Ухвала суду № 7768825, 26.01.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-42712/08 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" січня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

           головуючого – судді Зайцева М.П.

суддів Собківа Я.М., Усенка В.Г.

при секретарі Святненко Д.М.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Буд» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 листопада 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Буд» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000462322/0 та №0000472322/0 від 25.10.2007 року ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор-Буд» / далі –ТОВ «Вектор-Буд»/ звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000462322/0 та №0000472322/0 від 25.10.2007 року.

В судовому засіданні позивачем було надано клопотання щодо уточнення позовних вимог відповідно до яких позивач просить визнати недійсними наступні податкові повідомленні-рішення: №0000462322/0 від 25.10.2007р.; №0000472322/0 від 25.10.2007р.; №000472322/2 від 11.04.2008р.; №0000462322/2 від 11.04.2008р.; №0000182322/2 від 11.04.2008р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 листопада 2008 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Позивач ТОВ «Вектор-Буд», не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, в зв’язку з чим просить вищезазначену постанову скасувати та постановити нову постанову про задоволення позовних вимог ТОВ «Вектор-Буд».

Апеляційна скарга мотивована наступним: по податковому повідомленню-рішенню щодо нарахування зобов'язання по податку на прибуток – суд не з'ясував правильність нарахування зобов'язання по податку на прибуток на підставі достовірних оборотних відомостей та первинної документації, внаслідок чого помилково зробив висновок щодо порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині незаконного віднесення до складу валових витрат витрати по авансовому звіту №2 від 30.06.2006 р. в сумі 1849 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ 308 грн. 17 коп.); по податковому повідомленню-рішенню щодо нарахування зобов'язання по податку на додану вартість - судом не взято до уваги, що сума податкового кредиту у розмірі 826 грн. 19 коп. підтверджена податковими накладними, тому відповідно віднесення сум до податкового кредиту позивачем здійснено правильно; щодо взаємовідносин з ТОВ «Авіста-СМ» - суд взяв до уваги лист TOB «Авіста-СМ» від 05.12.2007 року в якому зазначено, що взаємовідносин з позивачем не було і зовсім не дослідив і не взяв до уваги лист ДПА України №16-1321/10-8132 , що підтверджує взаємовідносини з позивачем; крім того, недійсність установчих документів контрагента вже після здійснення господарських операцій, за якими було видано податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншим контрагентом не дає підстав стверджувати, що у ТОВ «Вектор-Буд» не було права на податковий кредит.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р. За результатами проведеної перевірки складено Акт №-4617/23-200-32592898 від 17.10.2007р., на підставі якого було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток 379638,1 грн.(в т.ч. основний платіж - 280257 грн., штрафні (фінансові) санкції -99381,1 грн.), по податку на додану вартість 315000,00 грн. в т.ч. основний платіж -210000,00 грн., штрафні ( фінансові) санкції - 105000,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111, із змінами та доповненнями, (далі - Закон №2181) звернувся із скаргою про перегляд цього рішення. Рішенням про результати розгляду скарги від 21.12.2007р від 27.12.2007р. ДШ у Дніпровському районі м. Києва залишило без задоволення скаргу позивача, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач звернувся із скаргою до ДПА у м. Києві, рішенням про результати розгляду скарги від 06.03.2008р. ДПА у м. Києві податкове повідомлення - рішення від 25.10.2007 р. № 0000472322/0 залишено без змін (податок на додану вартість);

податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 р. № 0000462322/0 в частині основного платежу по податку на прибуток в сумі 11765,0 грн. скасовано, застосовані штрафні (фінансові) санкцій по податку на прибуток збільшено на суму 5882,5 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР, занижено податок на прибуток у розмірі 280257,00 грн.

Документальною перевіркою наданих підприємством документів, оборотно-сальдових відомостей та в результаті наданих завірених копій додаткових документів (матеріальні звіти рахунку 205 «Будівельні матеріали») проведено аналіз залишків товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку та порядок обліку запасів при їх вибутті. Згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не віднесено до валового доходу при визначенні прибутку балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах різницю балансової вартості таких товарів (залишків).

Позивач посилається на те, що при проведенні перевірки, в зв'язку з технічними неполадками комп'ютера, працівником позивача було надано для перевірки невірні оборотні відомості по балансових рахунках. Але аналіз залишків товарно-матеріальних цінностей та порядок обліку запасів при їх вибутті зроблений на підставі бухгалтерських документів, наданих та завірених головним бухгалтером позивача.

В порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем в порушення зазначених вимог віднесено до складу валових витрат витрати по авансових звітах без документального підтвердження на загальну суму 2034,17грн., а саме: авансовий звіт №12 від 16.11.2004р. в сумі 592,00грн. (в т.ч. ПДВ 98,67грн.), авансовий звіт №2 від 30.06.2006р. в сумі 1849,00грн. (в т.ч. ПДВ 308,17грн.).

Враховуючи вищезазначені порушення, позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 280257,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем було в порушення вимог п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість.

Позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від TOB «Сервісбуд», було включено до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів ПДВ на загальну суму 144478,69 грн.

Як свідчать обставини справи, рішенням Баришівського районного суду від 16.02.2006р. по справі №2-7 визнано недійсним статут TOB «Сервісбуд» з дати державної реєстрації, тобто з 25.02.2007р., реєстрацію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з дати о видачі, тобто з 17.03.2004 р. Згідно з актом Баришівської ОДПІ Київської області від 26.06.2006р. анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB «Сервісбуд» з моменту реєстрації.

На підставі вище зазначеного перевіркою було зроблено висновок, що TOB «Вектор –Буд» при здійсненні фінансово - господарських взаєморозрахунків з TOB «Сервісбуд» безпідставно було включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 144479,69 грн.

Щодо взаємовідносин з АТЗТ «Укрзакордонбуд»: позивачем було укладено договір на поставку будівельних матеріалів. Позивач на підставі виписаного рахунку-фактури від 18.09.06р. перерахував АТЗТ «Укрзакордонбуд» кошти у розмірі 352728,0грн. АТЗТ «Укрзакордонбуд» виписано податкову накладну на суму 352728,0грн., в тому числі ПДВ -58788,0 грн.

Згідно використаної комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи: АРМ "Пошук", АРМ "Облік", АРМ "Аудит", АРМ "Звіт", АРМ "Митниця", АРМ "Держдоходи", АРМ "АІЗОК" встановлено, що АТЗТ «Укрзакордонбуд» (код ЄДРПОУ 24588083) починаючи з липня 2005р. звітує без показників фінансово-господарської діяльності.

Крім того, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 29.11.2006р., в зв'язку з неподанням до податкового органу декларацій з ПДВ протягом дванадцяти місяців та не встановленням фактичного місцезнаходження АТЗТ «Укрзакордонбуд», анульована реєстрація та свідоцтво платника ПДВ.

Щодо взаємовідносин з TOB «Авіста-СМ»: позивачем за квітень 2006р. до складу податкового кредиту включено ПДВ в сумі 1277,64 грн. по податковій накладній, отриманій від TOB «Авіста – СМ». Печатка на податковій накладній проставлена філії підприємства TOB «Авіста – СМ», яка зареєстрована в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька та не є платником ПДВ, індивідуальний податковий номер на податковій накладній належить TOB «Авіста- СМ», яке зареєстровано в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Водночас виділені на окремий баланс філії, відділення та інші відокремлені підрозділи відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) зобов'язані вести бухгалтерський облік із наступним включенням їх показників до фінансової звітності головного підприємства.

Згідно листа TOB "Авіста-СМ" від 05.12.2007р. №03-85 (вхідний ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 06.12.2007р. №20105/10) надісланого на запит ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 23.11.2007р. №18242/10/23-208, повідомлено, що між TOB "Авіста СМ" та TOB "Вектор-Буд" за період 01.04.2004р. по 31.03.2007р. взаємовідносин не було.

На думку позивача, на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ підтверджується тим, що продавці були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Доказів на підтвердження цього не надано.

Крім того, Законом України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон "Про ПДВ") передбачено, що в момент виникнення податкового зобов'язання виписується податкова накладна, форма і порядок заповнення якої затверджені наказом від 30.05.97 р. N 165 Державної податкової адміністрації України, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. N 233/2037.

Податкова накладна одночасно виконує функції звітного податкового і розрахункового документа.

Зокрема п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим, як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також, відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 23.06.1997р. №233/2037, (далі - Порядок) податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Однак в абзаці 1 п.5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 даного Порядку.

Згідно п.2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 18 Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

Таким чином, податкові накладні, виписані вищезазначеними контрагентами позивача, на момент перевірки податковим органом не мали юридичної сили та доказовості, а тому не були прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують не правомірність віднесення до податкового кредиту позивачем сум ПДВ.

Тому, колегія суддів вважає правомірними висновки ДПІ у Дніпровсьокму районі м. Києва щодо порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому відповідно відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення, які відповідають чинному законодавству України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених, статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного дії відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва, є правомірними, вчиненими відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 листопада 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Буд» – залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 листопада 2008 року по справі № 6/401 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:          

Повний текст ухвали виготовлено 29.01.2010 року.