Ухвала суду № 7768218, 26.01.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-2209/09 Головуючий у 1-й інстанції: Маляренко А.В.

Суддя-доповідач: Малинін В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" січня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Малиніна В.В.

суддів:                     Маслія В.І., Шведа Е.Ю.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 27 листопада 2008 року у справі за позовом Приватного підприємства «Еркер» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

           У вересні 2008 року Приватне підприємство «Еркер» (далі – позивач, ПП «Еркер») звернулося до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі – відповідач, Білоцерківська ОДПІ) про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №1205/000877232/0 від 24.04.2008р., №1785/000877232/1 від 03.07.2008р., №2038/000877232/2 від 12.09.2008р. в частині визнання та нарахування суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 5249334,50 грн., із них 2624667,25 грн. за основним платежем та 2264667,25 за штрафними (фінансовими санкціями);

податкові повідомлення-рішення №1206/000878232/0 від 24.04.2008р., №1784/000878232/1 від 03.07.2008р., №2039/000878232/2 від 12.09.2008р., якими позивачеві визнано та нараховано суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 192191,00 грн., із них 128127 грн. за основним платежем, 64064,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем неправомірно застосовано ч.1 п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Постановою Господарського суду Київської області від 27 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Заперечень на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходило.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, нараховуючи податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій, діяв всупереч чинному законодавству, зокрема Закону України «Про обіг векселів в Україні», Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007р. №5 № «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів», п.4.1.6. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», а також норми ЦК України із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів тощо.

Спірне податкове повідомлення - рішення Білоцерківської ОДПІ №1205/000877232/0 від 24.04.2008р. винесено на підставі п.3.1.1, п.3.1.4 Акту перевірки №953/23-2/24881850/115 від 14.04.2008р.

Відповідно до п.3.1.1 та 3.1.4 Акту перевірки, ПП «Еркер» звинувачено в порушенні п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємство у складі валового доходу не врахувало суму безоплатно отриманих послуг по субпідряду, які були надані TOB БФ «Астрабуд» ПП «Еркер» на суму 10 894 416,20 грн., у зв'язку із цим знижено податок на прибуток на прибуток на загальну суму 2 629610,00 грн., оскільки в серпні 2006 року ПП «Еркер» здійснило розрахунки з TOB БФ «Астрабуд» за виконані роботи по субпідряду в сумі 405000,00 грн., а на суму боргу 10 498 670,00 грн.

29.09.2006р. ПП «Еркер» видало TOB БФ «Астрабуд» прості векселі, яке 29.11.2006р. Господарським судом м. Києва визнане банкрутом (справа №43/698) без права правонаступництва, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 5 259 220, 00 грн., із них: 2 629610,00 грн. - основний платіж, 2 629610,00 грн. - штрафні (фінансові санкції).

ПП «Еркер» дане повідомлення - рішення оскаржувало в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги ДПА у Київській області суму додаткового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та штрафних санкцій було зменшено, видано нове рішення повідомлення від 12.09.2008р. №2038000877232/2 про стягнення з ПП «Еркер» 5 249860,00 грн., з них 2 624930,00 грн. за основним платежем та 2 624930,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач зазначив, що господарське зобов'язання по договору припинилося, у зв'язку з неможливістю його виконання, оскільки 28.11.2006р. ліквідовано суб'єкт господарювання (ч.3 ст.205 ГК України) без права правонаступництва.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, з моменту видачі векселя (29.09.2006р.) між сторонами виникли зобов'язання по оплаті векселя і припинилися зобов'язання по договору підряду.

Ліквідація першого векселедержателя без права правонаступництва, не означає ліквідацію самого векселя та обов'язку по його оплаті. ПП «Еркер» не може відповідати за те, що векселеотримувач, як зазначено в акті перевірки, не відображував отримання векселів в бухгалтерській документації.

TOB БК «Астрабуд» передало векселі іншим підприємствам, які пред'являють їх до оплати.

На даний час ПП »Еркер» сплачено, відповідно до чинного законодавства України, кошти за трьома векселями, за двома на суму 568962,00 грн. TOB «Фінансова група «Ітейл», по одному на суму 300000,00 грн. TOB «Альфа Бонус», що підтверджується погашеними векселями, актами прийому - передачі бланку векселя, актами пред'явлення векселя до оплати, платіжними дорученнями.

Як зазначено у п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007р. №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», що відповідно до абзацу 2 ст. 13 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.

Однак, у ПП «Еркер» не було сумніву, що TOB «Фінансова група»Ітейл» та TOB «Альфа Бонус» є законними власниками прав за векселем.

Відповідач зазначає, що акти приймання - передачі простих векселів були підписані директором TOB БК «Астрабуд» Стеценко Б.С., відомості щодо якого в АРМ «ПДС» відсутні.

Проте працівники підприємства не мали знати, що таке АРМі «ПДС» та відповідно до ч.3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», зазначено, що правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями 215-236 ЦК із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів. Визнання судом зазначених правочинів недійсними не спричиняє недійсність векселя як цінного папера та не перериває індосаментний ряд.

Посилання відповідача, що правочин щодо передачі простих векселів є нікчемним, не відповідає чинному законодавству України. Відповідно до ч.2 ст215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто недійсність правочину прямо повинна бути встановлена законом.

Частина 3 ст.215 ЦК України встановлює, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином у Білоцерківської ОДПІ не було підстав вважати суму, на яку видані векселі TOB БК «Астрабуд», як отримання ПП «Еркер» безповоротної фінансової допомоги в розумінні п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме як сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Що стосується порушень позивачем п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах, роботах, послугах у сумі 192191,00 грн., із яких за основним платежем - 128127.00 грн. та штрафні санкції – 64064,00 грн., необхідно зазначити, що спірне податкове повідомлення - рішення Білоцерківської ОДПІ № 1206/000878232/0 від 24.04.2008р. винесено на підставі п.3.1.5 Акту перевірки №953/23-2/24881850/115 від 14.04.2008р.

В акті перевірки зазначено, що підприємством укладалися договори купівлі - продажу квартир з фізичними особами. Відповідно до п.2 (ціна договору) договірна вартість квартир (на думку ОДПІ) за домовленістю сторін визначалась без урахування ПДВ.

Відповідно до вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Договірна ціна на квартири, що вказана в договорі купівлі – продажу, визначена за цінами не нижче звичайних, які склалися на ринку нерухомості Білої Церкви на час укладання договору і вказана з урахуванням ПДВ. Тобто база оподаткування ПДВ при продажі квартир фізичним особам, (а саме ПП «Еркер» визначало податкове зобов'язання по ПДВ у складі договірної вартості квартир) визначалося вірно і у ОДПІ відсутні підстави вважати, що податкове зобов'язання необхідно нараховувати на вартість квартир.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти и адміністративного позову.

Відповідачем не було надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а тому висновки суду першої інстанції є такими що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 27 листопада 2008 року, – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 27 листопада 2008 року у справі за позовом Приватного підприємства «Еркер» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, – залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 01.02.10.