Рішення № 77688644, 07.11.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 рокуСправа № 912/1600/18 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1600/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти", 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 19-21

до відповідача ОСОБА_1 частини 2269 Національної гвардії України, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95

про внесення змін до договору

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (далі - ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти", позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 частини 2269 Національної гвардії України (далі - ВЧ 2269, відповідач) в якій просило внести зміни до договору від 03.04.2012 р. № 5/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ № 94917, укладеного між приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Українські вертольоти" та ОСОБА_1 частиною 2269 Національної гвардії України доповнивши пункт 4.3 договору новим абзацом наступної редакції: "Індексація орендної плати у 2016 році не здійснюється".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", положень договору № 5/12-ФС від 03.04.2012 і сформованої державою політики в питанні індексації у 2016 році орендної плати, а відтак, відмову останнього від підписання Додаткової угоди № 3 до вказаного договору вважає незаконною та направленою на неправомірне позбавлення Позивача права власності на майно.

Ухвалою від 06.07.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/1600/18 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.

27.07.2018 у підготовчому засіданні суду оголошено перерву до 12:20 год. 21.08.2018.

Розпорядженням в.о. керівника апарату № 217 від 13.08.2018 р., у зв'язку з тим, що суддя Коваленко Н.М., в провадженні якої перебуває дана справа в період з 13.08.2018 по 24.09.2018 включно перебуває у відпустці згідно наказу голови суду № 195 від 27.07.2018, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені статтею 195 Господарського процесуального кодексу України призначено повторний автоматизований розподіл справи № 912/1600/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018 справу № 912/1600/18 передано для розгляду судді Кабаковій В.Г.

Ухвалою від 13.08.2018 суддею Кабаковою В.Г. прийнято справу № 912/1600/18 до свого провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 19.07.2018, із змісту якого просить відмовити у задоволенні позову повністю з наступних підстав.

Зазначає, що у постанові Вищого господарського суду України від 20.11.2017 у справі № 911/747/17 зазначено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не могло бути зупинено дію статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так як згідно пункту 5.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 закон про Держбюджет через своє спеціальне призначення не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя тощо. Аналогічної позиції Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також дотримувався при розгляді справи № 910/9805/17.

Відповідно до пункту 4.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Але слід звернути увагу на те, договір було укладено у 2012 році. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у 2012 році індексація такої орендної плати була істотною умовою Договору. Тобто з точки зору позивача пункт 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" лише зупинив на 2016 рік дію статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Таким чином індексація орендної плати перестала бути істотною умовою договорів, що укладаються у 2016 році.

Відповідач зазначає, що відсутні підстави для внесення змін до Договору, так як ОСОБА_1 частина умов договору не порушувала, у договорі зазначено, що розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, Закон України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не містить вимог щодо зміни ціни відповідних договорів чи переоформлення у зв'язку з цим договорів, що були укладені раніше.

Позивач за період з січня по жовтень (включно) 2016 року добровільно сплачував орендну плату за договором з урахуванням індексу інфляції, що підтверджується матеріалами справи № 911/747/17 та відповідними рішенням судів у даній справі.

Стосовно відповідних роз'яснень листів тощо, на які посилається позивач, потрібно зауважити, що державні органи, котрі їх видавали, не можуть здійснювати офіційного тлумачення норм права, а мають лише інформаційний характер.

Ухвалою від 21.08.2018 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі №912/1600/18 на 10.10.2018 та зобов'язав відповідача подати додаткові документи (докази), необхідні для розгляду справи по суті.

10.09.2018 позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив, яким визначає доводи відповідача про безпідставність та необґрунтованість позовної заяви помилковими, а висновки, на яких базуються його заперечення за позовом суперечать положенням законодавства України та спростовуються фактичними обставинами справи, оскільки, за змістом Договору (з урахуванням п. 15.7 Договору та положень п. 3.5 Типового договору) розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін у порядку, визначеному законодавством, а також переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Законодавчим актом, що передбачає зміну розміру орендної плати за оренду державного та комунального майна у 2016 році за рахунок відмови держави від індексування орендних платежів є Закон України, пункт 9 Прикінцевих положень якого зупиняє на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати. Правова норма, визначена п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", на думку позивача, наділяє його правом на зупинення індексації у 2016 році орендних платежів, що сплачуються відповідачу за Договором. При цьому, за приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, безпосередньо закон визначено як одну з підстав для виникнення господарських зобов'язань, тобто, для виникнення права однієї сторони (позивача) вимагати від іншої сторони (відповідача) виконання його обов'язку вчинити певну дію або утриматися від певних дій. Позивач також стверджує, що в порушення приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 6 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, Відповідачем не наведено жодних законодавчо визначених підстав для незастосування до правовідносин сторін п. 9 Прикінцевих положень Закону України, не здійснено посилань на можливу суперечність такої правової норми Конституції України, як на підставу для її незастосування.

