Ухвала суду № 77687601, 02.11.2018, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2223/18

2/171/1079/18

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

02.11.2018 м. Апостолове

Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Семенова Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рантьє» про скасування наказу про припинення трудового договору, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить:

-скасувати наказ директора ТОВ «Рантьє» ОСОБА_3В від 28.09.2018 р. № 497-к про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з 28.09.2018 р.;

-поновити на посаді начальника відділу постачання та збуту ТОВ «Рантьє» з 28.09.2018 р.;

-стягнути з відповідача ТОВ «Раньє», код ЄДРПОУ: 32949090 на мою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 28.09.2018 р. по 27.10.2018 р. в розмірі 4000 грн. без утримання податків та обов’язкових платежів.

Суддею встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.175 та ст.177 ЦПК України.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з ч.1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно з ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивачем заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В той же час, в порушення наведених процесуальних приписів, позивачем:

- не додано доказів на підтвердження розміру середньої заробітної плати, як-то довідки або іншого документу про нараховану заробітну плату за два календарних місяця, що передували звільненню;

- не додано копії всіх документів, відповідно до кількості відповідачів.

Крім того, за вимогами ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» (у редакції від 15.12.2017 р.).

Приписи ст.5 згаданого Закону, починаючи з 01.09.2015 р., закріплює лише дві категорії трудових справ, за позовні вимоги у яких позивачі звільняються від сплати судового збору: - про стягнення заробітної плати; - про поновлення на роботі (п. 1 ч.1 ст. 5). За іншими вимогами, що випливають із трудових відносин, законодавство не звільняє від обовязку щодо сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 р. по справі №226/168/15-ц, а також в ухвалі Верховного Суду від 08.02.2018 р. по справі №591/3666/17.

Позивачем окрім вимоги про поновлення на роботі заявлені дві вимоги немайнового характеру (про скасування наказу про припинення трудового договору) та одну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» (у редакції від 15.12.2017) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже позивач, враховуючи приписи пп.2 п.1 ч.2 ст.4 згаданого Закону, має сплатити судовий збір в розмірі 704,80 грн. за кожну вимогу немайнового характеру всього 1409,60 грн., та, враховуючи приписи пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону 1 відсоток ціни позову, але не менше 704,80 грн. та не більше 8810 грн. за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із визначеного розміру такого середнього заробітку.

При цьому суддя відмічає, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є тотожною вимозі про стягнення заробітної плати.

Так, ч.1 ст.94 КЗпП визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Оплата за час вимушеного прогулу є іншим видом виплат, врегульована Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100, зміст якого вказує на те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Документи, що підтверджують сплату судового збору в означених розмірах, позивачем, в порушення ч.4 ст.177 ЦПК України, до позову не додані.

Також, зі змісту позовної вбачається, що на обґрунтування та підтвердження своїх вимог позивач посилається на додатки (додаток 2, 3-7, 8-9,10-12), які в свою чергу до матеріалів позовної заяви не надані.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу час для усунення вищенаведених недоліків.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рантьє» про скасування наказу про припинення трудового договору, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без руху.

Запропонувати позивачу в 10-денний строк з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

- позовної заяви, складеної відповідно до вимог ст.175 ЦПК України, та доказів відповідно до вимог ст.177 ЦПК України;

- документу, що підтверджує сплату позивачем судового збору за заявлені вимоги немайнового характеру та майнового характеру;

- додатків зазначених в тексті позовної заяви,

- копії всіх документів, відповідно до кількості відповідачів.

Роз’яснити позивачу, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя:ОСОБА_4