Постанова № 77674129, 02.11.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6791/18

Провадження № 22-ц/772/2065/2018

Категорія: 69

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 рокуСправа № 127/6791/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії:

головуючого: Оніщука В.В (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,

з участю секретаря судового засідання Богацької О.М.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_3

заінтересована особа: Калинівська державна нотаріальна контора,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_3, що подана через її представника ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 вересня 2018 року, постановлену у складі судді Медяної Ю.М. о 10:43 в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області,

встановив:

В березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, за участі зацікавленої особи: Калинівської державної нотаріальної контори.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 проживала однією сім'єю з ОСОБА_5 у його помешканні, що по АДРЕСА_1, а коли стан здоров'я останнього погіршувався, вони разом переїжджали до Вінниці. Заявником зазначено, що вона купувала ОСОБА_5 одежу, ліки, готувала їжу, прала білизну, їх пов'язував спільний побут та спільні погляди на життя. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер і заявник здійснила його поховання та справила поминальні обряди. У шестимісячний термін з дня відкриття спадщини вона звернулася до Калинівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, де їй повідомили про необхідність встановлення факту спільного проживання із померлим. У заяві ОСОБА_3 просила суд встановити факт її спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем с. Радівка Калинівського району, з 15.07.2008 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 вересня 2018 року заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у даній справі виник спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, а тому суд прийшов до висновку про залишення такої заяви без розгляду, роз'яснивши заявнику право подати до суду позов на загальних підставах.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, представником заявника подано апеляційну скаргу, мотивовану тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про існування у справі спору про право, оскільки, ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_5, яка звернулася до нотаріальної контори у встановлений законом 6-ти місячний строк. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, і які б претендували на спадщину на день подання заяви не має, а тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на майно, що належало померлому.

ОСОБА_3 звертаючись до суду із заявою про встановлення юридичного факту вказує на те, що вона проживала із померлим однією сім'єю та вели спільний побут в період з 15 липня 20008 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Однак, суд звертає увагу на те, що рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 07.03.2014 р. (справа №132/640/14-ц) заяву ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю задоволено. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р. однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Зазначене рішення суду було скасовано ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 10.06.2014 р., а заяву ОСОБА_3, за участю заінтересованої особи - державної нотаріальної контори Калинівського району Вінницької області, про встановлення факту проживання однією сім'єю залишено без розгляду. Роз'яснено ОСОБА_3 її право на звернення до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

За змістом рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 23.02.2015 р. (справа №132/2459/14-ц), яке ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02.04.2015 р. залишено без змін встановлено, що ані ОСОБА_6, ані ОСОБА_3 не проживали зі спадкоємцем ОСОБА_5 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є двоюрідними сестрами, які фактично почергово доглядали за покійним ОСОБА_5 і жодна з них не проживали з останнім як подружжя.

Крім того, судом першої інстанції звернуто увагу на заперечення Радівської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 31.03.2017 р. №02-15-23 у цивільній справі №127/4520/17, зі змісту яких слідує, що до 2010 р. ОСОБА_5 проживав із жінкою ОСОБА_7, а не з ОСОБА_3, а за кілька місяців перед смертю за ним здійснювала догляд і разом з ним проживала ще одна жінка, ОСОБА_6, яка здійснила його поховання, зробила поминальні обіди, встановила пам'ятник і на даний час проживає в його будинку. Факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, які не перебували у шлюбі з ОСОБА_5 розглядався Калинівським районним судом, яким було встановлено, що ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_6 не проживали з ОСОБА_5 не менш як п'ять років.

Відповідно до статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно зі статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки

Разом із тим відповідно до пункту 2 вищевказаної постанови справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення та можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб, та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, за відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Виходячи із зазначеного, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження, так і в процесі розгляду справи.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Отже залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_3 суд першої інстанції правильно виходив із того, що у даному випадку існує спір про право, оскільки встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу потрібно ОСОБА_3 для отримання у власність спадкового майна, а тому спір, при наявності інших осіб, які претендують на спадщину, необхідно розглядати у порядку позовного провадження.

Дійшовши вказаного висновку, суд першої інстанції вірно застосував положення частини четвертої статті 315 ЦПК України та залишив без розгляду заяву ОСОБА_3, роз'яснивши їй право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції обмежив права заявника на встановлення юридичного факту, є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 не позбавлена права звернутися до суду із відповідним позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.

Аргументи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанцій, власного тлумачення апелянтом вимог чинного законодавства та характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, що подана через її представника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 вересня 2018 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий /підпис/ В.В. Оніщук

Судді /підпис/ С.Г. Копаничук

/підпис/ С.К. Медвецький

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Оніщук