На виконання вимог ухвали суду від 21.08.2018 відповідачем 10.10.2018 за супровідним листом подано копії документів, що підтверджують розрахунки за договором № 5/12-ФС від 03.04.2012 та копію контр розрахунків позивача.

В підготовче засідання суду 10.10.2018 з'явились повноважні представники сторін та підтримали свої позиції.

Ухвалою від 10.10.2018 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 912/1600/18 до судового розгляду по суті на 07.11.2018.

На підтвердження позиції відповідача у даній справі та з метою досягнення повноти і об'єктивності під час розгляду справи № 912/1600/18, 25.10.2018 останнім подано для долучення до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду м. Києва у справах № 910/8192/18 від 17.09.2018 та № 910/8187/18 від 24.09.2018, а також копію постанови Верховного Суду у справі № 911/747/17 від 11.09.2018.

В судовому засіданні представники сторін участі не приймали, повідомлені належним чином. Відповідач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

З огляду на те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2012 між ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (Орендар) та ВЧ 2269 (Орендодавець) укладено договір № 5/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ № 94917 (далі - Договір, а.с. 13-22), відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТ (далі - ПС), заводській номер 94917, залишкова вартість - 2 794 428,00 грн (без ПДВ). ПС перебуває на балансі орендодавця.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування ПС у термін, указаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та відповідних актів приймання-передавання ПС в оренду.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. Договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди ПС і становить суму 213 700,00 грн., без ПДВ, за базовий місяць розрахунку - лютий 2012. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктами 4.5, 4.6 Договору сторони передбачили, що розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін у випадках, передбачених чинним законодавством. Орендар сплачує орендну плату щомісячно, у розмірі, який визначений пунктами 4.1-4.4 з урахуванням пункту 4.12 цього Договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання відповідного, виставленого Орендодавцем рахунку.

Договір укладено строком на вісім років, і діє з 03.04.2012 до 03.04.2020 включно (пункт 14.1 Договору).

Будь-які зміни та/або доповнення умов (положень) цього Договору допускаються виключно на підставі взаємної згоди Сторін, що підлягає оформленню письмово у вигляді додаткових угод (додатків) до даного Договору. Пропозиції про зміни та/або доповнення умов (положень) цього Договору розглядаються Стороною протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 14.3 Договору).

У подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод, а саме: Додаткову угоду від 20.01.2014, якою сторонами викладено у новій редакції умову Договору щодо орендної плати в період капітального ремонту Повітряного судна, а також Додаткову угоду № 2 від 02.06.2015, якою змінено реквізити сторін. (а.с. 23-24)

З метою внесення до Договору змін, направлених на звільнення від індексації сум орендних платежів за Договором у 2016 році, позивачем 01.06.2018 направлено лист № 34/18-юр від 30.05.2018 відповідачу для підписання Додаткової угоди № 3 до Договору, якою доповнено п. 4.3 Договору новим абзацом такої редакції: "Індексація орендної плати у 2016 році не здійснюється".

Відповідач листом № 69/14-2045 від 25.06.18 відмовився у внесенні запропонованих змін до Договору, оскільки застосування п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" до правовідносин сторін є безпідставним, позаяк, згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" умови Договору оренди є чинними на весь строк дії Договору і у випадку, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Позивач вважає вказану відмову Відповідача від підписання Додаткової угоди № 3 до Договору такою, що не відповідає вимогам Законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Про державний бюджет України на 2016 рік", положенням Договору і сформованій державою політиці.

Розглядаючи даний спір по суті, господарський суд виходить з такого.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, звертаючись з позовом про внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин, позивач повинен за допомогою належних та допустимих доказів довести наявність усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами відповідний правочин є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Разом із тим передача в оренду майна, яке є державною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ст. 10 якого однією із істотних умов договору оренди державного майна є орендна плата з урахуванням її індексації.

У ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

З огляду на вказані норми, господарський суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених істотних умовах, узгодили ці умови та, як наслідок, підписали Договір № 5/12-ФС від 03.04.2012 про оренду повітряного судна Мі-8МТ № 94917, а тому всі умови спірного Договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Пунктом 4.5 Договору № 5/12-ФС від 03.04.2012 визначено, що розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін у випадках, передбачених чинним законодавством.

У п. 14.3 вказаного договору сторони погодили, що будь-які зміни та/або доповнення умов (положень) цього Договору допускаються виключно на підставі взаємної згоди сторін, що підлягає оформленню письмово у вигляді додаткових угод (додатків) до даного Договору. Пропозиції про зміни та/або доповнення умов (положень) цього Договору розглядаються стороною протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що істотною умовою договору оренди, зокрема, є орендна плата з урахуванням її індексації. Однак, на 2016 рік дію ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати зупинено (п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік").

Крім того, позивач посилається на правову позицію про зупинення у 2016 році індексації платежів за оренду державного та комунального майна, підтвердженою листами Фонду державного майна України №10-16-6583 від 11.04.2016, №10-16-8324 від 04.05.2016, №10-16-9559 від 15.05.2017, №10-16-15948 від 15.08.2017 та Міністерства юстиції України №12619/387-0-2-16/8.1 від 13.04.2016, №15514/475-0-2-16/8.1 від 04.05.2016, №2050/К-13549/7.3 від 09.06.2017.

З метою внесення до Договору змін, направлених на звільнення від індексації сум орендних платежів за Договором у 2016 році, позивачем 01.06.2018 направлено лист № 34/18-юр від 30.05.2018 відповідачу для підписання Додаткової угоди № 3 до Договору, якою доповнено п. 4.3 Договору новим абзацом такої редакції: "Індексація орендної плати у 2016 році не здійснюється". (а.с. 25-17)

Відповідач листом № 69/14-2045 від 25.06.18 відмовився у внесенні запропонованих змін до Договору, оскільки застосування п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" до правовідносин сторін є безпідставним, позаяк, згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" умови Договору оренди є чинними на весь строк дії Договору і у випадку, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. (а.с. 28)

Орендодавець також зазначає, що право сторін не зазначати про індексацію орендної плати розповсюджується на договори, які укладаються у 2016 році.

З огляду на зазначене, взаємне погодження сторонами, у встановленому Договором порядку, питання зупинення на 2016 рік дію умов Договору в частині індексації орендної плати, відсутнє.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.

Таким чином, розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а в разі законодавчої зміни її розміру нормами чинного законодавства передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору.

Водночас, передбачені статтею 284 Господарського кодексу України і ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотні умови договору оренди, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації, є обов'язковими для суб'єктів права державної власності, майно яких є об'єктом оренди.

За змістом ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами Договору № 5/12-ФС від 03.04.2012 про оренду повітряного судна Мі-8МТ № 94917 Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти" як орендар прийняло на себе зобов'язання протягом строку дії договору сплачувати орендодавцю орендну плату з урахуванням її індексації (п. 4.3 Договору) і такий обов'язок позивача умовами договору не поставлено в залежність від будь-яких обставин.

Укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема, право ОСОБА_1 частини 2269 Національної гвардії України отримати орендну плату з урахуванням її індексації, та обов'язок Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" як орендаря сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/9805/17.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" передбачено зупинення на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати.

Водночас, у рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 викладено висновок про те, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх невинними мають використовуватися окремі закони.

З огляду на вказані рішення, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, зокрема, ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Окремий закон щодо зупинення дії, внесення змін і доповнень, визнання невинним положень ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якою передбачено одну із істотних умов договору оренди як орендна плата з урахуванням її індексації, відсутній.

Враховуючи викладене, твердження позивача про зупинення на 2016 рік дії норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати необґрунтовані.

Суд звертає увагу, що листи Фонду державного майна України №10-16-6583 від 11.04.2016, №10-16-8324 від 04.05.2016, №10-16-9559 від 15.05.2017, №10-16-15948 від 15.08.2017 та Міністерства юстиції України №12619/387-0-2-16/8.1 від 13.04.2016, №15514/475-0-2-16/8.1 від 04.05.2016, №2050/К-13549/7.3 від 09.06.2017, на які посилається позивач як на підтвердження своєї позиції, не є обов'язковими до застосування, оскільки мають лише інформаційний характер та не мають юридичної сили.

При цьому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008, суд звертає увагу, що жодних законів, якими б зупинялась дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати уповноваженим на це органом державної влади прийнято не було.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду №911/747/17 від 11.09.2018.

Отже, господарський суд доходить висновку, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" до ОСОБА_1 частини 2269 Національної гвардії України про внесення змін до договору задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.11.2018.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.