення ч.2 ст.124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч.5 ст.55 Конституції України). Тобто, кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

При цьому, офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" надано в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 року "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)", в якому зафіксовано тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес". Зокрема, в даному рішенні Конституційного Суду України вказано, що поняття "охоронюваний законом інтерес", яке вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32).

Концепція "майна" у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві, зокрема, "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (пункт 32).

Отже, з огляду на практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, поняття "майно", як і "власність", має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних так і не матеріальних.

В позовній заяві наведено обґрунтування порушення прав позивача, яке полягає в збільшення сум земельного податку.

Судом, в свою чергу, було проаналізовано ті визначення, наведені в технічній документації, які могли б призвести до збільшення нормативної грошової оцінки земельних ділянок позивача, і не встановлено порушення прав позивача у зв'язку з наведеними визначеннями, натомість, визначення Ужгородською міською радою певних показників, які і правомірність затвердження технічної документації, предметом судового розгляду не було, з огляду на відсутність вимог про це.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, при цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ст. 77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача. Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, відповідачем доведено правомірність дій управління Держземагенства в Ужгородському районі по застосуванню у витягу з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, в зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають вимогам закону та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджується дослідженими належними та допустимими доказами, відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 19, 72, 77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Народна, 4 код 39766716) про визнання дій протиправними, скасування витягу та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті