Рішення № 77680722, 30.10.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 696/396/18

2-а/703/98/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Кирилюк Н.А.

при секретарі Сорока О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в м. Черкаси, третя особа: інспектор ВБДР управління патрульної поліції в Черкаській області ОСОБА_2, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління патрульної поліції в м. Черкаси про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою від 20 квітня 2018 року, винесеною інспектором ВБДР УПП в Черкаській області Бегебою В.А., на нього накладено 510 грн. штрафу за ч. 2 ст. 140 КУпАП за те, що він близько 12 години в цей день по вул. Декабристів в м. Кам’янці Черкаської області проводив дорожні роботи по ремонту асфальтобетонного покриття без погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції, чим порушив п. 1.5 та 32.1 ПДР.

Позивач стверджує, що в його діях відсутня суб’єктивна сторона цього правопорушення, оскільки вона охоплює вину, мотив і поведінку до скоєного, а в його діях метою слугувало покращення умов міста, мотивом – виконання службових обов’язків. Зазначив, що стягнення є занадто суровим і його належить звільнити від адміністративної відповідальності на підставі ст.. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Крім того, вказав, що під час винесення постанови протокол про адміністративне правопорушення йому не надали, з ним не ознайомили, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Під час розгляду справи суд залучив до участі в справі як третю особу інспектора ВБДР управління патрульної поліції в Черкаській області ОСОБА_2, який виніс оскаржувану постанову.

Позивач в судове засідання не з’явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності та задоволити позов.

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, в направленому до суду клопотанні відповідач просив розглядати справу у відсутності його представника. У відзиві на позов відповідач позов не визнав, оскільки адміністративне стягнення накладено правомірно.

Третя особа також не з’явилась в судове засідання з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи ОСОБА_2 був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові належить відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 квітня 2018 року інспектором ВБДР УПП в Черкаській області Бегебою В.А. винесено постанову серії ВР № 065336 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 510 грн. штрафу. Зазначено, що позивач близько 12 години в цей день вул. Декабристів в м. Кам’янці Черкаської області проводив дорожні роботи по ремонту асфальтобетонного покриття без погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції, чим порушив п. 1.5 та 32.1 ПДР.

Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Згідно з п. 32.1 цих Правил з органами Національної поліції узгоджуються також питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.

Частина 2 статті 140 КУпАП передбачає відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

В позовній заяві позивач не заперечував того факту, що дійсно, як уповноважена на те особа, не повідомив уповноважений підрозділ Національної поліції, про те, що по вул. Декабристів в м. Кам’янці будуть проводитись ремонтні роботи дорожнього покриття. Не було це підставою і для звернення до суду з наведеним позовом.

Звертаючись до суду позивач стверджував, що у його діях відсутня суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення, оскільки його дії були направленні на покращення умов міста і він діяв виконуючи свої службові обов’язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Суб’єктивну сторону правопорушення, визначеного ч. 2 ст. 140 КУпАП, становить вина як у формі умислу, так і у формі необережності, і включає в себе вину, мету та мотив.

Умисел – це відношення особи до діяння, яке ним здійснюється. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Поняття необережної форми вини розкрите в ст. 11 КУпАП, у відповідності з якою адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була у могла їх передбачити.

Суд зазначає, що наявність у позивача суспільно-корисних мотивів по ремонту доріг не виключає суб’єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Крім того, факт вчинення ОСОБА_1 цього правопорушення підтверджується актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 20 квітня 2018 року та зробленими фотокартками з місця події.

В частині позовних вимог щодо звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, суд зазначає, що згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Судом встановлено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення фактично не оспорюється, відсутні обставини, що обтяжують його відповідальність, шкоди його діями не завдано.

Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Статтею 288 КУпАП встановлено, що постанову про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналогічні висновки містяться і в ч. 3 ст. 286 КАС України.

Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Разом з тим, сфера застосування ст. 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (в даному випадку - Управління патрульної поліції).

Санкція частини 2 статті 140 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, законодавцем чітко встановлений відповідний вид санкцій (штраф), який підлягає застосуванню до правопорушника у разі прийняття органом, уповноваженим вирішувати справу, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а також розмір штрафу, який не коливається.

Відповідно, враховуючи те, що санкція ч. 2 статті 140 КУпАП є конкретною, суд позбавлений також змінити захід стягнення в межах санкції статті.

Щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1-3 ст. 140 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За загальним правилом та відповідно до статті 254 КУпАП фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Статтею 258 КУпАП (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що позивач відмовився від будь-яких підписів у постанові, що ніяким чином не вказує на заперечення позивача проти оскаржуваної постанови та виключає необхідність застосування абзацу п'ятого ст. 258 КУпАП.

Відповідно до абзацу 4 ст. 258 КУпАП у такому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 (м. Кам’янка Черкаської області, вул. Захарченка, 43, ІН НОМЕР_1) в позові до управління патрульної поліції в м. Черкаси (м. Черкаси, вул. Л. Українки, 21, код ЄДРПОУ 40108667), третя особа: інспектор ВБДР управління патрульної поліції в Черкаській області ОСОБА_2 (м. Черкаси, вул. Л. Українки, 21), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Н. А. Кирилюк