Постанова № 7767500, 02.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.02.10Справа №2а-2753/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Лотової Ю.В.;

при секретарі - Мамедової Е.С.,

за участю представників:

позивача – Шульги К.В., довіреність від 17.11.2009 року № 7110/9/10-0

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011),дотовариства з обмеженою відповідальністю «В.А.Л.» (вул. Ковпака, 40, м. Севастополь, 99001; пр. Генерала Острякова, 158А, м. Севастополь),

про стягнення заборгованості,

Обставини справи:

10.12.2009 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя звернулася до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «В.А.Л.»про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 29397,10 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11 грудня 2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2753/09/2770.

Ухвалою суду від 11.12.2009 року закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснена оплата самостійно узгодженої суми зобов’язання з орендної плати за землю за жовтень-листопад 2009 року у розмірі 29397,10 грн. Свою правову позицію позивач обґрунтував ст.ст. 3, 6, 10 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», Законом України «Про плату за землю».

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 4 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі по тексту Закону України № 509) податкова адміністрація є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах у містах підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям.

Згідно з ст. 2 Закону України № 509 завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України № 509 органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без встановлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000, з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту Закон України № 2181), активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Таким чином, позивач є суб’єктом владних повноважень, що має право звернутись до адміністративного суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за землю.

ТОВ “В.А.Л.” перебуває на обліку в державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя як платник податків і зборів.

Рішенням Севастопольської міської Ради № 995 від 18.12.2001 ТОВ “В.А.Л.” передана в оренду земельна ділянка по вул. Катерної (бухта Карантинна), площею 0,4000 га для будівництва готельного комплексу строком до 01.01.2027.

11.04.2002, відповідно до зазначеного рішення Севастопольської міської Ради, між Севастопольською міською Радою та ТОВ “В.А.Л.” укладений договір оренди земельної ділянки, умовами якого передбачено, що ТОВ “В.А.Л.” приймає у тимчасове володіння та користування земельну ділянку площею 0,4000 га, розташовану в м. Севастополі по вул. Катерній (бухта Карантинна).

Договір зареєстрований у Севастопольській міській адміністрації, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблений запис від 29.04.2002 за № 84.

Пунктом 2.2 зазначеного договору встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за звітним.

Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю» № 2535-XII від 03.07.1992 р. з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту Закон України № 2535).

Відповідно до ст. 2 Закону України № 2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 5 Закону України № 2535 встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно із ст. 13 Закону України № 2535 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

На запит суду листом за вих. № 3/239 від 25.01.2010 ДП «Центр Державного земельного кадастру» в особі Севастопольської міської філії повідомило, що державна реєстрація договору оренди ТОВ «В.А.Л.» скасована на підставі рішення господарського суду м. Севастополя від 21.04.2008 у справі № 5020-4/125 та постанови Вищого господарського суду України від 15.07.2008.

Але слід зазначити, що постановою Верховного суду України від 28.10.2008 постанова Вищого господарського суду України від 15.07.2008, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 та рішення господарського суду м. Севастополя від 21.04.2008 у справі № 5020-4/125 скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

На даний час провадження у справі № 5020-4/125-1/060-6/108 за позовом Севастопольської міської Ради до ТОВ “В.А.Л.” про розірвання договору оренди земельної ділянки зупинено в порядку частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України до розгляду пов’язаної справи.

Таким чином, відповідне рішення щодо розірвання договору оренди, укладеному між Севастопольською міською радою та ТОВ “В.А.Л.” судом не прийнято.

Відповідно до ст. 15 Закону України № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Таким чином, плата за землю справляється за фактичне користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно із ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.11.2009 року по справі № 2а-1981/09/2770, встановлено, що земельна ділянка площею 0,4000 га по вул. Катерній (бухта Карантинна) строком на листопад 2009 року відповідачем у встановленому законом порядку не повернута, знаходиться у користуванні у ТОВ “В.А.Л.”.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату за земельну ділянку площею 0,4000 га по вул. Катерній в м. Севастополі.

Згідно із ст. 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

02.02.2009 року відповідачем до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя подана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відповідно до якого сума орендної плати за 2009 рік складає 176382,57 грн., де щомісячний платіж складає 14698,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України № 2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що за жовтень-листопад 2009 року у відповідача склалася заборгованість по сплаті самостійно узгодженого зобов’язання з орендної платі за землю у загальній сумі 29397,10 грн.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181, якщо узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків в строк, то вона визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з п.п. 6.2.3 та 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181, позивачем на адресу відповідача були направлені податкові вимоги: № 1/583 від 24.11.2008 та № 2/62 від 15.01.2009, які були отримані уповноваженою особою відповідача, що підтверджується поштовими повідомленнями, прикладеними до матеріалів справи.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по сплаті заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 29397,10 грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 05 лютого 2010 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «В.А.Л.» (вул. Ковпака, 40, м. Севастополь, 99001; пр. Генерала Острякова, 158А, м. Севастополь, ідентифікаційний код – 31331406) в дохід Державного бюджету України (на р/р 33219812700007, код платежу 13050200, в УДК м. Севастополя, МФО 824509) заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 29397,10 грн. (двадцять дев’ять тисяч триста дев’яносто сім грн.10 коп.), стягував – Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011, ЄДРПОУ 2319148).

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                      

Судді:                                                                      

Суддя                                                                       Судді: